Ухвала

від 29.01.2013 по справі 9101/99380/2011

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

29 січня 2013 рокусправа № 1170/2а-1416/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Чепурко А.В.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року

у справі № 1170/2а-1416/11

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро»

до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Влада-Агро» звернулося до суду з позовом до Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкового повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 17 212,00 грн. основного платежу та 4 303,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки придбання позивачем у ПП «Пром-Мід» дизельного пального підтверджується відповідними первинними документами, придбане дизельне пальне використано для здійснення статутної діяльності - збирання врожаю, а несплата або недекларування контрагентом податкових зобов'язань несе наслідки лише для самого контрагента, віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість в розмірі 17213,00 грн. є правомірним.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а.с.203), в якій, посилаючись на її неправомірність, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів позивачем не проводились, тобто під час перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця, відтак товар - відсутній, отже вказана операція є без мети настання реальних наслідків та є нікчемною. Також відповідач зазначає, що податкова накладна є звітним податковим і одночасно розрахунковим документом та при цьому не фіксує факту здійснення операції, а документом, який насправді підтверджує факт здійснення операції, є товарно-транспортна накладна, яка у позивача відсутня.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку позивача з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Пром-Мід», код за ЄДРПОУ - 36390314, за період з 01.01.2009 по 31.08.2010, за результатами якої складено акт №59/2310/32332018 від 14.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.203, 215, 228, 662, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Дані, наведені у декларації з податку на додану вартість (спец декларація) за серпень 2009 року про обсяги придбання у ПП «Пром-Мід» (а отже податковий кредит в розмірі 17212,08 грн. податку на додану вартість), є недійсними.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на отриману інформацію щодо контрагента позивача - ПП «Пром-Мід», а саме: згідно допитаної в межах кримінальної справи гр.ОСОБА_1 - засновника та директора ПП «Пром-Мід» вказаний суб'єкт господарювання зареєстрований без мети здійснення фінансово-господарської діяльності, гр.ОСОБА_1 до господарської діяльності цього підприємства не причетна. За зазначеною в реєстраційних документах адресою ПП «Пром-Мід» не знаходиться. ПП «Пром-Мід» не мало необхідних умов для виконання поставки товару (відсутність технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів).

Відповідач в акті перевірки відобразив, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю. Позивачем не надано документів, які підтверджують факт транспортування та оприбуткування дизельного пального.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000122310 від 28.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на суму 21515,00 грн., у тому числі 17212,00 грн. - за основним платежем, 4303,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4. статті 7 Закону №168/97-ВР визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2. статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону №168 (п.п.7.2.4 п.7.2. ст.7 Закону №168/97-ВР).

Матеріалами справи підтверджено, що факт поставки ПП «Пром-Мід» на адресу позивача дизельного пального підтверджується видатковою накладною №РН-0000050 від 05.08.2009 та платіжним доручення №704 від 05.08.2009, відповідно до якого позивач перерахував ПП «Пром-Мід» грошові кошти у розмірі 103272,50 грн.

ПП «Пром-Мід» видало позивачу податкову накладну №60 від 05.08.2009 на суму 103272,50 грн., в тому числі ПДВ - 17212,00 грн., на підставі якої позивач суму податку на додану вартість включив до складу податкового кредиту.

Виходячи із змісту перелічених документів вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкова накладна №60 від 05.08.2009 складена у відповідності до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Придбане у ПП «Пром-Мід» дизельне пальне оприбутковано позивачем в бухгалтерському обліку, рахувалося на складі, що підтверджується карткою рахунку 203 «Товарно-матеріальні цінності»

Судом встановлено, що дизельне пальне придбавалось для заправки техніки, яка використовувалась під час збирання врожаю та обробки земель.

В матеріалах справи містяться копії свідоцтв, які засвідчують наявність у власності ТОВ «Влада-Агро» транспортних засобів, які використовуються у господарській діяльності підприємства, зокрема - трактора К-700, трактора МТЗ 80, трактора Т 150к, трактора АТДЕС 946 КЛААС, трактора МТЗ-82 Бєларус, трактора ТІ 6, жатки Е 303, комбайна «Славутич» КЗС, комбайна «Нива», комбайна «Дон», КАМАЗ 53202, КАМАЗ 55102, САЗ 3507 ЗИЛ (а.с.143-153).

У відповідності до лімітно-забірних карток на отримання матеріальних цінностей (а.с.104-124) протягом серпня - вересня 2009 року придбане у ПП «Пром-мід» дизельне пальне в кількості 20450 л. видавалося працівникам ТОВ «Влада-Агро» для проведення відповідних сільськогосподарських робіт, а саме: збирання врожаю, обробки та підготовки земель до посіву озимих культур, перевезення зерна та посіву озимих культур.

Факт проведення позивачем відповідних сільськогосподарських робіт засвідчується інформацією, яка подавалася позивачем у вересні та жовтні 2009 року до відповідного органу державної статистики (а.с. 159, 160).

Аналізуючи надані документи, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем надано всі необхідні документи, які підтверджують закупівлю дизельного пального та його використання в господарській діяльності, що є належним підтвердженням реальності проведеної позивачем господарської операції.

На момент укладення та реалізації вказаного вище правочину контрагент позивача ПП «Пром-мід» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та його контрагентом дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товару не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами). Крім того, відповідно до ст.234 Цивільного кодексу України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Відповідачем вказана норма законодавства не врахована, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів, виконання робіт відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та його контрагента, вчинені на виконання правочину поставки, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Також укладений позивачем з його контрагентом правочин не містить умов та ознак, які б свідчили про її суперечність інтересам держави та суспільства або порушувала публічний порядок.

Чинним законодавством України не передбачено обов'язку сторони договору перевіряти повноваження контрагента на підписання первинних бухгалтерських та податкових документів, як і не передбачено відповідальності сторони договору за порушення її контрагентом вимог чинного законодавства при укладанні договору. У тому випадку, якщо не доказано обізнаності сторони договору про факт порушення законодавства його контрагентом на момент укладання договору, вважається, що така сторона діяла правомірно.

Щодо посилання відповідача про неподання під час перевірки документів, які підтверджують перевезення товару, колегія суддів зазначає, що відсутність товарно-транспортних накладних в будь-якому випадку не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій з поставки товару.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних Правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

В той же час, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже належні докази, які б свідчили про порушення з боку контрагента позивача - ПП «Пром-Мід», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, вбачається, що позивачем виконані всі умови для віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту з операцій поставки дизельного пального ПП «Пром-Мід», у зв'язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вище викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвали законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсцтні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29 червня 2011 року справі № 1170/2а-1416/11 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко