Ухвала

від 28.08.2014 по справі 813/9574/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2014 року Справа № 876/4750/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Клюби В.В.

з участю секретаря судового засідання: Саламахи О.І.

представника позивача: Балабанова О.В.

представника відповідача: Кельбас Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

У грудні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ «ІТЕК») "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівської області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) форми «Р» №0002731520 від 08.04.2013 р.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду 04.04.2014 р. в задоволені позову було відмовлено.

Не погоджуючись із даною постановою, її оскаржило ТзОВ «ІТЕК». Апеляційну скаргу мотивує тим, що ні договорами. Укладеними з контрагентами, ні нормами чинного законодавства не передбачено такого обов'язкового реквізиту, як місце проведення ремонтних робіт. Крім того, одні і ті самі транспортні засоби фігурують у господарських документах з різними контрагентами, проте і дати здійснення господарських операцій є різними. Подані документи згідно бази УДАІ спростовують висновки лише по 5 фактах перевезень, загальна сума ПДВ від здійснення яких становить 1 508,32 грн. Також апелянт зазначає, що надані відповідачем акти перевірок контрагентів позивача є неналежними і недопустимими доказами. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позов.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Балабанова О.В., який просив задовольнити апеляційну скаргу, представника відповідача Кельбас Р.А., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія судів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 21.03.2013 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова було складено акт №726/15-20/34814953 про результати проведення позапланової невиїздної документальної перевірки ТзОВ «ІТЕК» з питань підтвердження відображення у податковій декларації з податку на додану вартість податкового зобов'язання та податкового кредиту по взаємовідносинах із ТзОВ «Іртас» за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р., ПП «Львівкомфортгруп-К» за період з 01.03.2010 р. по 30.04.2010 р, ТзОВ «Екопласт Львів» за період з 01.03.2010 р. по 31.03.2010 р. та за період з 01.05.2010 р. по 30.06.2010 р., ПП «Спецпостачсервіс» за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2010 р., ТзОВ «Промелектромонтаж» за період з 01.07.2010 р. по 31.07.2010 р. та за період з 01.09.2010 р. по 30.09.2010 р.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог, зокрема: пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 9 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Наказ Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» №88 від 24.05.1995р.

08.04.2013 р. ДПІ у Залізничному районі м. Львова на підставі вказаного Акта було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0002731520, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 100 535 грн., в тому числі 80 428 грн. за основним платежем та 20 107 грн. штрафних санкцій.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що до висновку про неправомірність включення до складу податкового кредиту коштів по оплаті послуг, отриманих від ТзОВ «Іртас», ПП «Львівкомфортгруп-К», ТзОВ «Екопласт Львів», ПП «Спецпостачсервіс» та ТзОВ «Промелектромонтаж», витрати по яких здійснено без фактичного надання послуг, контролюючий орган прийшов на підставі того, що ТзОВ «ІТЕК» не представило до перевірки належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували надання послуг від перелічених контрагентів та на підставі інформації та висновків актів перевірок контрагентів позивача, проведених ДПІ у Залізничному, Личаківському, Сихівському, Франківському районах м. Львова. У всіх вказаних контрагентів позивача відсутні основні фонди, трудові ресурси, транспортні засоби та складські приміщення; всі вони мають ознаки фіктивності, здійснювали діяльність, спрямовану на укладення операцій, пов'язаних з отриманням та наданням податкової вигоди від постачальника по всьому колу придбання та подальшому продажу по ланцюгу постачання підприємствам - набувачам, збільшуючи як суми податкових зобов'язань, так і суми податкового кредиту з метою покриття власної незаконної діяльності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Згідно із п.1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно із підпунктом 7.4.5 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування є реальність господарських операцій та реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копії актів перевірки ТзОВ «Іртас» № 117/23-2/34419121 від 17.02.2011 р., ПП «Спецпостачсервіс» № 1062/23-2/32327359 від 06.07.2011 р., ТзОВ «Промелектромонтаж» № 698/23-2/32703995 від 31.12.2010 р., ТзОВ «Екопласт Львів» № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р., ПП «Львівкомфортгруп-К» № 115/23-209/35383018 від 16.02.2011 р.

Згідно вищенаведених актів перевірки встановлено, що ТзОВ «Екопласт Львів» та ТзОВ «Іртас» фактично не здійснювало господарської діяльності, оскільки не мало у власності та користуванні офісних та складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та у товариств відсутні виробничі потужності, основні фонди та достатній кількісний штат працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій; ПП «Спецпостачсервіс» декларувало у податковій звітності господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) та їх продаж покупцям, які фактично не відбувались та на підприємстві відсутні виробничі потужності, основні фонди, достатній кількісний штат працівників та фахівців, які б приймали участь у здійсненні господарських операцій; ТзОВ «Промелектромонтаж» не підтверджено наявність поставок товарів (послуг), що свідчить про те, що правочини з підприємством та підприємствами покупцями та постачальниками здійснювались без мети настання реальних наслідків; ПП «Львівкомфортгруп-К» фактично не здійснювало господарської діяльності, не мало у власності та користуванні офісних та складських приміщень, земельних ділянок, транспортних засобів та до перевірки не надано накладні, акти виконаних робіт, товарно-транспортні накладні довіреності, картки складського обліку, накази на прийняття та звільнення працівників, договори цивільно-правових відносин, оренди складських приміщень, тобто жодних які б свідчили про фактичне здійснення господарських операцій.

Суд першої інстанція правильно встановив, що предметом договірних відносин ТзОВ «ІТЕК» з ПП «Львівкомфортгруп - К» та ТзОВ «Екопласт Львів» були товарно-експедиційні послуги, а з ТзОВ «Іртас», ПП «Спецпостачсервіс» та ТзОВ «Промелектромонтаж» - поставка запчастин для вантажних автомобілів, технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів.

При дослідженні первинних документів, укладених між ТзОВ «ІТЕК» та названими контрагентами, зокрема договору №10-05-01/01 про надання транспортно-експедиційних послуг від 30.04.2010 р., договору №09-11-23/01 про надання транспортно-експедиційних послуг від 23.11.2009 р., договору поставки від 01.07.2010 р., договору на технічне обслуговування та виконання ремонтних робіт від 01.07.2010 р., договору виконання ремонтних робіт 2010-02-24 від 24.02.2010 р., актів прийняття виконаних робіт (послуг), податкових накладних, заявок на перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунками, товарно-транспортних накладних, накладними на відвантаження, рахунками-фактури, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), не підтверджують фактичного здійснення господарських операцій, проте вони формально відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Окрім того, апеляційний суд додатково враховує те, що у ході розгляду Сихівським районним судом м. Львова кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 27 ч. 2, 3; 28 ч. 2; 205 ч. 2; 367 ч.2 КК України було встановлено придбання ТОВ «Іртас», ТОВ Екопласт Львів» у період 2009-2010 року з метою здійснення фіктивного підприємництва (постанова від 29.12.2011 року у справі № 1-104/11).

Таким чином, докази, на які послався позивач на обґрунтування своєї позиції, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції (поставки товару, надання послуг), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача. Зокрема, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Відтак обставинами, які підлягають перевірці у зв'язку із наведеним, є фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Відтак суд апеляційної інстанції вважає, що правових підстав для визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0002731520 від 08.04.2013 р. не має.

Згідно ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту вищевказаної статті Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи чи порушення судом норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтернаціональна транспортна експедиційна компанія" - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2014 року по справі № 813/9574/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : В.В. Клюба

І.О. Яворський

Повний текс ухвали виготовлений та підписаний 02.09.2014 р.