Постанова

від 03.09.2014 по справі 815/3026/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3026/14

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2014 року м. Одеса

15 год. 45 хв.

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними матеріалами справу за адміністративним позов Приватного підприємства «ГЛОВІС ПАК» (код ЄДРПОУ 33506548) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 24.12.2013 року № 0001992260 та № 0002002260, -

В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулось Приватне підприємство «ГЛОВІС ПАК» (надалі - ПП «ГЛОВІС ПАК») до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 24.12.2013 року № 0001992260 та № 0002002260. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що перевірку проведено всупереч вимогам пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, за результатами якої, контролюючий орган невірно нарахував суму податкового зобов'язання та прийняв рішення, що суперечать законодавству з питань оподаткування, оскільки у ході проведення перевірки позивачем було надано усні пояснення та документальне підтвердження щодо здійснення операцій між ТОВ «ОЛДЕКО» та ПП «ГЛОВІС ПАК». Позивачем було виконано усі передбачені податковим законодавством вимоги для виникнення у нього права на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарів до складу податкового кредиту відповідного звітного (податкового) кредиту та формування валових витрат. Реальність здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «ОЛДЕКО» підтверджується наявними у позивача первинними документами, які свідчать про фактичне виконання договірних зобов'язань та підтверджують розмір податкового кредиту та валових витрат по господарським правовідносинам з контрагентом ТОВ «ОЛДЕКО». Вказані первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, платіжні документи) були надані до передвіки, про вбачається зі змісту акту перевірки, проте безпідставно не взято до уваги перевіряючим, у зв'язку із чим, податковим органом було встановлено порушення позивачем норм податкового законодавства, які не мають законних підстав (том 1 аркуші справи 4-10).

Через канцелярію Одеського окружного адміністративного суду за вхід. № 15205/14 від 12.06.2014 року від представника відповідача надійшли письмові заперечення проти позову у яких відповідач позов не визнав, вважав його безпідставним мотивуючи тим, що перевіркою достовірності відображених позивачем показників у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства за перевіряє мий період по взаємовідносинам з ТОВ «ОЛДЕКО» встановлено завищення на суму 625 290 грн. 00 коп., у зв'язку із непідтвердженістю належними первинними документами понесених витрат, оскільки до перевірки не було надано сертифікатів якості товару та сертифікатів походження товару, які передбачені умовами укладеного з контрагентом договору. Крім того, на підтвердження транспортування товару, позивачем до перевірки не надано належних письмових доказів, які б свідчили про те, що товар доставлявся постачальником на склад ПП «ГЛОВІС ПАК», відповідно до пп. 6.1 п. 6 договору. Також, перевіркою достовірності відображених ПП «ГЛОВІС ПАК» показників у поданих деклараціях з податку на прибуток за перевіряє мий період, з урахуванням допущених порушень податкового законодавства, згідно акту перевірки, встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 142 624 грн. 00 коп. також доказів перевезення товару та просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях (том 1 аркуші справи 43-45)

Дослідивши матеріали справи, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що у задоволені адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі направлення № 001057/1057 від 22.11.2013 року та наказу № 1261 від 22.11.2013 року, виданих ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, відповідно до постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області від 23.09.2013 року, згідно з вимогами пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями (надалі - Податковий кодекс України), посадовою особою відповідача проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПП «ГЛОВІС ПАК» код ЄДРПОУ 33506548 щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «ОЛДЕКО» код ЄДРПОУ 37680145 за період з 25.05.2011 року по 23.09.2013 року (період визначений постановою слідчого), за результатами якої складено акт № 3308/15-53-22-6/33506548 від 13.12.2013 року (том 1 аркуші справи 12-24, 46, 49-50).

На підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0002002260 від 24.12.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ПП «ГЛОВІС ПАК» з податку на додану вартість на загальну суму 156 323 грн. 00 коп., з яких: за основним платежем - 125 058грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 265 грн., 00 коп. за порушення п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192, п. 201.14, 201.15 ст. 201 та п. 123.1ст. 123 Податкового кодексу України (том 1 аркуш справи 25);

- № 0001992260 від 24.12.2013 року щодо збільшення суми грошового зобов'язання ПП «ГЛОВІС ПАК» з податку на прибуток на загальну суму 145 754 грн. 00 коп. з яких: за основним платежем - 142 624 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 3 130 грн. 00 коп., за порушення пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 19.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (том 1 аркуш справи 26).

З матеріалів справи вбачається, що у перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ «ОЛДЕКО» відповідно до укладеного між ПП «ГЛОВІС ПАК» (покупець) та ТОВ «ОЛДЕКО» (продавець) договору № 011183 від 01.10.2013 року (том 1 аркуші справи 69-70).

Предметом вказаного договору визначено: продавець зобов'язується передати у власність покупця пакувальне обладнання, запчастини та пакувальні матеріали в асортименті, а покупець - прийняти й оплатити їх. Найменування, кількість, ціна, асортимент та якість товару наведені у накладних, що оформлюються на кожну партію постачання. Загальна вартість товару, постачання якого здійснюється на умовах цього договору, визначається на основі всіх оформлених та підписаних уповноваженими представниками сторін накладних.

Згідно п. 4 вказаного договору, товар вважається прийнятим за: кількістю місць - згідно кількості місць, зазначених у видатковій накладній; якістю - згідно із сертифікатом якості або іншим документом.

Крім того, пунктом 6 договору визначено, що транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу на склад покупця або на зазначене покупцем місце та зв'язані з ним ризики, зобов'язаний взяти на себе продавець.

Витрати, понесені позивачем на придбання товарів від ТОВ «ОЛДЕКО» за вказаною угодою були задекларовані у податкових деклараціях з податку на прибуток підприємства у загальній сумі 625 290 грн. 00 коп., в тому числі: 2-4 квартали 2011 року - 565 675 грн. 00 коп., 1 квартал 2012 року - 59 615 грн. 00 коп., півріччя 2012 року - 59 615 грн. 00 коп., 3 квартали 2012 року - 59 615 грн. 00 коп. та за 2012 рік - 59 615 грн. 00 коп.

Суми податку на додану вартість, сплачені у ціні придбаного товару по взаємовідносинах з ТОВ «ОЛДЕКО» позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період жовтень2011 року - січень 2012 року у загальному розмірі 125 058 грн. 00 коп., в тому числі: у жовтні 2011 року - 37 000 грн. 00 коп., у листопаді 2011 року - 41 667 грн. 00 коп., у грудні 2011 року - 29 833 грн. 00 коп. та у січні 2012 року - 16 558 грн. 00 коп.

На думку позивача, реальність виконання договірних зобов'язань та як наслідок правомірності формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «ОЛДЕКО» на підставі договору № 011183 від 01.10.2013 року підтверджується наданими податковими, видатковими накладними, реєстрами, платіжними дорученнями, обороно-сальдовими відомостями, податковими накладними, у яких відображались вказана ні операції, тощо (том 1 аркуші справи 69-134).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару, та як наслідок реальності виконання умов укладеного договору, позивачем надано угоди з контрагентами покупцями, яким в подальшому була реалізована придбана продукція та первинна документація на підтвердження виконання умов цих договорів (том 1 аркуші справи 135-250, том 2 аркуші справи 1-59).

На думку позивача, оскільки під час проведення перевірки ним були надані вказані первинні документи контролюючому органу та надано усні пояснення по взаємовідносинам з ТОВ «ОЛДЕКО», маючи достатню кількість податкової та бухгалтерської документації, відповідач безпідставно зробив висновок, що відповідні документи не можуть вважатись первинними, так як будь-які документи мають силу первинних лише у разі фактичного здійснення господарської операції, посилаючись лише на відомості, наведені у постанові слідчого від 23.09.2013 року. Посилання відповідача тільки на викладені у вказаній постанові обставини є неприпустимим під час збільшення позивачу грошових зобов'язань по взаємовідносинам з вказаним контрагентом ТОВ «ОЛДЕКО», оскільки під час перевірки відповідачем не було належно досліджено договору позивача з ТОВ «ОЛДЕКО», на підставі якого здійснювались господарські операції, тощо. Таким чином, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень ґрунтуються виключно на припущеннях, а відтак вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Дослідивши вказаний договір № 011183 від 01.10.2013 року та надану позивачем первинну документацію, суд вважає доводи відповідача правомірними, прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до положень п.п. 198. 1, 198. 2 ст. 198 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (надалі - Податковий Кодекс України), право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду, відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України, визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу ставкою, протягом такого звітного періоду, у зв'язку із здійсненням операцій, передбачених п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові накладні та інші документи, мають силу первинних та можуть слугувати підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть за обставини надання усієї необхідної первинної документації, яка фіксує факти здійснення господарських операцій та містить усі формальні реквізити у відповідності до Податкового Кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV від 16 липня 1999 року, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку. За таких обставин, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

За приписами п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК).

Отже, предметом доказування у даному випадку є реальність господарських операцій, що є підставою для формування валових витрат та податкового кредиту; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах.

На думку суду, позивачем не доведено реального характеру укладеної угоди та настання наслідків по її виконанню, оскільки з досліджених судом угоди позивача з контрагентом ТОВ «ОЛДЕКО», на підставі якої здійснювались господарські операції та наданої позивачем первинної документації вбачається порушення сторонами договору суттєвих умов укладеної угоди, що в свою чергу не дає можливості стверджувати про реальний характер виконання його умов, як того вимагає, зокрема Податковий кодекс України.

Так, згідно п. 4.2 договору, товар вважається прийнятим за: кількістю місць - згідно кількості місць зазначених у видатковій накладній; якістю - згідно із сертифікатом якості або іншим документом. Проте, відповідних сертифікатів якості, або інших документів, підтверджуючих якість та походження товару позивачем до перевірки та до суду надано не було, що свідчить про недотримання сторонами правочину його суттєвих умов, які були визначені сторонами у договорі.

Для контролю над якістю споживаної продукції створена система сертифікації, яка необхідна для підтвердження відповідності продукції, уживання або використання якої може бути небезпечним для споживача. Така продукція віднесена законодавством України до законодавчо-регульованої сфери й внесена до спеціального реєстру.

Сертифікація також необхідна при ввезенні продукції на український ринок через кордон. У процесі обов'язкової сертифікації визначається відповідність параметрів продукції вимогам нормативних документів, визначених законодавчими актами. Особливе значення наявності сертифіката надається при митному оформленні, тощо.

Відповідно до п. 5.2 вказаного договору № 011183 від 01.10.2011 року, право власності на товар переходить до покупця з моменту при ймення товару й оформлення документів, вказаних у п. 4.2 даного договору. Вказане свідчить про те, що фактично, господарські операції між ТОВ «ОЛДЕКО» та ПП «ГЛОВІС ПАК» мали формальний характер та метою яких було придбання документації, що в свою чергу свідчить про фіктивний характер укладеної угоди, оскільки її суттєві умови, згоди про які дійшли сторони цього правочину у договорі, підприємствами-контрагентами не дотримано, а відтак вказане спростовує твердження позивача про фактичне виконання сторонами договірних зобов'язань та правомірне формування валових витрат та податкового кредиту.

Також, відповідач зазначає, що згідно п. 6.1 договору, транспортні витрати, пов'язані з доставкою вантажу на склад покупця або на зазначене покупцем місце та зв'язані з ним ризики, зобов'язаний взяти на себе продавець. Проте, серед наданих документів під час перевірки було встановлено відсутність товарно-транспортних накладних, які б були доказом того, що товар доставлявся на склад ПП «ГЛОВІС ПАК». Таким чином, під час перевірки не можливо було встановити фактичного вантажовідправника, вантажоодержувача, адреси пунктів навантаження (відправлення) та пунктів призначення.

Суд вказане твердження відповідача вважає доцільним у даному випадку, з огляду на те, що хоча для надання чинності вказаному правочину на думку суду товарно-транспортні накладні не є обов'язковими документами, проте умовами договору було закріплено доставляння вантажу на склад покупця, на виконання чого позивачем ані до перевірки, ані до суду не надано жодного письмового доказу, які б спростовували твердження відповідача, викладені в акті перевірки та підтверджували б фактичне місце виконання договірних зобовязань, що на думку суду є необхідним у даному випадку.

Пунктом 7.1 вказаного договору закріплено, що оплата товарів покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця на протязі 20 днів після отримання товару та переходу права власності на нього відповідно до п. 5.2 цього договору.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про невиконання п. 5.2 умов договору, у зв'язку із чим право власності на товар не перейшло до покупця та вказаний факт не дає можливості стверджувати про реальний характер укладеної угоди, то грошові кошти, які були згідно платіжних доручень та оборотно-сальдових відомостей перераховані на рахунок контрагента ТОВ «ОЛДЕКО» свідчать про формальний характер угоди для отримання податкової вигоди.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що з наданих позивачем під час розгляду справи податкових на видаткових накладних, не вбачається місце надання послуг, терміни надання послуг, не можливо встановити яким чином та на які об'єкти позивача було доставлено товар, тощо. А відтак, твердження позивача у даному випадку є помилковим, оскільки наявними матеріалами справи не підтверджується фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентом, відсутні докази, які б свідчили про реальність виконання укладеної угоди, що свідчить про безтоварний характер цього договору. Відтак, витрати відображені позивачем в регістрах бухгалтерського обліку по безтоварній операції не можуть бути віднесені до складу валових витрат та на підставі таких витрат не може бути сформовано податковий кредит.

Таким чином, на думку суду, позивачем було завищено суми витрат на придбання товарів у ТОВ «ОЛДЕКО», що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 625 290 грн. 00 коп., що призвело до заниження податку на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету на суму 142 624 грн. 00 коп., з яких: за 2-4 квартали 2011 року - 130 105 грн. 00 коп., за 1 квартал 2012 року - 12 519 грн. 00 коп., півріччя 2012 року - 12 519 грн. 00 коп., 3 квартали 2012 року - 12 519 грн. 00 коп. та за 2012 рік - 12 519 грн. 00 коп. та завищено податковий кредит по взаємовідносинам з ТОВ «ОЛДЕКО» у загальному розмірі 125 058 грн. 00 коп., у зв'язку із непідтвердженістю документально фактичного виконання умов договору укладеного з вказаним контрагентом.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Щодо доводів позивача про відсутність у відповідача підстав для проведення спірної перевірки ПП «ГЛОВІС ПАК», суд вважає за доцільне зазначити, що пп. 78.1.11 ст. 78 Податкового кодексу України чітко визначено обов'язок податкового органу провести документальну позапланову перевірку у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення передвіки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні. Таким чином, оскільки вказана перевірка, результати якої оформлено актом 3308/15-53-22-6/33506548 від 13.12.2013 року висновки якого стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень була проведена на підставі постанови слідчого першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області про призначення позапланової документальної перевірки, у відповідності до вимог пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, такі твердження платника податків є безпідставними.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «ГЛОВІС ПАК» (код ЄДРПОУ 33506548) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 24.12.2013 року № 0001992260 та № 0002002260, є безпідставними та необґрунтованими, не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «ГЛОВІС ПАК» (код ЄДРПОУ 33506548, адреса: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 120, кв. 20) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішення від 24.12.2013 року № 0001992260 та № 0002002260 - відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства «ГЛОВІС ПАК» (код ЄДРПОУ 33506548, адреса: 65020, м. Одеса, вул. Базарна, 120, кв. 20) решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп. та перерахувати на р/р 31212206784005, одержувач ГУ ДКС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 37607526, МФО 828011, банк ГУ ДКС України в Одеській області, код класифікації доходів 22030001, призначення платежу: судовий збір, код 35118626, пункт 3.1.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Я.В. Балан