Рішення

від 04.09.2014 по справі 917/1657/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2014 р. Справа № 917/1657/14

За позовом Докучаєвської міської ради, 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності України, 22

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ", 39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 64а

про стягнення 300000,00 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Тарасенко Н.А.

В судовому засіданні 04.09.2014 року після виходу з нарадчої кімнати на підставі ст. 85 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: розглядається позов про стягнення вартості непоставленого за договором товару в розмірі 300000,00 грн.

Позивач повноважного представника в судове засідання не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 14.08.2014 року (а.с. 19) була повернута до суду поштовим відділенням з відміткою "повернуто у зв'язку з АТО".

Представник відповідача усно в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечує.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:

27.11.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (відповідач, продавець) та Докучаєвською міською радою (позивач, покупець) був укладений договір про закупівлю товару за державні кошти № 68/395/91 (а.с. 6-8), відповідно до якого продавець взяв на себе зобов'язання у 2012 році поставити та передати у власність покупця продукцію (ДКПП 016-97 34.10.5) - автомобілі спеціальні та спеціалізовані (автомобіль для збору та вивозу ТПВ (сміттєвоз з боковим завантаженням ГАЗ-3309КО412) (або еквівалент) сміттєвоз "ВЛІВ СУПЕР МІНІ 9-8 GZ 3309" (п. 1.1. договору).

У відповідності до п. 3.1. договору про закупівлю товару за державні кошти № 68/395/91 від 27.11.2012 року (далі - договір про закупівлю) ціна договору становить 300000,00 грн.

Положеннями п. п. 5.1., 5.2. договору про закупівлю визначено, що товар має бути поставлений у листопаді 2012 року. Місцем поставки (передачі) є: 85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності України, 22.

Згідно п. п. 4.1., 4.2. договору про закупівлю розрахунки за товар здійснюються за фактично отриманий товар при наявності бюджетного фінансування. Оплата товару здійснюється протягом 20 календарних днів з дня отримання товару та підписання акта приймання-передачі.

Як зазначається у позовній заяві, не зважаючи на підписання сторонами 05.12.2012 року акта приймання-передачі товару (а.с. 9), даний товар у передбачений спірним договором про закупівлю строк відповідачем поставлено не було.

За таких обставин 05.12.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (виконавець) та Докучаєвською міською радою (покупець) був укладений договір про відповідальне збереження № 68/395/91/1 (а.с. 10) терміном дії до 31.03.2013 року, згідно якого відповідач прийняв на відповідальне зберігання товар, а саме - сміттєвоз бокового навантаження "ВЛІВ СУПЕР МІНІ Б 9-8 GZ 3309". Факт передачі вказаного товару на зберігання підтверджується відповідним актом приймання-передачі товару (а.с. 11).

Разом із тим, після закінчення терміну зберігання за договором про відповідальне збереження № 68/395/91/1 від 05.12.2012 року (далі - договір зберігання) товар відповідачем поставлено не було.

Платіжним дорученням № 441 від 01.07.2013 року позивачем було перераховано відповідачеві грошові кошти в розмірі 300000,00 грн. в якості оплати товару.

Листом за № 01-764 від 06.09.2013 року (а.с. 14) відповідач повідомив позивача про затримку поставки товару до отримання діючих сертифікатів відповідності.

Листом № 01-835 від 09.10.2013 року (а.с. 15) відповідач попрохав позивача продовжити дію договору зберігання до 15.11.2013 року в зв'язку із затримкою поставки товару.

21.11.2013 року відповідач надав гарантійний лист за № 01-983 (а.с. 16) щодо поставки товару в термін до 27.12.2013 року, проте у вказаний термін своїх зобов'язань не виконав.

29.01.2014 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію за № 01/10я-0057 від 25.01.2014 року (а.с. 13) з вимогою у місячний строк поставити товар або повернути сплачені за нього грошові кошти в сумі 300000,00 грн. Претензія була одержана відповідачем, про що свідчить копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 12), але залишена без реагування.

За таких обставин позивач просить суд стягнути з відповідача вартість товару, який мав бути поставлений за договором про закупівлю, в розмірі 300000,00 грн.

У відповідності до ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди (правочини), передбачені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець у свою чергу приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже зазначалось, договором про закупівлю сторони погодили поставку товару в листопаді 2012 року, проте відповідач свої зобов'язання по поставці товару в даний строк, як і в подальшому, не виконав. При цьому судом враховується, що всупереч вимогам ст. ст. 530, 538 ЦК України товар не був поставлений відповідачем ані після його оплати у липні 2013 року, ані після пред'явлення позивачем вимоги про його поставку в місячний строк.

Відповідно до ст. ст. 610-612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання та вимагати відшкодування збитків.

Положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів визначено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За змістом приписів ст. 22 ЦК України, ст. 224 ГК України особа, яка порушила господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, чим завдала збитків іншому суб'єкту господарювання, має відшкодувати ці збитки, а останній у свою чергу має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала в зв'язку зі знищенням речі.

У відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Слід зазначити, що умовами, за яких на боржника покладається обов'язок відшкодувати завдані збитки, є наявність складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки (дії, бездіяльності), шкідливого результату такої поведінки (шкоди, збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою й спричиненою шкодою та вини. Обставини щодо порушення зобов'язання боржником та наявності його вини, а також прямого причинного зв'язку між порушенням зобов'язання та завданими збитками та розмір останніх доводяться кредитором.

Матеріалами справи підтверджується, що саме бездіяльність відповідача у вигляді невиконання зобов'язань по поставці товару призвели до понесення позивачем збитків у вигляді витрат на оплату вартості даного товару в розмірі 300000,00 грн.

Під час ухвалення даного рішення судом враховується, що в судовому засіданні 04.09.2014 року представник відповідача визнав позовні вимоги, що було занесено до протоколу судового засідання (а.с. 24). Дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству України та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного вище, приймаючи до уваги положення ч. 5 ст. 78 ГПК України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин даної справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 78, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова компанія "ВЛІВ" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 64а, код згідно ЄДРПОУ 33180598) на користь Докучаєвської міської ради (85740, Донецька область, м. Докучаєвськ, вул. Незалежності України, 22, код згідно ЄДРПОУ 34534618) - 300000,00 грн. збитків та 6000,00 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 09.09.2014 року.

Суддя Гетя Н.Г.