Ухвала

від 28.08.2014 по справі 826/2304/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2304/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.

У Х В А Л А

Іменем України

28 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Мамчура Я.С.,

Горяйнова А.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теміо» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Приватного акціонерного товариства «Теміо» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Приватного акціонерного товариства «Теміо» та просила стягнути з відповідача заборгованість з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 569 748, 61 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що наразі податкові повідомлення-рішення, на підставі яких було нарахована заборгованість, оскаржуються ним у Вищому адміністративному суді України. На думку відповідача, зазначені справи прямо пов'язані з даним адміністративним позовом, а тому його вирішення по суті до перегляду зазначеної справи розгляду касаційною інстанцією неможливе.

Перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 25.04.1995 ПрАТ «Теміо» зареєстроване Деснянською районною державною адміністрацією м. Києва та перебуває на обліку в ДПІ у Деснянському районі м. Києва за №7910/3579.

Відповідно до довідки ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м. Києві станом на 12.03.2014 за відповідачем обліковується заборгованість зі сплати податку на додану вартість у розмірі 569 748,61 грн., яку відповідачу було нараховано на підставі податкового повідомлення-рішення №0000552305 від 25.04.2012, прийнятого на підставі Акту невиїзної перевірки ПрАТ «Теміо» від 09.04.2012 №678/22-50/23161579 з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Трансенерго-Консалт» за період з 01.02.2011 по 28.02.2011 та з ТОВ «Снайпер Медіа» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011 та податкового повідомлення-рішення №0001522205 від 27.06.2013, прийнятого на підставі Акту документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Теміо» від 10.06.2013 №22/22-50/23161579 з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Укртехстройсервіс» та ТОВ «Еталон Сервіс» за період з 01.08.2012 по 31.08.2012.

Вищеозначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені ПрАТ «Теміо» в судовому порядку.

Так, постановами Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.09.2013 по справі №826/11193/13-а та від 04.07.2012 по справі №2а-6592/12/2670, залишеними без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013 та від 13.12.2012 відповідно, відмовлено в задоволенні позовних вимог ПрАТ «Теміо» в повному обсязі.

Однак, на час розгляду справи судом першої інстанції заборгованість сплачена не була.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки заборгованість зі сплати податку на додану вартість виникла у відповідача на підставі податкових повідомлень-рішень, законність яких підтверджена судовими рішення, що набрали законної сили, та не сплачена в добровільному порядку, - вона підлягає стягненню в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого:

Відповідач у відповідності до п. 15.1 ст. 15 ПК України відповідач є платником податків та згідно пп. 16.1.3, 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 цього Кодексу зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Пунктом 38.1 ст. 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

В свою чергу, п. 57.1 ст. 57 ПК України передбачає, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, у встановлені податковим законодавством строки відповідач самостійно визначене податкове зобов'язання не сплатив.

Посилання апелянта на те, що на розгляді Вищого адміністративного суду перебувають адміністративні справи №826/11193/13-а та №2а-6592/12/2670, не спростовують висновків суду першої інстанції. Більше того, останнім не було надано жодних доказів відкриття касаційних проваджень, їх розгляду та/або зупинення ухвалою касаційної інстанції рішення апеляції.

Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем правомірно та обґрунтовано заявлено позов про стягнення узгодженої та непогашеної заборгованості з Приватного акціонерного товариства «Теміо».

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.

Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, суд повно і правильно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини, що склалися між сторонами, і дав їм належну правову оцінку, - з огляду на що підстави до скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст.160, 167, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Теміо» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 березня 2014 року, - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча:

Судді:

.

Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.

Судді: Горяйнов А.М.

Мамчур Я.С