Постанова

від 11.09.2014 по справі 910/8105/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2014 р. справа№ 910/8105/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Шевченка Е.О.

при секретарі: Ковальчуку Р.Ю.

за участю представників: позивача - Лопатинська Є.Г.

відповідача - Коваль М.В.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

на рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 р.

у справі № 910/8105/14 (суддя - Чинчин О.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Київбудінвест»

до Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

про розірвання договору № 04/02/06 від 07.04.2006 р.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року Приватне акціонерне товариство «Київбудінвест» (далі - позивач) звернулось з позовом до Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (далі - відповідач) про розірвання договору № 04/02/06 від 07.04.2006 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Київбудінвест» та Дочірнім підприємством «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Рішенням Господарського суду м. Києва у справі № 910/8105/14 від 18.06.2014 р. позов задоволено повністю, розірвано договір № 04/02/06 від 07.04.2006 р., укладений між Приватним акціонерним товариством «Київбудінвест» та Дочірнім підприємством «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 р., Дочірнє підприємство «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилається на те, що укладаючи договір підряду № 04/02/06 від 07.04.2006 р., ДП «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» діяло на підставі договору доручення № 14/41 від 05.02.2001 р., згідно з яким НАК «Нафтогаз України» доручає ДП «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» від імені та за рахунок довірителя виконувати функції замовника, проводити роботи по будівництву та введенню в експлуатацію адміністративної будівлі, розташованої по вул. Луначарського, 2 у м. Києві. Вказаний договір доручення має вичерпний перелік юридичних дій, які повірений зобов'язується вчинити від імені і за рахунок НАК «Нафтогаз України» для виконання покладених на нього обов'язків.

Однак, у договорі доручення відсутній пункт щодо права ДП «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» розривати договори, укладені з підрядниками, а тому відповідач не уповноважений приймати рішення щодо розірвання договору підряду № 04/02/06 від 07.04.2006 р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.07.2014 р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/8105/14, а розгляд справи призначено на 11.09.2014 р.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014 р., у зв'язку з перебуванням судді Андрієнка В.В. на лікарняному, визначено наступну колегію суддів: головуючий суддя - Буравльов С.І., судді - Шапран В.В., Шевченко Е.О.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

07.04.2006 р. між Дочірнім підприємством «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» (далі - замовник) та Закритим акціонерним товариством «Київбудінвест» (далі - генпідрядник») було укладено договір № 04/02/06 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а генпідрядник забезпечує власними і залученими силами і засобами відповідно до затвердженої до виконання робіт проектної документації та умов договору виконання будівельних, монтажних, пуско-налагоджувальних та інших робіт, пов'язаних з будівництвом адміністративного будинку по вул. Луначарського, 2 у Дніпровському районі м. Києва, в строки, встановлені договором. Замовник зобов'язується надати Генпідряднику будівельний майданчик, передати йому затверджену у встановленому порядку проектно-кошторисну документацію, забезпечити відповідне фінансування робіт за договором, сплатити за виконані роботи та прийняти завершений будівництвом об'єкт від генпідрядника.

Згідно з п. 2.1 договору загальна вартість робіт, що доручені для виконання генпідряднику за договором, обчислена на підставі затвердженої Конкурсною комісією НАК «Нафтогаз України» тендерної документації ЗАТ «Київбудінвест», складає 137 144 350, 00 грн (додаток № 1 до договору).

Генпідрядник зобов'язаний своїми силами і засобами виконати в узгоджений сторонами строк комплекс робіт, передбачений п. 1.1 договору (п. 4.1 договору).

Як передбачено п. 4.2 договору, замовник зобов'язаний забезпечити своєчасне фінансування робіт, виконуваних генпідрядником.

Відповідно до п. 13.3 договору генпідрядник припиняє дію договору за умов, якщо замовник не виконує свої договірні зобов'язання (передачі будівельного майданчика, технічної документації, фінансування, обладнання та інше) і таким чином, ставить генпідрядника в надзвичайні умови під час виконання договору.

Сторона, що прийняла рішення щодо зупинення робіт або розірвання договору, повідомляє про це письмово іншу сторону не пізніше, ніж за 15 днів до вступу в дію такого рішення і, якщо протягом цього терміну обставини, що зумовили таке рішення, суттєво не змінились, сторона, що проявила ініціативу, має право розірвати договір (п. 13.5 договору).

Листом № 223/03-2014 від 24.03.2014 р. ПАТ «Київбудінвест» повідомило ДП «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» про намір розірвати договір у зв'язку з відсутністю фінансування, що унеможливлює виконання сторонами умов договору.

У відповідь, листом № 223/03-2014 від 24.03.2014 р., ДП «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» повідомило позивача про неможливість розірвати зазначений договір та просило останнього надалі виконувати вимоги данного договору в повному обсязі, зокрема в частині здійснення охорони будівельного майданчика.

17.12.2013 р. позивач повторно звернувся до відповідача з листом № 224, яким просив розглянути і узгодити питання відносно розірвання договору та компенсації витрат, пов'язаних з охороною будівельного майданчика, а також узгодити дату і час приймання-передачі будівельного майданчика.

27.12.2013 р. позивач знову звернувся до відповідача з листом № 229 з примірниками додаткової угоди № 2 від 27.12.2013 р. про припинення строку дії договору.

У відповідь, листом № 4-04/14 від 08.01.2014 р., відповідач відмовив у підписанні вищевказаної додаткової угоди № 2 про припинення строку дії договору у зв'язку з необхідністю узгодити усунення всіх розбіжностей і претензій в частині відшкодування збитків, понесених кожною із сторін.

Останнім листом № 60 від 03.03.2014 р. позивач вкотре просив відповідача про розірвання договору та підписання відповідної додаткової угоди.

Листом № 223/-3-2014 від 24.03.2014 р. відповідач повідомив позивача про те, що на даний час не має можливості розірвати договір і просить позивача надалі виконувати свої зобов'язання по охороні будівельного майданчика.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що відповідач безпідставно ухиляється від розірвання договору та не здійснює жодних компенсацій позивачу щодо охорони будівельного майданчика.

Укладений між сторонами договір про надання послуг за своєю правовою природою є договором підряду.

Як передбачено ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Як передбачено ч. 2 ст. 202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 188 ГК України у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням поштового перебігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Встановлено, що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за договором № 04/02/06 від 07.04.2006 р. щодо фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом адміністративного будинку по вул. Луначарського, 2 у Дніпровському районі м. Києва.

Стосовно доводів скаржника про те, що Дочірнє підприємство «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» не має права розірвати договір підряду у зв'язку з відсутністю такого права відповідно до договору доручення, судова колегія зазначає, що вказаним твердженням не спростовується факт невиконання відповідачем, як замовником та стороною за договором № 04/02/06, своїх зобов'язань щодо фінансування робіт, пов'язаних з будівництвом адміністративного будинку, а тому не може бути підставою для відмови у розірванні договору № 04/02/06 від 07.04.2006 р.

Крім того, відповідно до п. 13.3 договору генпідрядник припиняє дію договору, якщо замовник не розраховується за виконані роботи протягом одного місяця з дня строку оплати.

Договір не містить жодних зауважень стосовно необхідності надання додаткових повноважень Дочірньому підприємству «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» з боку НАК «Нафтогаз України».

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду про те, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київбудінвест» до Дочірнього підприємства «Будівельник» НАК «Нафтогаз України» про розірвання договору № 04/02/06 від 07.04.2006 р., укладеного між Приватним акціонерним товариством «Київбудінвест» та Дочірнім підприємством «Будівельник» НАК «Нафтогаз України», є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують та відхиляються колегією суддів як необґрунтовані.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційний суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 р. прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Будівельник» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 18.06.2014 р. у справі № 910/8105/14 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/8105/14 повернути до Господарського суду м. Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

Е.О. Шевченко