Постанова

від 07.08.2014 по справі 872/17629/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м  У к р а ї н и 07 серпня 2014 рокусправа № 811/2223/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Малиш Н.І.                     суддів:                     Щербака А.А.  Баранник Н.П. за участю секретаря судового засідання:          СонникА.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 26 вересня 2013 року у справі № 811/2223/13-а за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.06.2013 року №0000442210. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що акт перевірки складено з порушеннями норм законодавства, в якому не викладено чітко та об'єктивно в чому полягає недодержання позивачем норм податкового законодавства та не вказано які саме первинні документи не надані або складені з порушенням, а тому висновки є протиправними. Крім того, визначене у акті перевірки порушення позивачем не відповідає прийнятому рішенню відповідача за результатами перевірки, що також є порушенням відповідачем норм ПК України. Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 26 вересня 2013р. позов було задоволено. Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що твердження відповідача про порушення позивачем вимог цивільного законодавства, зокрема, ст.203, п.1, п.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України по взаємовідносинах з ПП «Укрбудмонтаж» спростовано матеріалами справи, а також спростовано тверджень відповідача щодо порушення позивачем п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України та завищення від'ємного значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 26416 грн. Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, та просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції у даній справі залишити без змін. Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлений належним чином, просив суд апеляційної інстанції розглянути скаргу у відсутності представника за наявними у справі доказами. Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову суду першої інстанції необхідно змінити з наступних підстав. Відповідно матеріалів справи,  відповідачем в період з 27.05.2013р. по 31.05.2013р. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фінансового-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Укрбудмонтаж» (код 31354114) за період з 01.09.2012 по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт №21/2210/32119999 від 05.06.2013р. Перевіркою встановлені порушення:  ст.203, п.1, п.2, ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 ЦК України, в частині нікчемності правочинів, так як вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Господарські операції, відображені у податковій звітності за червень, липень та вересень 2012 року щодо придбання виконаних робіт у ПП «Укрбудмонтаж» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна у вищенаведених приватних підприємств, тобто відсутності адміністративно-технічних можливостей, які економічно необхідні для виконання такого придбання та його подальшої реалізації. Відомості, викладені у поданих до Новомиргородського відділення Маловисківської МДПІ податкових деклараціях за вищевказаний період щодо придбання робіт (послуг) ПП «Укрбудмонтаж» не відповідають дійсності; п.198.6 ст.198, Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено від'ємне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту всього в сумі 2641б грн., у тому числі завищення за червень 2012 р. в сумі 10229 грн., за липень 2012 р. в сумі 7107 грн., за вересень 2012 р. в сумі 9080 грн. Висновки відповідача ґрунтуються на актах перевірки контрагента позивача. За результатами перевірки  відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 25 червня 2013 року за №0000442210, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість, в розмірі 39624 грн., з яких 26416 грн. основного платежу та 13208 грн. штрафної (фінансової) санкції (штрафу). Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що між позивачем та ПП «Укрбудмонтаж» - підрядник, були укладені договори підряду  №240412 від 18.04.2012, №040512  04.05.2012 року. Згідно предмету договору, Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов'язання виконати «роботи на технічне керівництво типовим ремонтом парових турбін потужністю 1,5 та 2,5 МВт КТЗ». Виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами: актами, виписками по банківських рахунках, податковим накладними. Згідно п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на внесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Враховуючи зазначені норми Кодексу, чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків. Відповідно до положень діючого податкового законодавства, сума податку на додану вартість, включена до ціни товару (послуг), є податковим зобов'язанням продавця товару(послуг), тому саме продавець товару (послуг) несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії платіжних доручень, акти. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах. Також колегія суду погоджується з доводами позивача, що відповідач встановивши у акті перевірки порушення щодо завищення від'ємного значення  між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту прийняв рішення не про зменшення такої суми, а лише про донарахування податкового зобов'язання. Щодо нікчемності укладених правочинів, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договорів та їх виконання, відповідачем не надано доказів припинення останніх, або анулювання свідоцтв платниквів податку на додану вартість. Крім того, у відповідності до вимог частин 2, 3 ст.215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсність правочинів між позивачем та контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог статей 203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України відносно того, що укладені позивачем правочини з зазначеним контрагентом не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними. Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги по нікчемність укладених позивачем договорів висновки суду першої інстанції не спростовують. За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами та обґрунтовано без порушень норм чинного матеріального та процесуального законодавства постановив у даній рішення щодо задоволення заявлених позивачем у справі позовних вимог. Проте колегія суддів враховуючи застосування судом першої інстанції норм ст.. 94 КАС України щодо розподілу судових витрат, вважає за необхідне частково задовольнити апеляційну скаргу відповідача, та відповідно до ст. 201 КАС України постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2013 року у справі № 811/2223/13-а змінити та викласти абзац третій резолютивної частини в наступній редакції : «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор"  (ЄДРПОУ 32119999) судовий збір в сумі 396 (триста дев'яносто шість)грн.. 25коп.», а  в решті постанову суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись ст.ст. 94, 198, 201, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградської області задовольнити частково. Змінити постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 26 вересня 2013 року у справі № 811/2223/13-а за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор" до Маловисківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про  визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – в частині розподілу судового збору. Абзац третій резолютивної частини постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 26 вересня 2013 року у справі № 811/2223/13-авикласти в наступній редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомиргородський цукор"  (ЄДРПОУ 32119999) судовий збір в сумі 396 (триста дев'яносто шість)грн.. 25коп.» В іншій частині постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду  від 26 вересня 2013 року у справі № 811/2223/13-а залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 11 серпня 2014року. Головуючий:                                                            Н.І. Малиш           Суддя:                                                            А.А. Щербак           Суддя:                                                            Н.П. Баранник