Рішення

від 18.09.2014 по справі 927/1204/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

=======================================================================================================================================================================

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

« 16» вересня 2014 року справа № 927/1204/14

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»,

юридична адреса: вул. Артема, буд. 21, м. Київ, 04053

поштова адреса: вул. Сирецька, 33А, м. Київ, 04073

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фармайт»,

юридична адреса: вул. Рокосовського, б. 43, кв. 78, м. Чернігів, 14027

вул. Щорса, 29/51, м. Чернігів, 14017

Предмет спору: про стягнення заборгованості в сумі 29952,77 грн.

Суддя І.Г.Мурашко

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 16.09.2014 р., на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармайт» про стягнення заборгованості в сумі 29952,77 грн., з яких 27654,90 грн. сума основної заборгованості, 905,46 грн. пені за період з 09.01.2014р. по 15.04.2014р., включно, 1392,41 грн. відсотків річних за той же період. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним невиконанням відповідачем умов договору № 33 від 14.11.2012р. поставки продукції.

Відповідач відзив на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив, у судове засідання не з'явився, уповноваженого представника не направив.

Ухвали суду від 12.08.2014 р. направлені на адресу державної реєстрації відповідача згідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с. 21), та на його поштову адресу, визначену в позовній заяві, повернуті відділенням поштового зв'язку на адресу суду, як неодержані з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. (із змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, вищезазначене, відповідач був двічі повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника у судовому засіданні. Суд клопотання позивача задовольнив.

Зважаючи на те, що згідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представників сторін у судове засідання, неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд , -

в с т а н о в и в:

Між сторонами 14.11.2012 р. укладено договір № 33 поставки продукції, відповідно до умов якого постачальник (позивач) продає та поставляє, а покупець (відповідач) купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором, товар в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в специфікації, що відвантажується згідно накладних, які засвідчують прийом - передачу товару від постачальника до покупця та є невід'ємними частинами цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п.п. 1.2. - 1.3. договору, сторони застосовують до даного договору умови DDP - доставка постачальником товару в пункт, вказаний покупцем (редакція «ІНКОТЕРМС» 2000 року). Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємним частинами цього договору.

Згідно п.п. 3.1. - 3.2. договору, ціна на товар встановлюється на підставі специфікацій постачальника, що є додатками до цього договору. Оплата здійснюється в національній валюті України. Загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016р., а у фінансовій частині до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. У разі, якщо жодна сторона протягом 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору не заявить про намір його розірвання, цей договір вважається пролонгованим на тих же умовах терміном на один календарний рік (п. 8.5 договору).

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Так, відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору позивачем відповідно до товарно - транспортних накладних № ЕВР-011515 від 17.12.2013 р. на суму 10061,76 грн., № ЕВР-011523 від 18.12.2013 р. на суму 124,50 грн., № ЕВР-011522 від 18.12.2013 р. на суму 1007,22 грн., № ЕВР-011953 від 27.12.2013 р. на суму 321,12 грн., № ЕВР-011729 від 24.12.2013 р. на суму 15413,76 грн., № ЕВР-011590 від 19.12.2013 р. на суму 726,54 грн., поставлено, а відповідачем на підставі генеральної довіреності отримано товар на загальну суму 27654,90 грн. (а. с. 10-14).

Відповідно до п. 3.3. договору, покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом 21 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач порушив умови договору - за поставлений товар не розрахувався.

Факт наявності заборгованості відповідача в сумі 27654,90 грн. також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків сторін станом на 31.12.2013 р., що підписаний та скріплений печатками обох сторін (а.с.15).

На момент винесення рішення відповідачем доказів сплати заборгованості в сумі 27654,90 грн. не надано.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 27654,90 грн. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Аналогічні положення містить стаття 610 Цивільного кодексу України.

За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» № 14 від 17.12.2013 р. сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з прострочення сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Пунктом 5.3. договору передбачено, у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 905,46 грн. пені за період з 09.01.2014р. по 15.04.2014р., включно, та 1392,41 грн. відсотків річних за той же період.

Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наданий розрахунок, суд вирішив позовні вимоги в частині стягнення річних задовольнити в повному обсязі в сумі 1392,41 грн., а в частині стягнення пені - частково в сумі 905,06 грн., у зв'язку із допущенням позивачем арифметичної помилки у розрахунку.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до обсягу задоволених вимог з урахуванням вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 75, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фармайт» (14027, Чернігівська область, м. Чернігів, вул. Рокосовського, буд. 43, кв. 78, р/р 26008000228047, МФО 380009, код ЄДРПОУ 37487765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРО АКВА" (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, р/р 26000003148100 в АБ „ІНГ Банк Україна", МФО 300539, код ЄДРПОУ 36800559) - 27654,90 грн. основного боргу, 905,06 грн. пені, 1392,41 грн. річних, 1826,82 грн. судового збору.

3. В решті позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Повне рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 18.09.2014р.

Суддя І.Г.Мурашко

.