Рішення

від 26.08.2014 по справі 914/2640/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2014 р. Справа № 914/2640/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва, при секретарі судового засідання Д.Зубкович, розглянув матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея", м. Львів;

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів;

про: стягнення 167 259 грн. 48 коп.

У судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Галамай С.І. - директор;

відповідача: Поліщак Р.В. - представник на підставі довіреності № НЮ-59 від 01.01.2014 року.

Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 23.07.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея" до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" про стягнення 167 259 грн. 48 коп. Ухвалою суду від 31.07.2014 року виправлено описку в ухвалі від 23.07.2014 року та призначено розгляд справи на 26.08.2014 року.

У судовому засіданні 26.08.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вимоги ухвали суду про порушення провадження виконав. Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, проти позову не заперечив.

У судовому засіданні 26.08.2014 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представникам сторін, що брали участь у судовому засіданні, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю «Галілея» (надалі по тексту рішення - позивач, постачальник згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (надалі по тексту рішення - відповідач, покупець згідно з договором) про стягнення 167 259 грн. 48 коп. заборгованості, з яких 142 969 грн. 38 коп. основного боргу, 4 695 грн. 55 коп. пені, 15 532 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 4 061 грн. 70 коп. 3 % річних.

Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договору поставки, укладеного між сторонами 22.05.2013 року, а саме в частині оплати отриманого товару.

Представник відповідача наявність основної заборгованості, 3 % річних та інфляційних втрат визнав, однак не погодився з розміром нарахованої пені, подав свій розрахунок.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 22 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Галілея» та Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» в особі начальника відокремленого підрозділу «Служба матеріально-технічного постачання» Олексія І.М. було укладено договір поставки № Л/НХ-1313 69НЮ22-05.13 та договір поставки № Л/НХ-131371НЮ22-05.13.

03.06.2013 року сторонами також було укладено договір поставки № Л/НХ-131554НЮ22-06.13.

Відповідно п. 1.1. вище вказаних договорів поставки постачальник зобов'язувався у 2013 році поставити покупцеві товар (діоди, транзистори, мікросхеми, конденсатори), зазначений у специфікаціях, які є невід'ємними додатком до даних договорів поставки, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити такий товар.

Пунктами 5.1. зазначених договорів передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на умовах ВВР за правилами ІНКОТЕРМС-2000, за реквізитами зазначеними у заявці покупця (ВП «Служба матеріально-технічного постачання» ДТГО «Львівська залізниця»). Поставка товару проводиться протягом 10 днів після письмової заявки відповідача (п. 5.2.).

Як підтверджується матеріалами справи, а саме накладними № 2805/1 від 28.05.2013 року на суму 94 897 грн. 26 коп., № 2805/2 від 28.05.2013 року на суму 3 650 грн. 40 коп., № 1106/3 від 11.06.2013 року на суму 44 421 грн. 72 коп., копії яких долучені до матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 142 969 грн. 38 коп.

Крім цього, факт поставки та отримання даного товару підтверджується також Актами приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 28.05.2013 року, які скріплені підписами та печатками обох сторін; довіреностями № 252249/0881, № 252250/0882 від 24.05.2013 року, № 252296/0928 від 11.06.2013 року; податковими накладними № 18 від 28.05.2013 року, № 19 від 28.05.2013 року, № 1 від 11.06.2013 року. Одночасно з поставкою вказаного товару відповідачу було виставлено рахунки-фактури на оплату, копії яких долучено до матеріалів справи: № 2705/1 від 27.05.2013 року, № 2705/2 від 27.05.2013 року, № 1006/1 від 10.06.2013 року.

Відповідно до п. 4.1 договорів поставки розрахунки проводяться шляхом оплати відповідачем після пред'явлення позивачем рахунка на оплату товару протягом 45 банківських днів після дати поставки товару. Позивач надсилає відповідачу рахунок протягом 3 банківських днів з дня поставки товару (п. 4.2). Датою поставки товару вважається дата підписання сторонами видаткової накладної (п. 5.4).

Проте, у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем оплати за отриманий товар, що не заперечується і представником відповідача.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку позивач надсилав відповідачу лист-вимогу № 1209/1 від 12.09.2013 року про здійснення оплати за отриманий товар, претензії № 1, № 2 та № 3 від 10.03.2014 року, № 4, № 5, № 6 від 07.05.2014 року про наявність заборгованості та необхідність її погашення, докази надіслання яких долучені до позовної заяви.

У відповідь на зазначені претензії від 10.03.2014 року відповідач надіслав позивачу лист, яким повідомив про погашення заборгованості за наявності фінансування.

Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Сторони, уклавши договори поставки № Л/НХ-131369НЮ22-05.13, № Л/НХ-131371НЮ22-05.13, № Л/НХ-131554НЮ22-06.13, визначили взаємні права та обов'язки.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом вище, з урахуванням умов п. 4.1. договорів поставки відповідач повинен був оплатити вартість поставленого йому товару до 02.08.2013 року за накладними від 28.05.2013 року та до 16.08.2013 року за накладною від 11.06.2013 року. Однак, як підтверджується матеріалами справи, відповідач свого обов'язку по оплаті отриманого товару не виконав. Наявність заборгованості по договорах поставки у сумі 142 969 грн. 38 коп. представник відповідача не заперечив та не спростував.

Враховуючи належне виконання позивачем умов договорів поставки, доведеність наявності основної заборгованості у відповідача, суд вбачає достатні підстави для захисту права позивача на отримання коштів за поставлений товар шляхом стягнення суми основного боргу в розмірі 142 969 грн. 38 коп. з відповідача.

Стосовно стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних, суд зазначає наступне.

З досліджених судом матеріалів справи встановлено, що покупець є таким, що прострочив виконання зобов'язання, що у відповідності з п. 7.5 договорів є підставою для стягнення з відповідача пені в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно з п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Договорами поставки сторони не визначили іншого, ніж шестимісячного, терміну для нарахування пені.

Стосовно розміру пені, судом здійснено перерахунок розміру пені, взято до уваги заперечення представника відповідача та встановлено, що стягненню за прострочення виконання зобов'язання відповідач зобов'язаний сплатити 4 648 грн. 63 коп. пені, а не 4 695 грн. 55 коп., як зазначав позивач.

Як вказано позивачем, ст. 625 Цивільного кодексу України перебачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. На підставі даного положення позивач заявляє до стягнення з відповідача 15 532 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 4 061 грн. 70 коп. 3 % річних.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Розрахунок інфляційних втрат і 3 % річних здійснений представниками сторін математично правильно, відтак, суд вважає за необхідне задоволити позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (79007, Львівська обл., місто Львів, вул. Гоголя, будинок 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея" (79035, Львівська обл., місто Львів, вул. Зелена, будинок 115, код ЄДРПОУ 20804700) 142 969 грн. 38 коп. основного боргу, 4 648 грн. 63 коп. пені, 15 532 грн. 85 коп. інфляційних втрат, 4 061 грн. 70 коп. 3 % річних і 3 311 грн. 74 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.

Відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення 46 грн. 92 коп. пені.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 29.08.2014 року.

Суддя Матвіїв Р.І.