Ухвала

від 10.09.2013 по справі 9101/15444/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 вересня 2013 рокусправа № 2а-5014/10/0470

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року

у справі № 2а-5014/10/0470

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Артіс»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артіс» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог (а. с. 106), просило визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0016371530/0 від 03.09.2009, № 0016371530/1 від 20.11.2009, № 0016371530/2 від 28.01.2010, № 0016371530/3 від 14.04.2010 на суму 93253,14 грн. основного платежу та штрафних (фінансових) санкцій 4462,66 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що податкові повідомлення-рішення складені не за формою, визначеною Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, а саме: не здійснено посилання на пункт та статтю податкового законодавства, порушення якого було встановлено відповідачем; не визначено підстав для нарахування суми податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій; дата акту перевірки зазначена невірно (помилково вказана інша дата складання акту перевірки), а камеральна перевірки проведена з порушенням строків, визначених законодавством України. Також позивач вказує, що акт перевірки не містить посилань на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, порушення яких встановлено при проведенні перевірки, а відтак не є носієм доказової інформації. Крім того, позивач вірно розрахував податкові зобов'язання зі сплати земельного податку на 2009 рік у розмірі 1% від грошової оцінки земельної ділянки, що встановлено Законом України «Про плату за землю», а відтак посилання відповідача на необхідність подання позивачем уточнюючого розрахунку та збільшення податкових зобов'язань у зв'язку з прийняттям Київською міською радою рішення №944/944 від 25.12.2008, яким розмір земельного податку збільшено в 3 рази, є неправомірним та таким, що не відповідає чинному законодавству.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2011 позов задоволено в повному обсязі.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач повинен сплатити до бюджету земельний податок з урахуванням рішення Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про регулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві», яким з 01.04.2009 земельний податок за земельні ділянки, які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV «Про оренду землі», а саме: 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Відповідач вказує, що оскільки Київська міська рада наділена повноваженням встановлювати ставку земельного податку, відтак дії відповідача щодо донарахування позивачу податкових зобов'язань з земельного податку в сумі 93253 грн. є правомірним.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, відповідачем проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) позивача щодо земельного податку, за результатами якої складено акт №779/15-30/32685615 від 30.07.2009.

Перевіркою встановлено, що розмір податкового зобов'язання із земельного податку, визначеного позивачем у податковій декларації, є меншим ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації позивачем занижено розмір земельного податку за квітень-червень 2009 року, що призвело до заниження податкового зобов'язання на 93253,14 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0016371530/0 від 03.09.2009, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок у розмірі 97915,80 грн., в тому числі за основним платежем - 93253,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4662,66 грн.

Не погодившись із прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами розгляду скарги позивача залишені без задоволення, та прийняті податкові повідомлення-рішення №0016371530/1 від 20.11.2009, №0016371530/2 від 28.01.2010, №0016371530/3 від 14.04.2010, які не змінили суми визначених до сплати податкових зобов'язань.

Колегія суддів, виходячи з фактичних обставин справи, норм діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, погоджується з судом першої інстанції, який, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що прийняті відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, такими, що не відповідають чинному законодавству.

Позивач є власником нерухомого майна загальною площею 5212,5 кв. м., розташованого за адресою м.Київ, пр.40-річчя Жовтня, буд.70, яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу частини майнового комплексу від 07.06.2006, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 за реєстровим номером 3747.

Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 5699,28 кв. м., нормативно-грошова оцінка якої відповідно до витягу №Ю-23952/2008 з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:221:0001), виданого Головним управлінням земельних ресурсів, на 2009 рік становить 16189787,40 грн.

02.02.2009 позивачем подано відповідачу податковий розрахунок земельного податку на 2009 рік, відповідно до якого розмір земельного податку на 2009 рік визначений у розмірі 186506,35 грн., що складає 1% від визначеної нормативної грошової оцінки земельної ділянки, якою користується позивач.

З 01.04.2009 плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, земель, зайнятими зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної структури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено) справляється в розмірі мінімальної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі» (пункт другий рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 № 944/944 «Про регулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було виконано пункт другий рішення №944/944 в частині збільшення податкових зобов'язань із земельного податку, внаслідок чого відповідачем і були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Щодо порушення відповідачем порядку складання акту перевірки та строків проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України №2535-XII від 03.07.1992 «Про плату за землю» платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Матеріалами справи підтверджено, сторонами не заперечується факт подання позивачем з порушенням строку податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік, оскільки граничний строк подання такого розрахунку - до 01.02.2009, в той час як позивачем подано розрахунок 02.02.2009.

В той же час, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про порушення відповідачем порядку оформлення акту перевірки та порядку проведення самої перевірки, що підтверджується наступним.

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно з пп.2.3.2 п.2.3 Порядку №327 за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;

У висновках акта перевірки відображається узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів (пп.2.4.1 п.2.4 Порядку №327).

