Ухвала

від 11.09.2014 по справі 872/17232/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 вересня 2014 рокусправа № 811/2203/13-а Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Мартиненка О.В.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Надточія В.О.

за участю:

представника позивача: Міхальової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі №811/2203/13-а за позовом приватного підприємства «Гласлайн» до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2013 року ПП «Гласлайн» звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської ОДПІ від 13.06.2013 року №0000850227, яким ПП «Гласлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 49 929грн., в тому числі 33 286грн. за основним платежем та 16 643грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх вимог посилалося на безпідставність висновків відповідача про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «Созидатель», оскільки за даними операціями товар було поставлено та використано в межах господарської діяльності, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально. Розрахунки за отриманий товар проведені з боку позивача частково, сума ПДВ сплачена в ціні товару.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби від 13.06.2013 року №0000850227

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга фактично обґрунтована висновками перевіряючих осіб, які зроблено в Акті перевірки та які на думку ОДПІ, свідчать про неможливість виконання контрагентом своїх податкових зобов'язань, внаслідок чого позивач не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ за операціями, які не носять реальних характер. В обґрунтування правомірності висновків фахівців ОДПІ, відповідач посилається на акт від 08.04.2013 року №296/1520/13767996 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Созидатель» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2012 року та січень 2013 року».

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, надану правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 30.05.2013р. по 31.05.2013р. повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Гласлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Созидатель» (код ЄДРПОУ 13767996) за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт №83/22-7/34813263 від 01.06.2013р. (а.с.17-23) (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки зроблено висновки про порушення ПП «Гласлайн»:

п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість за період з 01.11.2012 року по 31.12.2012 року в розмірі 33 286, 00 грн. (в тому числі за листопад 15 356,00 грн., за грудень - 17 930,00 грн.), та завищення значення р.24 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2012 року на 13,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №83/22-7/34813263 від 01.06.2013р. Кіровоградською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2013р. №0000850227, яким ПП «Гласлайн» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 49 929грн., в тому числі 33 286грн. за основним платежем та 16 643грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правомірність та обґрунтованість вказаного податкового повідомлення-рішення є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, з огляду на необґрунтованість висновків, які викладені в Акті перевірки, що став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), використання товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними первинними документами.

Як вбачається з Акту перевірки №83/22-7/34813263 від 01.06.2013р., висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства, податковий орган дійшов з огляду на наступне.

Для проведення перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Созидатель» за листопад, грудень 2012 року було використано інформацію Кіровоградської ОДПІ Кіровоградської області ДПС, а саме акт від 08.04.2013 року №296/1520/13767996 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Созидатель» з питання повноти декларування податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень-грудень 2012 року та січень 2013 року», яким встановлено відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями та встановлено нікчемність укладених угод.

З цих підстав, на стор.12 Акту перевірки, ОДПІ робить висновок про те, що операції між ПП «глас лайн» та ТОВ «Созидатель» мають протиправний характер, та, у зв'язку з не підтвердженням податкових зобов'язань з ПДВ ТОВ «Созидатель» у підприємства ПП «Гласлайн» відсутнє право формування податкового кредиту за листопад, грудень 2012 року в сумі 33 299,00грн. (а.с.22 оборот)

Будь-яких інших обставин, з якими б ОДПІ пов'язувала порушення ПП «Гласлайн» вимог податкового законодавства, Акт перевірки №83/22-7/34813263 від 01.06.2013р. не містить.

Таку позицію Кіровоградської ОДПІ суд вважає необґрунтованою з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Созидатель», на підставі яких було сформовано податковий кредит з податку на додану вартість

Так, 20.11.2012р. між ПП «Гласлайн» (Покупець) та ТОВ «Созидатель» (Постачальник) було укладено договір поставки №20/11, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати, а Покупець - прийняти та оплатити обладнання та МШП на суму 201 000грн. (п.1.1) (а.с.83)

Додатковою угодою №1 від 22.11.2012р. внесено зміни до вищевказаного Договору, зокрема, доповнено п.1.1 абзацом 2, яким передбачено, що найменування обладнання, МШП та його ціна зазначаються у накладних (товарно-транспортних накладних)

Фактичне виконання сторонами умов договору підтверджується наданими первинними документами: видатковими накладними (а.с.31, 35, 40, 45), податковими накладними (а.с.32, 36, -37, 41-42, 46-47), банківськими виписками (а.с.48-51), які свідчать про здійснені розрахунки між сторонами у безготівковій формі. Як вбачається з матеріалів справи, вказані документи надавалися позивачем на запит ДПІ від 29.04.2013р. №13367/10/1520 про надання письмових пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Созидатель» за листопад, грудень 2012 року. Тобто, усі документи були в розпорядженні перевіряючих, проте податковий орган надав перевагу висновкам акту перевірки контрагента позивача, не зазначаючи підстав невизнання наданих позивачем первинних документів, оскільки будь-яких зауважень до їх оформлення перевіряючими особами висловлено не було.

Транспортування товару здійснювалось позивачем позиченим транспортним засобом, що підтверджується договором позички транспортного засобу (а.с.27-28), актом приймання - передачі (а.с.154). Факт транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи (а.с.29-30, 33-34, 38-39, 43-44)

Крім того, матеріалами справи встановлено, що придбаний товар позивач зберігав в орендованому приміщенні за адресою - АДРЕСА_1. Вказане приміщення орендується на підставі договору оренди від 01.11.2012 року, укладеного між позивачем та фізичною особою ОСОБА_2 (Орендодавець за договором) (а.с.25). Фактичне виконання сторонами умов договору оренди підтверджується: актом прийому-передачі (а.с.26) та платіжними дорученнями (а.с.151-153).

В подальшому придбаний у ТОВ «Созидатель» товар введено в експлуатацію, що підтверджується наказом №6/3 від 29.03.2013 року (а.с.163) та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (а.с.102-124).

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що проведені господарські операції мають реальний цикл походження товару, у повному обсязі підтверджені необхідними бухгалтерськими документами, які відповідають чинному законодавству України, використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, з метою отримання економічної вигоди та прибутку, що фактично і досягнуто, мали як базу так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість. На виконання укладеного договору було поставлено товар, видано податкові та видаткові накладні, здійснено оплату в безготівковій формі. Суми за зазначеними податковими накладними включено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Відповідачем, на якого в силу приписів ч.2 ст.71 КАС України, покладено обов'язок доказування правомірності прийнятого рішення, не надано суду доказів, які б свідчили про безтоварність (нереальність) зазначених господарських операцій.

Таким чином, Акт перевірки, на висновках якого ґрунтуються і доводи апеляційної скарги, не свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, що могло б стати підставою для визначення контролюючим органом податкових зобов'язань.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити й те, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вищенаведене узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03). Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

А згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України.

Вказані висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі ДПІ посилається лише на висновки, які наведено в Акті перевірки, натомість, вказаним підставам для визначення спірних податкових зобов'язань, судом першої інстанції, як зазначено вище, надано належну правову оцінку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2013 року у справі №811/2203/13-а залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

(Ухвалу у повному обсязі складено 12.09.2014р.)

Головуючий: О.В. Мартиненко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко