Ухвала

від 27.08.2014 по справі 815/924/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 серпня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/924/14

Категорія: 8.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представників позивача Мовіли М.А. та Спичака О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орга-Юг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Орга-Юг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Орга-Юг» (далі ТОВ «Орга-Юг») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 грудня 2013 року № 0002992230 та № 0003002230.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 29 жовтня по 04 листопада 2013 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Вторметекспорт», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2012 року та січень 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 11 листопада 2013 року за № 2574/15-53-22-3/34995498, яким встановлено порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на 507780 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 106634 грн., а також пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 203736 грн.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року № 0002992230, яким ТОВ «Орга-Юг» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 106634 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26658 грн., а також № 0003002230, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203736 грн. за основним платежем та 50934 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. На думку позивача, висновки акта перевірки щодо порушення ТОВ «Орга-Юг» вимог податкового законодавства не є обґрунтованими, а тому прийняті на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення відповідача підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року відмовлено ТОВ «Орга-Юг» у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, директор ТОВ «Орга-Юг» в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми матеріального права, а саме положення ст. ст. 138, 139 та 198 Податкового кодексу України, ст. 215 Цивільного кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24 травня 1995 року № 88. На думку апелянта, судом першої інстанції не взято до уваги належним чином оформлені первинні документи, що підтверджують реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Вторметекспорт». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представників позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 29 жовтня по 04 листопада 2013 року посадовою особою ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських відносин з ТОВ «Вторметекспорт», їх реальності та повноти відображення в обліку за листопад 2012 року та січень 2013 року.

За результатами перевірки складено акт від 11 листопада 2013 року за № 2574/15-53-22-3/34995498, яким встановлено порушення позивачем п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму валових витрат на 507780 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 106634 грн., а також пунктів 198.1, 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ на загальну суму 203736 грн..

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 грудня 2013 року № 0002992230, яким ТОВ «Орга-Юг» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в розмірі 106634 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 26658 грн., а також № 0003002230, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203736 грн. за основним платежем та 50934 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не надано належних доказів товарності угод, укладених з ТОВ «Вторметекспорт» щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів.

Так, відповідно до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (п. п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Згідно пунктам 138.2, 138.4, 138.6 ст. 138 названого Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем 01 січня 2012 року укладено з ТОВ «Вторметекспорт» договір про надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів за № 1459, згідно якого позивач («Замовник») доручає, а ТОВ «Вторметекспорт» («Виконавець») приймає на себе обов'язок по наданню послуг з адміністрування будь-яких автомобілів, що належать Замовнику та які перебувають у користуванні та володінні третіх осіб (Користувачі/Лізингоотримувачі) на підставі лізингових договорів, укладених між Замовником та Користувачами/Лізингоотримувачами, та які перебувають на території Одеської, Миколаївської, Кіровоградської, Херсонської, Запорізької областей України та АР Крим. На підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг протягом відповідного місяця сторонами складається акт приймання-передачі послуг. Перелік автомобілів, щодо яких протягом відповідного місяця надавались послуги, складатиме невід'ємну частину такого акту. Вартість послуги за адміністрування однієї одиниці парку, що знаходиться в регіоні обслуговування, протягом місяця становить 780 грн., ПДВ - 156 грн., загалом - 936 грн. щомісячно (абонентська плата) (а. с. 74-75).

Названу угоду укладено позивачем для забезпечення виконання раніше укладеного підприємством з ТОВ «Ілта» аналогічного за суттю Договору щодо надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 липня 2011 року за № 1-187-11/3, по якому «Замовником» є ТОВ «Ілта», а «Виконавцем» - ТОВ «Орга-Юг» (а. с. 79-80).

При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, основними видами діяльності ТОВ «Орга-Юг» є будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), знесення, підготовчі роботи на будівельному майданчику, розвідувальне буріння, електромонтажні роботи, монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (а. с. 11), тобто позивачем було укладено зазначений договір поза межами основної господарської діяльності підприємства.

Витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг за договором з ТОВ «Вторметекспорт», віднесено ТОВ «Орга-Юг» до складу валових витрат.

На підтвердження факту виконання зазначеного вище договору позивачем надано податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення (а. с. 68-73).

Як вбачається з наданих податкових накладних, вони виписані ТОВ «Вторметекспорт» покупцю (ТОВ «Орга-Юг») на підставі договору від 01 лютого 2012 року № 1459 (замість договору від 01 січня 2012 року № 1459) (а. с. 71, 73).

Крім того, зі змісту наданих позивачем актів приймання-передачі наданих послуг від 30 листопада2012 року № 11 та від 31 січня 2013 року № 13 неможливо встановити характер та обсяг наданих контрагентом послуг, а саме: відсутня інформація про місце фактичного надання послуг, зміст та спосіб надання та одержання таких послуг (а. с. 70, 72).

При цьому, в порушення п. 2.3 Договору про надання послуг з адміністрування парку лізингових автомобілів від 01 січня 2012 року № 1459, на підтвердження факту надання Виконавцем Замовнику послуг позивачем не надано до перевірки податковому органу, а також суду першої інстанції перелік автомобілів, щодо яких протягом відповідного періоду надавались послуги, який повинен складати невід'ємну частину відповідного акта приймання-передачі наданих послуг.

З урахуванням викладеного, надані позивачем документи (податкові накладні, акти приймання-передачі наданих послуг та платіжні доручення) не є належними розрахунковими, платіжними або іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку в розумінні Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджує висновок посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 106634 грн..

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі п. 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як вбачається з акта перевірки, податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 203736 грн. визначено позивачу податковим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем підприємству суми витрат операційної діяльності по договору з ТОВ «Вторметекспорт».

Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаному договору про надання послуг безпідставно віднесено позивачем до складу витрат операційної діяльності, то і формування ТОВ «Орга-Юг» податкового кредиту з включенням до нього суми в 203736 грн. є неправомірним.

За таких даних, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Орга-Юг» є правильним.

Враховуючи, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Орга-Юг» залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 березня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст ухвали складено 01 вересня 2014 року.

Головуючий:

Судді: