Ухвала

від 18.08.2014 по справі 2а-732/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-732/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Бабенко К.А

У Х В А Л А

Іменем України

18 серпня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Бистрик Г.М., Чаку Є.В., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел-Трейд» до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення форми «В1», -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а Постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Терраврожай» за період з 01.01.2008 року по 01.01.2011 року, про що складено відповідний Акт від 16.09.2011 року №776/40-40/31454383, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.5-18).

Перевіркою встановлено порушення Позивачем вимог пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (далі - Закон №168/97-ВР), що відповідає п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

На підставі вищезазначених порушень, Відповідачем прийнято податкове-повідомлення рішення форми «В1» від 30 вересня 2011 року №0000584030, яким зменшено на 8440,00 грн. суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість та застосовано 4220,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, за результатами розгляду якого Рішеннями Державної податкової адміністрації у м.Києві «Про результати розгляду первинної скарги» від 06.12.2011 року №11626/10/25-114 та Державної податкової служби України від 06.01.2012 року №350/6/10-2115, копії яких наявні в матеріалах справи (Т.1,а.с.23-31), податкове повідомлення-рішення Відповідача від 30 вересня 2011 року №0000584030 залишено без змін, а первинну та повторну скаргу - без задоволення.

Як вбачається з пп.1.1 п.1 договору поставки №ЗП-458/9, копія якого наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.39), укладеного Позивачем, як Покупцем, та ПП «Терраурожай», як Постачальником, останній зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти і оплатити пшеницю українського походження, врожаю 2008 року. На підтвердження виконання умов зазначеного Договору, Позивачем надано податкову та видаткову накладну, рахунок-фактуру від 09.12.2008 року №27 на загальну суму 50640,00 грн., у тому числі ПДВ - 8440,00 грн. Всі зазначені первинні документи підписано ОСОБА_2, який, як вбачається з Довідки Мелітопольської об'єднаної ДПІ від 07.07.2008 року №233, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.38), є керівником контрагента Позивача.

Відповідно до абзацу першого пп. 7.2.6 п. 7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, чинного на момент здійснення Позивачем з його контрагентом зазначеної господарської операції, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

А згідно з підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; не відносяться до податкового кредиту, зокрема, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Згідно із ст. 1, частиною першою ст. 3 та частинами першою, другою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій; первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість має бути підтверджено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, при цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарських операцій: договори, акти виконаних робіт тощо; фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; встановлено зв'язок між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку, що збігається з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною, зокрема, в його Листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначено для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених , але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Тобто, обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у платника податків первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідної операції та зв'язку між фактом придбання товару (послуги) і подальшою господарською діяльністю .

Позивачем, крім наданих формально складеного договору та податкової та видаткової накладної, ані суду першої інстанції, ані під час розгляду справи апеляційним судом доказів на підтвердження реальності та «товарності» господарської операції з його контрагентом не надано.

Крім того, як вбачається зі змісту Постанови про порушення кримінальної справи від 30 червня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (Т.1,а.с.141-142), допитаний в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що зареєстрував ПП «Терраврожай» на прохання свого двоюрідного брата - ОСОБА_3, за грошову винагороду, без мети заняття господарською діяльністю. До здійснення фінансово-господарської діяльності від імені вказаного підприємства ніякого відношення не мав, товарів (робіт, послуг) ніколи не придбавав та не реалізовував.

Згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

А як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 01 вересня 2009 року у справі № 21-1258во09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня і К" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: Управління державного казначейства у Ленінському районі м. Севастополя, Головне управління державного казначейства України у м. Севастополі, за участю прокурора м. Севастополя, про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та зобов'язання здійснити певні дії, необхідно приймати до уваги факт наявності фінансово-господарських зв'язків з підприємствами, діяльність яких має ознаки "фіктивності" .

Також, як зазначено в Постанові Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафта» до Шосткинської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про визнання висновків перевірки неправомірними, визнання чинним договору, скасування податкових повідомлень-рішень, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, за таких підстав, апеляційна скарга залишається без задоволення, а Постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кернел - Трейд» залишити без задоволення, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалу складено у повному обсязі 26.08.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Бистрик Г.М.

Чаку Є.В.

.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Бистрик Г.М.

Чаку Є.В.