Рішення

від 09.09.2014 по справі 922/2897/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р.Справа № 922/2897/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

при секретарі судового засідання Воронько В.В.

розглянувши справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Біла до Приватного підприємства "Демис", м. Харків про стягнення 10500,00 грн. за участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до господарcького суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з ПП "Демис" борг за виконане перевезення, стягнути витрати понесені на правову допомогу адвоката в сумі 1284,00 грн. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 17.07.14р. за позовною заявою було порушено провадження по справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

11.08.14р. позивач надав суду документи на виконання ухвали суду для залучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.

Представник позивача в судове засідання 09.09.2014 року не з`явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника позивача та зазначає про те, що він підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Суд, розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без участі представника позивача, вважає його таким, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та задовольняє його.

Представник відповідача у судове засідання 09.09.2014 року не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, відзив на позов та документи витребувані судом не надав. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали суду про порушення провадження у справі від 17.07.2014 року та ухвали суду від 20.08.2014 року за адресою вказаною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та співпадає з адресою вказаною у позовній заяві. Проте, вказані ухвали повернулись до канцелярії суду з поштовою відміткою "за зазначеною адресою не значиться".

Зважаючи на те, що Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, судом вжито всі заходи для належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце розгляду справи, тому суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними в справі матеріалами, як передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи та додані до матеріалів справи витребувані судом документи, які надав через канцелярію позивач 11.08.2014 року, судом встановлено наступне.

06.10.2012 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (позивач) та Приватним підприємством "Деміс" (відповідач) було укладено договір № 06/10 на транспортно - експедиційне обслуговування та організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом, у відповідності до умов якого відповідач не пізніше ніж за дві доби до дати запланованого завантаження надає позивачу заявку на перевезення, яка є додатком до даного договору і є його невід"ємною частиною.

Відповідно до частини 1 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 N 363 (зі змінами та доповненнями) перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).

Частиною 2 статті 307 ГК України передбачено, що укладання договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента, тощо) відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до п. 5.1 договору розмір оплати послуг позивача фіксується в заявці. В розмір оплати не включаються витрати по транспортуванню транспортного засобу до місця завантаження та після відвантаження.

Відповідно до п. 5.2 договору разом з рахунком на перевезення відповідачу направляється оригінал накладної CMR, завіреної отримувачем вантажу та акт виконаних робіт. Можливе здійснення часткової або повної передплати послуг позивача згідно виставленим рахункам.

Ст. 9 Закону України № 1955-І\/ встановлено, що перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні оформляється міжнародною товарно-транспортною накладною (надалі - СМR).

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.2012 року на адресу позивача електронним зв'язком надійшла заявка № 23-12 (а.с. № 13) на доставку вантажу у міжнародному сполученні за маршрутом м. Лалінде (Франція) - м. Харків. Вартість перевезення, згідно умов заявки, склала 4200,00 Євро.

Також, з матеріалів справи вбачається, що сторонами складена транспортна накладна у вигляді коносамента СМR (а.с. №14).

Відповідно до п.5 заявки розрахунок безготівковий здійснюється в національній валюті України за курсом НБУ, встановленим на момент розвантаження, протягом 10-ти днів з моменту отримання оригіналів СМR.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу послуги з перевезення, про що свідчить відсутність будь - яких приміток вантажоодержувача у графі 24 СМR та наявність відтиску штампу вантажоодержу-вача у цій графі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було направлено на адресу відповідача акт виконаних робіт № 174 від 16.10.2012 року, в якому загальна вартість наданих послуг склала 43544,00 грн., проте даний акт не був повернутий позивачу.

Як вбачається із заявки, сума у валюті, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом НБУ, встановленим на дату розвантаження. Курс НБУ на дату розвантаження, відображену в графі 24 СМR - 16 жовтня 2012 року - 1 Євро = 10,3677 грн. Таким чином, 4200,00 Євро за курсом НБУ, встановленим на 15 жовтня 2012 року складає 43544,34 грн.

Позивачем було направлено на адресу відповідача рахунок на суму 43544,00 грн., який був отриманий відповідачем про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. № 59).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач в порушення умов, укладеного між сторонами договору, свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не провів повної оплати наданих позивачем послуг з перевезення в строки передбачені договором, а здійснив лише часткове погашення - в сумі 33040,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. № 16-39).

Враховуючи неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором перевезення у нього утворився борг перед позивачем в сумі 10500,00 грн., що стало підставою для звернення останнього до суду.

Надаючи правову кваліфікацію вищевикладеним обставинам, господарський суд виходить з наступного.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов договору та діючого законодавства, - суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором транспортно - експедиційного обслуговування та організації перевезень вантажів автомобільним транспортом № 06/10 від 06.10.2012 року у розмірі 10500,00 грн. обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми послуг адвоката у розмірі 1284,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ст. 44 ГПК України. судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача.

Частиною 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що послуги з правової допомоги були надані позивачу ОСОБА_2, який є адвокатом на підставі свідоцтва НОМЕР_2 від 16.05.2008 року про право заняття адвокатською діяльністю.

Пунктом 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, ...

Матеріали справи свідчать про те, що між адвокатом ОСОБА_2 та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1, було укладено договір доручення від 05.05.2014 року (а.с. № 40).

Суд також зазначає, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті у випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. При цьому, формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар, який повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, які можуть бути враховані при визначенні обґрунтованого розміру гонорару визначені, зокрема, ст. 33 Правил адвокатської етики.

Факт надання адвокатських послуг підтверджується актом приймання - передачі наданих послуг № 1/05 від 29.05.2014 року та квитанцією № 1/05 від 09.05.2014 року про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 2223,00 грн. адвокатських послуг (а.с. № 41).

Вищезазначеною угодою про надання правової допомоги встановлено порядок оплати послуг, відповідно до якого оплата за надані послуги становить 1223,00 грн.

Відповідно до п. 2.3 договору при задоволенні позову повірений (ОСОБА_2) отримує премію в сумі 1000,00 грн.

Судом також встановлено співрозмірність винагороди за адвокатські послуги в розмірі 1284,00 грн. задоволеним позовним вимогам в розмірі 10500,00 грн.

Таким чином, витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 1284,00 грн., є судовими витратами, які понесені позивачем у зв'язку із необхідністю судового захисту порушеного права.

В розумінні ст. 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті та при задоволені позову покладаються на відповідача згідно зі ст. 49 ГПК України, тому вимоги позивача про стягнення витрат по оплаті послуг адвоката у розмірі 1284,00 грн. підлягають задоволенню та стягненню з відповідача.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача в сумі 1827,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 520, 526, 530, 610 ЦК України; ст. 173, ч. 1 ст. 174, ст. 193 ГК України; ст.ст. 1, 4, 12, 32, 43, 44-49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Деміс" (61001, м. Харків, вул. Іскринська, буд. 17, оф. 107, р/р 26007010091199 в ПАТ "ВТБ Банк" м. Харків, МФО 321767, код ЄДРПОУ 36223890) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_3 в ТФ КБ "Приватбанк", МФО 338783, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму заборгованості у розмірі 10500,00 грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1284,00 грн. та 1827,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15.09.2014 р.

Суддя Л.В. Шарко