Ухвала

від 24.06.2014 по справі 872/13301/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2014 рокусправа № 811/1265/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року

у справі № 811/1265/13-а

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Актив 2009»

до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Актив 2009» звернулось до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 №0000312240 та №0000322240.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що документальна позапланова перевірки позивача проведена з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки до початку її проведення платнику податку не було надано під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Також позивач зазначає, що за відсутності фактів, які б свідчили про нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами правочинів, чи судових рішень про визнання їх недійсними, твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів, викладені в акті перевірки, є протиправними. Господарські операції, укладені позивачем з контрагентами, відображено в бухгалтерському обліку та підтверджено належним чином оформленими первинними документами, в тому числі податковими накладними, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту та формування валових витрат.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 04.04.2013 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 28 925,00 грн. та накладено штрафну санкцію 7 231,00 грн.; про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 30 371,00 грн. та накладено штрафну санкцію 7 593 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що правочини, укладені позивачем із контрагентами, не спрямовані на реальне настання наслідків, а відтак є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. Відповідач зазначає, що первинні документи, отримані позивачем від його контрагентів, не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагентів-постачальників була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання сторони повідомлені судом належним чином.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, валових доходів та валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ТОВ «Євро-Транс 2007» (код ЄДРПОУ 36984486) за листопад 2012 року, за результатами якої складено акт №42/22-4/36793464 від 19.03.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.198.3, п.198.6, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за листопад 2012 року на суму 28925,00 грн. та порушення п.138.2 п.138.4, п.138.8 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток підприємств за 4 квартал 2012 року на суму 30371,00 грн.

До такого висновку податковий орган дійшов з огляду на результати проведеної перевірки контрагента позивача - ТОВ «Євро-Транс 2007» (акт перевірки від 21.02.2013 № 95/22-5/36984486), якою встановлено, що при перевірці місцезнаходження платника за адресою, вказаною в реєстраційних документах, підприємство не встановлено. На момент перевірки стан платника ТОВ «Євро-Транс 2007» в Державному реєстрі зазначено про відсутність місцезнаходження.

У ТОВ «Євро-Транс 2007» відсутні основні засоби, наймані працівники, також встановлено, що підприємств не проводило господарські операції, отже податкові зобов'язання за листопад 2012 року сформовано в порушення п.185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188 ПК України .

Правочини між ТОВ «Євро-Транс 2007» та ТОВ «Агро-Актив 2009» здійснені без мети настання реальних наслідків, відповідно до ч.1,2ст. 215, ч.5 ст. 203 ЦК України ці правочини є нікчемним, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Первинні документи, отримані ТОВ «Агро-Актив 2009» від ТОВ «Євро-Транс 2007», не мають юридичної сили та доказовості в зв'язку з тим, що діяльність контрагента-постачальника була спрямована на надання податкових вигод та проведення безтоварних операцій.

З огляду на вказані обставини відповідач встановив, що у результаті порушення ТОВ «Євро-Транс 2009» приписів господарського та цивільного законодавства, угоди укладені ТОВ «Агро-Актив 2009» з ТОВ «Євро-Транс 2007» на придбання товару мають протиправний характер. Внаслідок чого такі правочини, занижують податкові зобов'язання з податків та зборів, та по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, протиріччя інтересам держави і суспільства, вважаються таким, що порушують публічний порядок, а отже згідно з ч.2 ст. 228 ЦК України є нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000312240 від 04.04.2013, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 36156,00 грн., в тому числі за основним платежем - 28925,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7232,00 грн.

№0000322240 від 04.04.2013яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 37964,00 грн., в тому числі за основним платежем - 30371,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 7593,00 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10-138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп.138.1.1 п.138.1 ст.138 ПК України).

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.11.2012 між ТОВ «Євро-Транс 2007» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договори купівлі-продажу №0511-1, №0511-2, №0511-3 відповідно до яких Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець - прийняти і сплатити запчастини (надалі - товар) згідно видаткових накладних. Загальна вартість договорів складає 146250,00 грн. Згідно з п.4.1 договорів Покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплату за товар Покупець проводить в строк до 30 банківських днів з моменту відвантаження товару згідно видаткової накладеної на партію товару.

Фактичне виконання договорів підтверджується рахунком-фактурою №СФ-38 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., видатковою накладною №РН-88 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., рахунком-фактурою №СФ-39 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., видатковою накладною №РН-89 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., рахунком-фактурою №СФ-40 від 05.11.2012 р. на загальну суму 46250,00 грн., видатковою накладною №РН-90 від 05.11.2012 р. на загальну суму 46250,00 грн., податковою накладною №88 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., в т. ч. ПДВ 8333,33 грн., податковою накладною №89 від 05.11.2012 р. на загальну суму 50000,00 грн., в т. ч. ПДВ 8333,33 грн., податковою накладною №90 від 05.11.2012 р. на загальну суму 46250,00 грн., в т. ч. ПДВ 7708,33 грн., випискою по рахунку від 15.11.2012 р.

В подальшому, придбаний товар реалізований позивачем СФГ «Оксана», що підтверджується договором поставки №90 від 31.10.2012, актом прийому-передачі, видатковою накладною.