В порушення встановлених вище приписів, відповідачем в акті перевірки не зазначено опису виявлених перевіркою порушень податкового законодавства та не здійснено посилання на підпункти, пункти, нормативно-правових актів, порушення яких здійснив позивач, отже, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не дотримано законодавчих вимог щодо оформлення матеріалів проведеної перевірки. До того ж як вбачається з матеріалів справи, номер акту перевірки не співпадає з номером акту перевірки, який вказаний в податковому повідомленні-рішенні.

Також колегія суддів зазначає, що відповідачем порушено строки проведення камеральної перевірки. Так, пунктом другим наказу Державної податкової адміністрації №416 від 17.07.2006 «Про затвердження форми Акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) щодо окремих загальнодержавних і місцевих податків і зборів» форма акта про результати камеральної перевірки податкової декларації (розрахунку) застосовується щодо місцевих податків і зборів, зокрема, плати за землю.

При цьому камеральні перевірки податкових декларацій (розрахунків) щодо земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності та фіксованого сільськогосподарського податку проводяться посадовими особами органів державної податкової служби протягом 60 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку подання таких декларацій (розрахунків).

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що граничний строк проведення камеральної перевірки позивача закінчився у квітні 2009 року, відтак проведення відповідачем вказаної перевірки у липні 2009 року здійснено з порушенням встановлених граничних термінів для її проведення.

По суті прийнятих відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає наступне.

Статтею другою Закону №2535-XII встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначені Законом №2535-XII.

Ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року (ч.2 ст.4 Закону №2535-XII).

Частиною другою статті 63 Закону України №835-VI від 26.12.2008 «Про Державний бюджет України на 2009 рік» встановлено, що по сільськогосподарських угіддях та землях населених пунктів, грошову оцінку яких проведено і уточнено станом на 1 січня 2009 року, застосовуються ставки земельного податку, встановлені статтею 6 та частиною першою статті 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до статті сьомої Закону №2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Матеріалами справи підтверджено, що у позивача на момент подання податкового розрахунку земельного податку на 2009 рік була проведена нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що підтверджується витягом №Ю-23952/2008 з технічної документації про нормативну грошову оцінку частини земельної ділянки (кадастровий номер 8000000000:79:221:0001), виданого Головним управлінням земельних ресурсів, на 2009 рік.

Отже, зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку про правомірне визначення позивачем розміру земельного податку у 2009 році на рівні 186506,35 грн.

Посилання відповідача на необхідність сплати позивачем земельного податку у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Київської міської ради від 25.12.2008 №944/944 «Про регулювання питання користування земельними ділянками в м. Києві» не приймається колегією суддів до уваги, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів та державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування і не змінюються протягом бюджетного року (ст. 7 Закону України «Про систему оподаткування»).

Згідно з п.8 ч.1 ст.14 Закону №1251-XII податок на землю належить до загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), який відповідно до ч.2 ст.14 цього Закону встановлюється Верховною Радою України і справляється на всій території України.

Сільськими, селищними, міськими радами встановлюються місцеві податки і збори (обов'язкові платежі), механізм справляння та порядок їх сплати відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України (ст.15 Закону України «Про систему оподаткування» №1251-XII).

Згідно з п.35 ч.1 ст.26 Закону України №280/97-ВР від 21.05.1997 «Про місцеве самоврядування» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання затвердження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

З огляду на наведені правові норми судом першої інстанції вірно встановлено, що право встановлювати (скасовувати) загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) належить до законодавчих повноважень Верховної Ради України. Це виключне повноваження передбачає і право парламенту визначати всі елементи правового механізму регулювання податків і зборів (обов'язкових платежів), у тому числі податкову ставку (розмір податку на одиницю оподаткування) та строки справляння податку.

Органи місцевого самоврядування мають право встановлювати ставки земельного податку лише за користування тими земельними ділянками, нормативно- грошову оцінку яких не проведено, виходячи із встановленого законодавчо розміру земельного податку для земель, нормативно-грошову оцінку яких не проведено.

Право органів місцевого самоврядування змінювати розмір земельного податку за користування земельною ділянкою, грошову оцінку якої проведено, або вводити нові форми плати за землю, або підстави її справляння законодавством України не передбачено.

Таким чином, повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю».

Оскільки цим Законом в редакції на момент виникнення спірних правовідносин ставка земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначено на рівні одного відсотка від їх грошової оцінки, відтак дії позивача щодо сплати земельного податку за поданим податковим розрахунком є правомірними та такими, що повністю відповідають чинному законодавству.

З огляду на викладене, є правильним висновок суду першої інстанції про безпідставність прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0016371530/0 від 03.09.2009, №0016371530/1 від 20.11.2009, №0016371530/2 від 28.01.2010, №0016371530/3 від 14.04.2010.

Суд першої інстанції під час розгляду справи в повному обсязі дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог.

Передбачені статтею 202 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 січня 2011 року у справі № 2а-5014/10/0470 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко