Постанова

від 11.09.2014 по справі 808/4634/14

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2014 року 14 год. 38 хв.Справа № 808/4634/14 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., за участю: секретаря судового засідання Філоненко Ю.М., представника позивача - Сіколенко К.В. (довіреність від 14 травня 2014 року), представника відповідача - Бедрик А.І. (довіреність від 14 січня 2014 року), розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» (далі іменується - позивач) до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №00003908262201 від 20.02.2014, №00003808262201 від 20.02.2014 та №00003708262201 від 20.02.2014.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірні податкові повідомлення-рішення суперечать приписам частини 3 статті 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентами, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій. Також позивач стверджує про необґрунтованість висновків контролюючого органу щодо заниження платником податків доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та щодо завищення підприємством витрат.

Ухвалою судді від 21.07.2014 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

11.09.2014 у судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

До суду також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях проти адміністративного позову, правову позицію щодо предмета спору, та просив суд відмовити позивачу у задоволенні заявлених позовних вимог повністю.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 11.09.2014.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», пройшов процедуру державної реєстрації, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV (далі іменується - Закон України №755-IV); перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області (статті 63, 64 ПК України); та зареєстрований за юридичною/податковою адресою: м. Запоріжжя, вул. Українська, 39/6 (стаття 45 ПК України, статті 1, 17, 18 Закону України №755-IV).

У відповідності до направлень від 03.12.2013 №470, №471, №472, №480, 478, від 09.12.2013 №493, від 09.01.2014 №4, №5, та до плану-графіка проведення панових виїзних документальних перевірок суб'єктів господарювання, на підставі наказу від 22.11.2013 №409, фахівцями Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області проведено перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», за результатами якої складено Акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 24.01.2014 №4/08-26-22-01/24912705 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 22 том 1).

На підставі Акта перевірки контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення від 20.02.2014 №00003708262201 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 3635871 грн. 25 коп., у тому числі: за основним платежем - 2908697 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 727174 грн. 25 коп. (а.с. 21 том 1); від 20.02.2014 №00003808262201 форми «Р», яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 55863 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем - 37242 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 18621 грн. 00 коп. (а.с. 20 том 1); та від 20.02.2014 №00003908262201 форми «В1», яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10873 грн. 00 коп., штрафні (фінансові) санкції - 5436 грн. 50 коп. (а.с. 19 том 1).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, а також суджень, відображених контролюючим органом в Акті перевірки, на відповідність вимогам частини 3 статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку, суд зазначає наступне.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 14.1.27, підпункту 14.1.36, підпункту 14.1.54 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI (далі іменується - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 на загальну суму у розмірі 2908697 грн. 00 коп., в тому числі: за 1 квартал 2012 року на суму у розмірі 208337 грн. 00 коп., за 1 півріччя 2012 року на суму у розмірі 330947 грн. 00 коп., за 3 квартали 2012 року на суму у розмірі 2757619 грн. 00 коп., за 2012 рік на суму у розмірі 2908697 грн. 00 коп.; пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 ПК України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість всього на суму у розмірі 37242 грн. 00 коп., в тому числі: квітень 2012 року - 13636 грн. 00 коп., червень 2012 року - 14196 грн. 00 коп., липень 2012 року - 9410 грн. 00 коп.; завищено «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» всього на суму у розмірі 23963 грн. 00 коп., в тому числі по періодах: лютий 2012 року - 5667 грн. 00 коп., березень 2012 року - 5206 грн. 00 коп., грудень 2012 року - 13090 грн. 00 коп.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

В Акті перевірки зазначено, що позивачем у 3 кварталі 2012 року задекларовано у додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 1.1 «доходи звітного (податкового) періоду» суму 10768230 грн. 00 коп. та у рядку 01.2 «витрати звітного (податкового) періоду» суму 10768230 грн. 00 коп. Прибуток (+) та збиток (-) від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у вказаному додатку дорівнює «0».

Контролюючй орган зазначає, що відносно документального підтвердження показників декларування доходу, що підлягає оподаткуванню, позивачу було надіслано запит, на який платником податків надано договори, укладені між ним (продавець) та ТОВ «Інтер» (покупець) про відступлення частки у статутному капіталі наступних підприємств: ТОВ «Авіс», ТОВ «Агрофірма Дніпропетровська», ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» та ТОВ «Птахофабрика Зарічна». Контролюючий орган зазначає, що до перевірки не надано документів, які б підтверджували сплату зобов'язання за договором від 23.09.2011 про придбання частки у статутному капіталі ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 00428494) або кредиторську заборгованість перед продавцем корпоративних прав ТОВ «Куйбишевська птахофабрика». В результаті чого, позивачем занижено доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 713130 грн. 00 коп. Також факт реального понесення витрат міг би підтвердитись, як зазначає відповідач, якщо б підприємство надало накази на вибуття основних засобів (часток статутного капіталу по договорам згідно таблиці), актів приймання-передачі Ф №03-1. Отримання позивачем права власності на частку у розмірі 99,2667617977% (вартість - 713130 грн. 00 коп.) корпоративних прав ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» (код ЄДРПОУ 03572808), що підтверджується договором купівлі-продажу, укладеним між позивачем (покупець) та ТОВ «Агро-перспектива» (код ЄДРПОУ 31682262) (продавцем) від 23.09.2011, отримано безоплатно. Вказаний висновок зроблено відповідачем в Акті перевірки на підставі того, що відповідачем, в порушення пункту 44.6 статті 44 ПК України не надано документи, які б підтверджували сплату зобов'язання за вказаним договором.

В Акті перевірки також вказано, що при перевірці витрат за 2012 рік, що підлягають оподаткуванню, встановлено завищення витрат на загальну суму 2369578 грн. 00 коп.: позивачем у 2012 році задекларовано у рядку 05.1 «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» Податкової декларації суму 306022 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року на суму 54368 грн. 00 коп., за 1 півріччя 2012 року на суму 193526 грн. 00 коп.; за 3 квартал 2012 року на суму 240573 грн. 00 коп., за 2012 рік на суму 306022 грн. 00 коп.

Як зазначено на сторінці 23 Акту перевірки, завищення витрат на суму 306022 грн. 00 коп. виникло в наслідок безпідставного віднесення до складу валових витрат на протязі 2012 року собівартості висівок пшеничних, поставлених від ПП «Агро-Комплекс» (код ЄДРПОУ 34589206). Згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2011, позивач (покупець) придбавав у ПП «Агро-Комплекс» (продавець) пшеничні висівки. Декларування позивачем витрат по господарським операціям з купівлі пшеничних висівок, підтверджено податковими накладними, реєстр яких відображено у таблиці на сторінці 35 Акту перевірки. Проте, при перевірці правильності декларування господарських операцій позивача, відповідно до системи «Автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту на рівні ДПА України», встановлено, що ПП «Агро-комплекс» не декларувало операції з продажу пшеничних висівок. Позивачем у 2012 році задекларовано у рядку 06.2 «Витрати на збут» Податкової декларації суму 2063556 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: за 1 квартал 2012 року на суму 224585 грн. 00 коп.; за півріччя 2012 року на суму 669286 грн. 00 коп.; за 3 квартали 2012 року на суму 1409586 грн. 00 коп., За 2012 рік на суму 2063556 грн. 00 коп.

Як зазначено на сторінці 25 Акту перевірки, завищення витрат на суму 2063556 грн. 00 коп. виникло також внаслідок віднесення до витрат сум по страхуванню фінансових ризиків, відповідно до генерального договору добровільного фінансового страхування, укладеного між позивачем (страхувальник) та ПАТ Страхова компанія «Альянс» (ЄДРПОУ 32495221) (страховик) від 03.02.2011 №28.156.03. Контролюючий орган зазначає, що єдина мета укладеної угоди добровільного страхування фінансових ризиків є формування витрат підприємства з метою мінімізації сплати податку, а не господарська діяльність - захист майнових інтересів Страхувальника у випадку настання визначених подій (страхових випадків).

Судом встановлено, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» придбало 48% в статутному фонді СТОВ «Авіс» у ОСОБА_3 згідно з договором купівлі-продажу частини частки в Статутному фонді СТОВ «Авіс» від 03.10.2006 (а.с. 109 том 1). ТОВ «Інтер-Запоріжжя» придбало 2% в статутному фонді СТОВ «Авіс» у ОСОБА_4 згідно з договором купівлі-продажу частини частки в Статутному фонді СТОВ «Авіс» від 11.10.2006 (а.с. 111 том 1).

Представник позивача пояснив, що на адресу Загальних зборів учасників СТОВ «АВІС» надійшла заява ОСОБА_4 про те, що він уступає (шляхом продажу) свою частку у розмірі 2% статутного фонду та право засновника на користь ТОВ «Інтер-Запоріжжя, та про рішення ОСОБА_4 добровільно вийти зі складу учасників СТОВ «АВІС» без будь-яких претензій, в тому числі й майнових, до СТОВ «АВІС» та інших учасників (засновників). У цей же час на адресу Загальних зборів учасників СТОВ «АВІС» надійшла заява від ОСОБА_3, про те, що ОСОБА_3 уступає (шляхом продажу) свою частку у розмірі 48% статутного фонду та право засновника на користь ТОВ «Інтер-Запоріжжя». У зв'язку з зазначеними намірами засновників (учасників) СТОВ «АВІС», 03.10.2006 відбулись загальні збори учасників СТОВ «АВІС», що підтверджується протоколом від 03.06.2006. На Загальних зборах учасників СТОВ «АВІС», з огляду на зроблені заяви ОСОБА_3 (про відступлення частини його долі ТОВ «Інтер-Запоріжжя) та ОСОБА_4 (про про відступлення його долі ТОВ «Інтер-Запоріжжя та вихід зі складу засновників товариства), було прийнято рішення задовольнити заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_4, внаслідок чого частки учасників товариства у статутному фонді вирішено перерозподілити наступним чином: ТОВ «Інтер-Запоріжжя» - 50%, ОСОБА_3 - 50%. При цьому, фактично частки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у статутному фонді СТОВ «Авіс» продані ТОВ «Інтер-Запоріжжя» за 15130000 грн. 00 коп. (частка ОСОБА_3) та 20000 грн. 00 коп. (частка ОСОБА_4). Вказана обставина підтверджується укладеними договорами між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» і ОСОБА_3, та ОСОБА_4 та не заперечується перевіряючими.

На підставі статті 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-IV та статті 209 Цивільного кодексу України на момент реєстрації змін у статут СТОВ «АВІС», підприємство подало до державного реєстратора саме нотаріальні заяви фізичних осіб ОСОБА_3 (про відступлення його частки на користь ТОВ «Інтер-Запоріжжя») та ОСОБА_4 (про відступлення його частки на користь ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та його добровільний вихід зі складу засновників СТОВ «АВІС»).

Перевіряючими не досліджено питання на підставі яких документів, державним реєстратором були зареєстровані зміни у Статут СТОВ «АВІС». Натомість, контролюючий орган обмежився лише висновком про недодержання сторонами правочину вимог щодо нотаріального посвідчення договору. Проте, відповідачем не взято до уваги той факт, що умови даного правочину фактично сторонами виконані, що відобразилось у визначенні відповідних часток застовників товариства. Станом на 15.10.2006 засновниками СТОВ «АВІС» були: ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду - 980000 грн. 00 коп.; ОСОБА_4, розмір внеску до статутного фонду - 20000 грн. 00 коп. На підставі протоколу Загальних зборів учасників СТОВ «АВІС» від 03.10.2006 було проведено реєстрацію змін до установчих документів Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» (ЄДРПОУ 30791367) під номером 13611050004000026 від 16.10.2006. Після проведення зазначених реєстраційних дій, перелік засновників (учасників) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «АВІС» (ЄДРПОУ 30791367) станом на 16.10.2006 виглядав наступним чином: ОСОБА_3, розмір внеску до статутного фонду - 500000 грн. 00 коп.; Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя», розмір внеску до статутного фонду - 500000 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 18 Закону України №755-IV, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Тому, висновки перевіряючих про нікчемність договорів, укладених з ОСОБА_3 та з ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю нотаріального посвідчення цих договорів, є неправомірними, оскільки контролюючий орган не наділений повноваженнями визнавати правочини недійсними (нікчемними).

Оцінивши вказані вище правочини за правилами статті 86 КАС України, суд відзначає, що вони укладені між правоздатними і дієздатними особами, не суперечать закону, їх предметами є речі, що не обмежені в цивільному обороті.

Що стосується посилання відповідача на нікчемність угод, зазначених а Акті перевірки, суд дійшов висновку, що їх зміст не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договору або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Суд зазначає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі. Проте, статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлено законом або якщо правочин не визнано судом недійсним. Тобто, зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнано недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом. Також нормами ЦК України передбачено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

В податкових відносинах не може застосовуватися стаття 204 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Відповідні обставини повинні бути відображені в мотивувальній частині судового рішення про визнання недійсним правочину як такого, що вчинений особами із завідомо суперечною інтересам держави та суспільства метою. Зокрема, слід установити персоналії посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо. Обов'язковість установлення умислу поширюється лише на визнання недійсними правочинів, вчинених із метою, що суперечить інтересам держави та суспільства (частина третя статті 228 ЦК України).

Відповідачем по справі не надано суду жодних доказів, які свідчили б про визнання укладених угод недійсними в судовому порядку.

Стосовно посилання відповідача на не підтвердження ТОВ «Інтер-Запоріжжя» витрат, понесених на придбання корпоративних прав СТОВ «Авіс», суд зазначає наступне.

Як зазначено в Акті перевірки ТОВ «Інтер-Запоріжжя» придбало частину корпоративних прав СТОВ «АВІС» у фізичних осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу частини частки в Статутному фонді СТОВ «Авіс» від 03.10.2006. Розрахунки з фізичними особами за корпоративні права також було проведено у 2006 році. Перевіряючими зроблено висновок, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» взагалі не понесло витрати на придбання корпоративних прав СТОВ «Авіс», натомість, понесення витрат підтверджується: платіжним дорученням №214 від 09.10.2006; платіжним дорученням №199 від 03.10.2006; платіжним дорученням №205 від 04.10.2006; платіжним дорученням №208 від 06.10.2006; платіжним дорученням №216 від 09.10.2006; платіжним дорученням №244 від 13.10.2006; платіжним дорученням №259 від 17.10.2006; платіжним дорученням №86 від 03.10.2006; платіжним дорученням №87 від 04.10.2006 (а.с. 89-96 том 1).

Таким чином, ТОВ «Інтер-Запоріжжя» у повному обсязі розрахувалось з фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за договорами купівлі-продажу частини частки в Статутному фонді СТОВ «Авіс» від 03.10.2006.

В Акті перевірки також зазначено, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» не підтверджено витрати, понесені на придбання корпоративних прав ТОВ «Агрофірма Дніпропетровська», а саме не надано первинних документів, які б свідчили про понесення витрат.

Так, 10.11.2008 Загальними зборами ТОВ «Інтер-Запоріжжя» прийнято рішення про збільшення частки в статутному капіталі ТОВ «АФ «Дніпропетровська» шляхом внесення нерухомого майна на загальну суму 9100059 грн. 91 коп. (Акт перевірки на сторінці 18). Рішення прийнято протоколом Загальних зборів № 5 від 10.11.2008, результатом прийняття якого стало затвердження статуту ТОВ «АФ «Дніпропетровська» в новій редакції, зареєстровано 30.12.2008 номер запису 12031050006001262.

Передання нерухомого майна від ТОВ «Інтер-Запоріжжя» до статутного капіталу ТОВ «АФ «Дніпропетровська» відбулось 30.01.2009 на підставі акта приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2009 (а.с. 97 том 1), а придбало це нерухоме майно ТОВ «Інтер-Запоріжжя» за договором купівлі-продажу від 13.06.2005. Таким чином, перевіряючими зроблено хибний висновок, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» взагалі не понесло витрати на придбання основних засобів, що передавались до статутного капіталу ТОВ «АФ «Дніпропетровська». Тобто, нерухоме майно перейшло у власність ТОВ «АФ «Дніпропетровська» за актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.01.2009.

В Акті перевірки перевіряючі також зазначили, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» не підтверджено витати, понесені на придбання корпоративних прав ТОВ «Птахофабрика Зарічна».

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» придбало 99,2667617977% частки у статутному капіталі ТОВ «Птахофабрика Зарічна» на підставі договору купівлі- продажу частки від 23.09.2011 у Сіколенко К.В. (яка діє від імені Семеняченко С. А.) (а.с. 99 том 1).

Згідно з пунктом 3.1. Договору від 23.09.2011 за домовленістю сторін ціна продажу (відступлення) частки у розмірі 99,2667617977% статутного капіталу Товариства складає суму у розмірі 793000 грн. 00 коп. та має бути переказана Покупцем на рахунок Продавця. Повний розрахунок за цим Договором Покупець зобов'язаний здійснити до 31.03.2012 (пункт 3.2 Договору).

У зв'язку з тим, що перевірка проводилась за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 перевіряючими не було досліджено операції за 2011 та 2013 рік. Однак, перевіряючими зроблено хибний висновок, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» взагалі не понесло витрати на придбання корпоративних прав ТОВ «Птахофабрика Зарічна», понесення витрат підтверджується наступними документами: видатковий касовий ордер №397 від 14.08.2013 на суму 100000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер №407 від 19.08.2013 на суму 100000 грн. 00 коп. грн.; видатковий касовий ордер №412 від 23.08.2013 на суму 100000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер №425 від 27.08.2013 на суму 100000 грн. 00 коп.; видатковий касовий ордер №427 від 30.08.2013 на суму 93000 грн. коп. (а.с. 204-208 том 1). Також між сторонами укладено договір про залік однорідних вимог від 04.03.2012 (а.с. 201 том 1).

Таким чином, ТОВ «Інтер-Запоріжжя» сплатило Семеняченко С.А. 493000 грн. 00 коп, що підтверджується видатковими касовими ордерами. Остаточну суму кредиторської заборгованості ТОВ «Інтер-Запоріжжя» перед Семеняченко С.А. у сумі 300000 грн. 00 коп. було погашено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та Семеняченко С.А.

Щодо посилання відповідача на те, що ТОВ «Інтер-Запоріжжя» не підтверджено витати, понесені на придбання корпоративних прав ТОВ «Куйбишевська птахофабрика», саме тому, ТОВ «Інтер-Запоріжжя» не має право на витрати, але повинно задекларувати дохід від продажу корпоративних прав, суд зазначає наступне.

Як зазначено на в Акті перевірки ТОВ «Інтер-Запоріжжя» придбало 97,8876766429% частки у статутному капіталі ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» на підставі договору купівлі-продажу частки від 23.09.2011 у ТОВ «Агро-Перспектива». Згідно Договору за домовленістю сторін ціна продажу (відступлення) частки у розмірі 97,8876766429% статутного капіталу Товариства складає суму у розмірі 713130 грн. 00 коп. та має бути переказана Покупцем на рахунок Продавця. Згідно з пункту 3.2. Договору повний розрахунок за цим Договором Покупець зобов'язаний здійснити до 31.03.2012.

Представник позивача пояснив, що на момент розгляду справи ТОВ «Інтер-Запоріжжя» не розрахувалось у повному обсязі з ТОВ «Агро-Перспектива». Саме тому, у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтер-Запоріжжя» враховується кредиторська заборгованість на суму 713130 грн. 00 коп. перед ТОВ «Агро-Перспектива» по договору від 23.09.2011. В той же час ТОВ «Інтер-Запоріжжя» продало свою частку у статутному капіталі ТОВ «Куйбишевська птахофабрика» покупцю - ТОВ «Інтер» відповідно до договору від 25.08.2012, згідно з пункту 3.1. якого за домовленістю сторін ціна продажу (відступлення) частки у розмірі 97,8876766429 % статутного капіталу Товариства складає суму у розмірі 713130 грн. 00 коп., та має бути переказана Покупцем на рахунок Продавця; згідно з пункту 3.2. Договору повний розрахунок за цим Договором Покупець зобов'язаний здійснити протягом одного року з дати підписання цього Договору. Тобто, повний розрахунок повинен бути проведений до 25.08.2013. На даний момент ТОВ «Інтер» не розрахувалось у повному обсязі з ТОВ «Інтер-Запоріжжя». Саме тому, у бухгалтерському обліку ТОВ «Інтер-Запоріжжя» враховується дебіторська заборгованість на суму 713130 грн. 00 коп. ТОВ «Інтер» перед ТОВ «Інтер-Запоріжжя» по договору від 25.08.2012. Зазначені факти підтверджуються бухгалтерськими даними, а саме: журнал ордер по рахунку 3771 за 2012, 2013р.

Згідно підпункту 14.1.54 пункту 14.1. статті 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

За приписами пункту 135.2 статті 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 153.8.1 пункту 153.8 статті 153 ПК України, облік загального фінансового результату (прибутку/збитку) за операціями з торгівлі цінними паперами ведеться платником податку окремо від інших доходів і витрат.

Платники податку визначають фінансовий результат за операціями з цінними паперами відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку шляхом зменшення прибутків за операціями з цінними паперами на суму збитків від операцій з іншими цінними паперами протягом такого звітного періоду.

Прибуток за кожною окремою операцією з цінними паперами розраховується як позитивна різниця між доходом від такого відчуження та сумою витрат у зв'язку з придбанням таких цінних паперів за винятком операцій з торгівлі борговими цінними паперами, в яких сума доходу від відчуження зменшується на суму нарахованих, але не отриманих процентів і оподаткування яких здійснюється відповідно до пункту 137.18 цього Кодексу та сума витрат з придбання таких цінних паперів зменшується на суму сплачених процентів продавцю нарахованих згідно з умовами випуску таких цінних паперів.

Загальний фінансовий результат операцій з інвестиційними активами визначається як сума інвестиційних прибутків, отриманих платником податку протягом звітного (податкового) року, зменшена на суму інвестиційних збитків, понесених платником податку протягом такого року.

Пунктом 4 підрозділу 4 Перехідних положень ПК України визначено, що операції з цінними паперами та деривативами, що придбані до набрання чинності розділом III цього Кодексу, відображаються в обліку при визначенні податку на прибуток підприємств за правилами, що діяли на момент придбання таких цінних паперів.

Отже, у разі придбання цінних паперів до 01.04.2011, вартість придбаних цінних паперів відображаються в окремому податковому обліку відповідно до підпунктів 7.6.1 та 7.6.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Витрати на придбання цінних паперів до 01.04.2011 відображаються у додатку КЗ до рядка 01.4 декларації з податку на прибуток підприємства в момент отримання доходів від подальшого продажу цінних паперів.

Таким чином, підприємство правомірно відобразило фінансовий результат від діяльності з корпоративними правами у 3 кварталі 2012 року, а саме: задекларовано у додатку ЦП до рядків 03.20 та 03.21 додатка ІД до Податкової декларації з податку на прибуток підприємства у рядку 1.1 доходи звітного (податкового) періоду у сумі 10768230 грн. та у рядку 01.2 витрати звітного (податкового) періоду у сумі 10768230 грн. Прибуток (+) або збиток (-) від операцій з акціями та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами у вказаному періоді дорівнює «0».

Відповідно до статті 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Також, між ТОВ «Інтер-Запоріжжя» та ПАТ СК «Альянс» укладено генеральний договір добровільного страхування фінансових ризиків №28.156.03 від 03.02.2011 (далі іменується - Договір страхування), відповідно до якого страховим випадком є втрати: «8.1.1. Доходів або прибутку в результаті невиконання або неналежного виконання Контрагентами Страхувальника умов укладених між ними комерційних контрактів, а саме: відмови Контрагентів від сплати грошових коштів на р/р Страхувальника у розмірі та строки згідно видатковим накладним, за умови, що Контрагент Страхувальника не здійснив таку сплату в строки, передбачені відповідним контрактом згідно з накладною до відповідного Контракту), з врахуванням умов, зазначених в п. 10.1. цього Договору».

Таким чином, для того, щоб ТОВ «Інтер-Запоріжжя» мало право звернутись до ПАТ СК «Альянс» має настати страховий випадок, а саме: порушення контрагентами (ризики по яких застраховані) строків оплати, передбачені договорами з цими контрагентами. Проте, перевіряючими не досліджено обставин, чи є у ТОВ «Інтер-Запоріжжя» страхові випадки. На сторінці 29 Акту перевірки перевіряючими наведена таблиця з наявним сальдо по Дт 361 по контрагентам, ризики яких застраховані. Однак, ці бухгалтерські дані не є свідченням про наявність страхових випадків, а тому не можуть свідчити про наявність таких страхових випадків у ТОВ «Інтер-Запоріжжя».

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (стаття 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України). Таким чином, лише у разі невиконання контрагентами ТОВ «Інтер-Запоріжжя» свого обов'язку з оплати у строки, зазначені у договорах, настають страхові випадки. Натомість, Акт перевірки не містить інформації про настання стахових випадків.

Отже, висновки контролюючого органу щодо мети укладеної угоди добровільного страхування фінансових ризиків є необгрунтованими, недоведеними та знаходяться поза межами правового регулювання відповідних норм Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, та принципів договору страхування.

Щодо договору купівлі-продажу від 10.01.2011 №2, укладеного між позивачем та ПП «Агро-Компелекс», суд зазначає, що на підтвердження виконання умов даного договору суду надано наступні первинні документи: податкова накладна від 21.12.2012 №7 на суму 39804 грн. 00 коп.; податкова накладна від 10.12.2012 №3 на суму 38734 грн. 70 коп., податкова накладна від 28.11.2012 №8 на суму 37975 грн. 00 коп., податкова накладна від 27.11.2012 №7 на суму 41337 грн. 30 коп., податкова накладна від 21.11.2012 №6 на суму 38041 грн. 81 коп., податкова накладна від 19.11.2012 №5 на суму 37944 грн. 10 коп., податкова накладна від 15.11.2012 №4 на суму 36791 грн. 30 коп., податкова накладна від 01.11.2012 №1 на суму 39342 грн. 00 коп., податкова накладна від 30.10.2012 №15 на суму 37785 грн. 00 коп., податкова накладна від 25.10.2012 №13 на суму 37107 грн. 00 коп., податкова накладна від 12.10.2012 №7 на суму 37408 грн. 19 коп., податкова накладна від 23.07.2012 №5 на суму 28824 грн. 00 коп., податкова накладна від 11.07.2012 №3 на суму 27633 грн. 10 коп., податкова накладна від 26.06.2012 №6 на суму 28521 грн. 20 коп., податкова накладна від 11.06.2012 №2 на суму 28202 грн. 00 коп., податкова накладна від 01.06.2012 №1 на суму 28451 грн. 00 коп., податкова накладна від 27.04.2012 №15 на суму 28499 грн. 20 коп., податкова накладна від 18.04.2012 №12 на суму 28860 грн. 00 коп., податкова накладна від 03.04.2012 №3 на суму 24456 грн. 00 коп., податкова накладна від 14.02.2012 №8 на суму 20669 грн. 00 коп., податкова накладна від 03.02.2012 №3 на суму 13335 грн. 00 коп., податкова накладна від 12.01.2012 №2 на суму 22705 грн. 00 коп. (а.с. 209-230 том 1).

Також судом досліджені: видаткова накладна від 21.12.2012 №РН-0000130 (а.с. 231 том 1), видаткова накладна від 10.12.2012 №РН-0000126 (а.с. 233 том 1), видаткова накладна від 28.11.2012 №РН-0000123 (а.с. 235 том 1), видаткова накладна від 27.11.2012 №РН-0000122 (а.с. 237 том 1), видаткова накладна від 21.11.2012 №РН-0000121 (а.с. 239 том 1), видаткова накладна від 15.11.2012 №РН-0000119 (а.с. 1 том 2), видаткова накладна від 01.11.2012 №РН-0000116 (а.с. 3 том 2), видаткова накладна від 30.10.2012 №РН-0000115 (а.с. 5 том 2), видаткова накладна від 25.10.2012 №РН-0000113 (а.с. 7 том 2), видаткова накладна від 12.10.2012 №РН-0000104 (а.с. 9 том 2), видаткова накладна від 23.07.2012 №РН-0000084 (а.с. 11 том 2), видаткова накладна від 11.07.2012 №РН-0000082 (а.с. 13 том 2), видаткова накладна від 26.06.2012 №РН-0000078 (а.с. 15 том 2), видаткова накладна від 11.06.2012 №РН-0000071 (а.с. 17 том 2), видаткова накладна від 01.06.2012 №РН-0000070 (а.с. 19 том 2), видаткова накладна від 27.04.2012 №РН-0000060 (а.с. 21 том 2), видаткова накладна від 18.04.2012 №РН-0000057 (а.с. 23 том 2), видаткова накладна від 03.04.2012 №РН-0000050 (а.с. 25 том 2), видаткова накладна від 29.03.2012 №РН-0000046 (а.с. 27 том 2), видаткова накладна від 14.02.2012 №РН-0000020 (а.с. 29 том 2), видаткова накладна від 03.02.2012 №РН-0000015 (а.с. 30 том 2), видаткова накладна від 12.01.2012 №РН-0000002 (а.с. 32 том 2).

До видаткових накладних також надані товарно-транспортні накладні, які підтверджують факт транспортування придбаних відповідно до договору товарів (а.с. 232, 234, 236, 238, 240 том 1, а.с. 2, 4, 6, 8, 10, 12, 14, 16, 18, 20, 22, 24, 26, 28, 31, 33 том 2).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону України №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24.05.1995 №88 (далі іменується - Положення №88), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.2 Положення №88 встановлено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).

Отже, приєднані до матеріалів справи первинні документи визнаються судом належними та допустимими доказами реальності вчинених господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

Суд зазначає, що відповідач в Акті перевірки не досліджує первинних документів щодо виконання Договору 10.01.2011 №2, укладеного між позивачем та ПП «Агро-Компелекс» щодо поставки товару - висівок пшеничних. Натомість, посилається на результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту між сумами податкових зобов'язань ПП «Агро-Комплекс» та податкового кредиту ТОВ «Інтер-Запоріжжя», та на висновки Акта перевірки «Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Агро-Комплекс» від 25.01.2013 №386/22/34589206, отриманого від Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська.

Суд критично оцінює такі доводи контролюючого органу, оскільки чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням постачальниками вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників або через відсутність висновків зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

На переконання суду, порушення юридичною особою-контрагентом вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Суд зазначає, що діючим податковим законодавством України не передбачено право органів державної податкової служби при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків як підставу для висновку про наявність порушень податкового законодавства з боку першого.

На переконання суду посилання відповідачем на висновки інших актів перевірки є недопустимим, з огляду на наступне.

Наведені посилання в Акті перевірки не являються підтвердженням факту порушення позивачем норм податкового законодавства та не можуть застосовуватись контролюючим органом як обставина, яка підтверджує наявність можливих порушень.

Акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Тобто, акт перевірки повинен не тільки фіксувати, а й містити змістовний опис порушень платником податку норм податкового законодавства, а також посилання на досліджені під час перевірки первинні документи, які засвідчують факти та обставини виявлених порушень.

Податковий кодекс України факт виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Несплата продавцем податку на додану вартість до бюджету у разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Таким чином, результати перевірки контрагента позивача, наявність та/або відсутність контрагента за зареєстрованим місцезнаходженням, відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність власних основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, наявність або відсутність порушених кримінальних справ, пояснення осіб не можуть впливати на право позивача щодо формування складу витрат операційної діяльності та податкового кредиту, оскільки наявними у справі доказами підтверджуються обставини щодо фактичного виконання господарських операцій щодо надання послуг.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006, є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав проти України»). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

Суд зазначає, що віднесення позивачем до складу витрат сум, сплачених на оплату вартості товару, постановленого від ПП «Агро-Комплекс», не суперечить вимогам норм ПК України.

Таким чином, суд дійшов виснову, що платником податків вірно визначено базу оподаткування податку на прибуток підприємства.

При перевірці податкового кредиту контролюючим органом встановлено завищення на суму 61205 грн. 00 коп., у тому числі по періодах: лютий 2012 року у сумі 5667 грн. 00 коп.; березень 2012 року у сумі 5206 грн. 00 коп.; квітень 2012 року у сумі 13636 грн. 00 коп.; червень 2012 року у сумі 14196 грн. 00 коп.; липень 2012 року у сумі 9410 грн. 00 коп.; грудень 2012 року у сумі 13090 грн. 00 коп.

Виявлене порушення по завищенню податкового кредиту на суму 61205 грн. 00 коп., на думку податкового органу, виникло внаслідок «Завищення витрат на суму 306022 грн. 00 коп. (пшеничні висівки, поставлені від ПП «Агро-Комплекс»)» розділу «Витрати», згідно договору купівлі-продажу від 10.01.2011.

У періоді, що перевірявся, позивачем заявлено від'ємне значення з податку на додану вартість (рядок 19 декларації). Від'ємне значення на суму 10873 грн. 00 коп. позивачем сформовано па підставі господарських взаємовідносин з ПП «Агро комплекс» по виконанню умов даного договору.

Як зазначалось вище, на підтвердження виконання умов даного договору суду надано первинні документи, які свідчать про реальність господарської операції, а посилання контролюючого органу лише на результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту та на висновки акта перевірки контрагента позивача ніяким чином не можуть спростовувати дійсність таких господарських операцій.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбанням або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію Україна) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вичерпний перелік операцій, що не є об'єктом оподаткування, визначений статтею 196 ПК України. Серед даного переліку операції з придбання товарно-матеріальних цінностей відсутні. Суд вважає, що підстави для виключення зі складу податкового кредиту товариства сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару, відсутні, оскільки отримання такого товару за договорами купівлі-продажу не суперечить чинному законодавству, та є такими, що спрямовані на отримання доходів, а тому належать до господарської діяльності позивача в розумінні податкового законодавства.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Правомірність формування податкового кредиту по отриманих від «Агро-Комплекс» товарно-матеріальних цінностях (товару) повністю підтверджено відповідними податковими накладними, щодо форми та змісту яких в Акті перевірки не міститься жодних посилань.

За правилами статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, дії позивача, як платника податків, свідчать про його добросовісність, а вчинені ним описані вище господарські операції з контрагентами не викликають сумніву щодо їх реальності та відповідності економічному змісту, а відтак, винесені контролюючим ораном податкові повідомленя-рішення підлягають скасуванню.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів в Запорізькій області від 20 лютого 2014 року №00003908262201, №00003808262201 та №00003708262201.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 24912705) суму судового збору у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М. Недашківська