12.11.2012 між ТОВ «Євро-Транс 2007» (Продавець) та позивачем (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №1211, відповідно до якого Продавець зобов'язується поставити і передати у власність, а Покупець зобов'язаний прийняти і сплатити культиватор КРНВ-5, 6-04 (надалі - товар) згідно видаткових накладних. Відповідно до п.2.1 договору загальна вартість договорів складає 27300,00 грн. Згідно з п.4.1 договору Покупець бере на себе зобов'язання провести оплату за поставлений товар в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця. Оплату за товар Покупець проводить в строк до 30 банківських днів з моменту відвантаження товару згідно видаткової накладеної на партію товару.

Фактичне виконання договору підтверджується рахунком-фактурою №СФ-41 від 12.11.2012 р. на загальну суму 27300,00 грн., видатковою накладеною №РН-91 від 12.11.2012 р. на загальну суму 27300,00 грн., податковою накладеною №91 від 12.11.2012 р. на загальну суму 27300,00 грн., в тому числі 4550,00 грн., випискою по рахунку від 15.11.2012 р.

У подальшому, придбаний товар реалізований позивачем Кооперативу «Пчелолопром», що підтверджується договором поставки №94 від 06.11.2012, видатковою накладною.

Як вбачається з матеріалів справи, документи, складені на підтвердження виконання укладених позивачем з вказаним вище контрагентом ТОВ «Євро-Транс 2007» договорів, містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що підтверджують здійснення відповідної господарської операції.

Податкові накладні, на підставі яких позивачем суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту, складені ТОВ «Євро-Транс 2007» у відповідності до вимог ст. 201 Податкового кодексу України.

Виявлені під час перевірки фактичні обставини щодо взаємовідносин між позивачем та ТОВ «Євро-Транс 2007», які зазначені податковим органом в акті перевірки, відображення позивачем операцій з отримання обумовлених договорами товарів у відповідному податковому періоді відповідачем не спростовані.

На момент укладення та реалізації вказаних вище договорів ТОВ «Євро-Транс 2007» мало зареєстровані у встановленому порядку установчі документи та цивільну дієздатність згідно з чинним законодавством, було зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Законодавчо встановлені вимоги, необхідні для чинності правочину (ст.203 ЦК України), позивачем та ТОВ «Євро-Транс 2007» дотримані. Також господарські зобов'язання з поставки товарів не містять ознак фіктивності (вчинених без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися відповідними правочинами), Укладені позивачем договори не містять і умов та ознак, які б свідчили про їх суперечність інтересам держави та суспільства або порушували публічний порядок.

Крім того, відповідно до ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. Відповідно до ч.3 ст.228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Відповідачем вказані нормі законодавства не враховані, належні докази на підтвердження викладених в акті перевірки доводів щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій з поставки товарів відповідачем не зазначені, суду не подані. Жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти та був обов'язковим для застосування на всій території України, в матеріалах справи відсутній.

Дії позивача та ТОВ «Євро-Транс 2007», вчинені на виконання укладених позивачем правочинів, направленні саме на створення наслідків, які обумовлені правовою природою правочинів такого виду.

Належні докази, які б свідчили про порушення з боку ТОВ «Євро-Транс 2007», які б позбавляли позивача права на віднесення відповідних сум до валових витрат, податкового кредиту відповідачем не подані, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Виявлені обставини щодо ТОВ «Євро-Транс 2007» ґрунтуються лише на відомостях, отриманих від податкових органів. При цьому жодний документ, який в установленому порядку встановлював би відповідні факти щодо порушення норм податкового законодавства контрагентом позивача та був обов'язковим для застосування на всій території України, відповідачем не наведений, в матеріалах справи відсутній.

Акт перевірки ТОВ «Євро-Транс 2007» від 21.02.2013 № 95/22-5/36984486, на який посилається відповідач як на доказ нереальності проведених господарських операцій, колегія суддів не приймає, зважаючи на наступне.

Відповідно до п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України, положення якого кореспондуються з пунктом 4 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №1003 від 24.12.2010, результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пунктом п'ятим Порядку №1003 передбачено, що акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та у повній мірі, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані за обліком та підтверджують наявність зазначених фактів (п.7 Порядку №1003).

У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем, всупереч вищевказаним нормам права, не вказано в акті перевірки первинні документи, на підставі яких податковий орган дійшов висновку про нереальність проведених позивачем з його контрагентами операцій.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, оскільки в матеріалах справи відсутні належні докази порушень, зазначених в акті перевірки.

Крім того, зазначені відповідачем обставини щодо контрагента позивача ТОВ «Євро-Транс 2007» не є законодавчо встановленими підставами для позбавлення позивача права на податковий кредит та формування валових витрат з операцій поставки товару.

Посилання податкового органу на відсутність у вказаного підприємства необхідних ресурсів в даному випадку не впливають на реальність здійснених господарських операцій з поставки товару; вказані обставини не знаходяться в прямому зв'язку між собою. Крім того, наведені податковим органом обставини щодо відсутності реальної можливості поставити товар в установленому порядку, як того вимагає ст.ст.70, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не доведені.

Судом встановлено, що позивачем як отримувачем товарів виконані всі законодавчо передбачені умови для віднесення вартості цих товарів до валових витрат, сум податку на додану вартість - до складу податкового кредиту у відповідних (податкових) періодах.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законом обов'язку щодо сплати податків, зборів вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків. Слід врахувати і те, що якщо контрагент не виконував свої зобов'язання перед державою та податковим органом, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні виконаних робіт сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконував усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Отже у відповідача відсутні правові підстави для зменшення валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Виходячи з наведених вище норм, колегія суддів вважає позовні вимоги обґрунтованими, оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачених статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення не вбачається, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2013 року у справі № 811/1265/13-а - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко