Постанова

від 17.09.2014 по справі 810/5163/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року місто Київ № 810/5163/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Шевченко А.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомПублічного акціонерного товариства «Пересувна механізована колона-68» доУправління Держземагентства у Макарівському районі Київської області третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарді» провизнання протиправними дій, скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона - 68», звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області про скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді Київського окружного адміністративного суду від 03.09.2014 про закінчення підготовчого провадження залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Басарді» до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

У позовних вимогах позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- скасувати рішення Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області № РВ-3200075282014 від 14.07.2014 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов'язати Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області внести відомості (зміни до них) до Державного земельно кадастру про земельну ділянку площею 1, 5208 га, призначену для ведення садівництва, яка розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області та належить Публічному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона - 68» на підставі свідоцтва № 338 від 28.02.2013 та раніше належала Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» «Васка» (місто Київ, вулиця Гната Юри, 9, кімната 414, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 34187180) на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 051704, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020733000028, шляхом державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає рішення Державного кадастрового реєстратора Управління Держземагентства у Макарівському районі Київської області, яким відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, неправомірним та таким, що перешкоджає оформленню позивачем права власності земельною ділянкою, а його дії протиправними.

В призначений день та час у судове засідання з'явилися представники позивача, представник відповідача та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неприбуття суд не повідомив.

Представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.

Відповідач просив розгляд справи проводити без участі уповноваженого представника, рішення по справі просив прийняти на розсуд суду.

Від третьої особи будь-яких заперечень, пояснень не надходило.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, тому суд протокольною ухвалою від 10.09.2014 вирішив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Представниками позивача під час судового розгляду справи надавалися додаткові докази по справі, які досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

Приватним нотаріусом Макарівського районного нотаріального округу Київської області ОСОБА_1 на підставі акта державного виконавця про передачу майна стягувачу у рахунок погашення боргу, затвердженого Корнєєвим О.В., начальником Відділу державної виконавчої служби Макарівського районного управління юстиції Київської області 19.02.2013 було видано свідоцтво від 28.02.2013, відповідно до якого Публічному акціонерному товариству «Пересувна механізована колона-68» на праві власності належить майно, в тому числі, і земельна ділянка площею 1,5208 га, кадастровий номер 3222755100:00:002:0105, що призначена для ведення садівництва, яка розташована на території Макарівської селищної ради Макарівського району Київської області, загальною вартістю 88824 гривень, оскільки торги не відбулися і стягувач Публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона-68» виявив бажання залишити за собою непродане майно, що раніше належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія» «Васка» на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 051704, виданого 07.12.2007 Управлінням земельних ресурсів у Макарівському районі Київської області, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 020733000028.

14.07.2014 Публічне акціонерне товариство «Пересувна механізована колона-68» звернулось до Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області із заявою про внесення відомостей про земельну ділянку площею 1,5208 га, кадастровий номер 3222755100:00:002:0105 до Державного земельного кадастру.

14.07.2014 позивачу рішенням № РВ-3200075282014 було відмовлено у внесені відомостей (змін до них) до Держаного земельного кадастру.

З рішення вбачається, що підставою для відмови у внесенні відомостей стала невідповідність електронного документа установленим вимогам, а саме: перетин ділянки ПАТ «ПМК-68» площею 1,5208 га із ділянкою ТОВ «Басарді» 3222755101:01:078:0004, площею 1,3208 га. Площа співпадає на 86,847 %; знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 15.07.2014 № 01-12/1504 Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області також повідомило позивача, що розглянувши технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) встановлено, що при внесенні відомостей про земельну ділянку до автоматизованої бази даних Управління Держземагенства у Макарівському районі Київської області вбачається взаємний перетин земельної ділянки позивача із земельною ділянкою ТОВ «Басарді», що є перешкодою у внесенні відомостей до автоматизованої бази даних.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся до суд з даним позовом, в якому просить суд визнати дії відповідача протиправними, скасувати рішення-відмову у внесенні відомостей до Державного земельно кадастру, а також зобов'язати відповідача вчинити дії по внесенню відомостей до Державного земельного кадастру, що і є предметом даного спору.

Надаючи правової оцінки відносинам, що виникли між сторонами, слід зазначити наступне.

Нормативно-правовим актом, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI (далі - Закон № 3613).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 3613, внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій (частина шоста статті 9 Закону № 3613).

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об'єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов'язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється (частина сьома статті 9 Закону № 3613).

При цьому, приписами частини восьмої статті 9 Закону № 3613 передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення).

Відповідно до частини п'ятої статті 24 Закону № 3613 державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Підставами для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки відповідно до частини шостої статті 24 Закону № 3613 є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Згідно з частиною третьою статті 5 Закону № 3613, порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

На виконання вищезазначеного положення, Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 затверджено Порядок ведення Державного земельного кадастру (далі - Порядок № 1051), яким визначено процедуру та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру.

Приписами пункту 111 Порядку № 1051 передбачено, що державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє: 1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку; 2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій: здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77 - 85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам законодавства;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Відповідно до пунктів 77, 79 Порядку № 1051 у разі невідповідності електронного документа вимогам, зазначеним у пункті 74 цього Порядку, Державний кадастровий реєстратор:

1) складає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру протокол проведення перевірки електронного документа за формою згідно з додатком 16;

2) повертає заявникові документацію із землеустрою та оцінки земель без позначки, зазначеної у пункті 75 цього Порядку, разом з електронним документом, протоколом його перевірки та іншими документами, крім документа, що підтверджує оплату послуг з внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, для виправлення зазначених у протоколі проведення перевірки електронного документа помилок та подання документів разом з цим протоколом для проведення повторної перевірки.

Розгляд доопрацьованого електронного документа, що містить відомості про результати робіт із землеустрою та оцінки земель, здійснюється у разі повторного звернення заявника відповідно до пунктів 66 - 78 цього Порядку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення відповідача, підставою для відмови у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо зазначеної вище земельної ділянки, є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Відповідно до статті 11 Закону № 3613 відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним із точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

При цьому, згідно з пунктом 12 Порядку № 1051 відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Як вбачається з матеріалів справи земельна ділянка позивача перетинається з іншою земельною ділянкою, що, підтверджується викопіюванням з кадастрової карти (плану) та схемою взаємного перетину координат поворотних точок земельної ділянки ПАТ «ПМК-68» та ТОВ «Басарді», яка розташована на території Макарівської селищної ради.

При цьому, слід зазначити, що суд критично оцінює твердження представників позивача, що оскільки приватним нотаріусом було видано свідоцтво про право власності, в тому числі, і на спірну земельну ділянку, інші земельні ділянки були зареєстровані в Державному земельному кадастрі, це означає, що підстав для відмови у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру щодо цієї земельної ділянки не було.

Так, відповідно до глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 передбачено, якщо прилюдні торги (аукціон) оголошено такими, що не відбулися, нотаріус видає відповідне свідоцтво про передачу майна стягувачеві в рахунок погашення боргу на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта із зазначенням того, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

В акті про те, що прилюдні торги (аукціон) не відбулися, має бути зазначено: ким, коли і де проводилися прилюдні торги (аукціон); коротка характеристика майна;прізвище, ім'я, по батькові (найменування юридичної особи), місце проживання/місцезнаходження кожного покупця; дані про правовстановлюючі документи, що підтверджували право власності боржника на майно: назва правостановлюючого документа, ким виданий, посвідчений (для нотаріусів зазначаються прізвище, ім'я, по батькові, нотаріальний округ), дата видачі, посвідчення, номер за реєстром, орган реєстрації, дата та номер реєстрації; підстави, з яких прилюдні торги (аукціон) не відбулися.

Тобто, до повноважень нотаріуса під час видачі таких свідоцтв відноситься перевірка зазначених документів, наявність чи відсутність обтяжень щодо цих об'єктів (заборон відчуження), однак нотаріус не може знати про можливі перетини земельних ділянок, оскільки самостійно не реєструє відомості про земельні ділянки у Державному земельному кадастрі.

У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було відмовлено у внесені відомостей (змін до них) до Держаного земельного кадастру у зв'язку з невідповідністю електронного документа установленим вимогам та знаходженням в межах спірної земельної ділянки іншої земельної ділянки. Отже, підстави для визнання дій відповідача протиправними та скасування рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру відсутні.

Позовні вимоги щодо зобов'язання вчинити певні дії є похідними від розглянутих вище, а тому, відповідно, також не підлягають задоволенню.

Судом враховано при розв'язанні відповідних спорів принцип офіційного з'ясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та п'ятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом було запропоновано особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, вказана норма не означає, що будь-яке рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, або його дії є протиправними.

Згідно з вищевикладеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішення, дію чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Суд звертає увагу, що позивач жодним чином не довів неправомірність прийнятих рішень та вчинених дій суб'єктом владних повноважень та не надав суду жодних доказів, які б свідчили про їх протиправність.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Доказів понесення таких витрат суду не надано.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Шевченко А.В.