Рішення

від 11.09.2014 по справі 910/15292/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15292/14 11.09.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУПП ЛІМІТЕД» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранделітаж» простягнення 10 798, 58 грн.

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивачаКарабан Є.П., довіреність №16-06-14 від 16.06.2014; від відповідача Довганич О.О., довіреність б/н від 12.05.2014.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУПП ЛІМІТЕД» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранделітаж» про стягнення 10 798, 58 грн., з яких: 9 754, 73 грн. - основний борг, 98, 35 грн. - 4 % річних, 473, 57 грн. - пеня та 471, 93 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач на виконання умов договору поставки №1-1853/12К від 30.01.2013 поставив відповідачу визначений договором товар, втім відповідач, в порушення умов даного договору, свої зобов'язання по оплаті поставленого товару, належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість, що зумовило нарахування річних, пені та інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.07.2014 порушено провадження у справі №910/15292/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.08.2014 справу №910/15292/14 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/15292/14 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 11.09.2014 справу №910/15292/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу № 910/15292/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

11.08.2014 позивач через відділ діловодства суду подав заяву, в якій просить суд на підставі п. 1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 9 754, 73 грн., у зв'язку зі сплатою боргу відповідачем та стягнути з відповідача 98, 35 грн. - 4 % річних, 473, 57 грн. - пені та 473, 91 грн. - інфляційних втрат.

11.08.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позов, в якому зазначив про те, що виконав свої зобов'язання перед позивачем в повному обсязі, сплативши 29.07.2014 суму основного боргу, у зв'язку з чим просить суд звільнити відповідача від сплати штрафних санкцій, оскільки прострочення виконання зобов'язання не призвело до збитків у позивача та інших учасників господарських правовідносин.

Представник позивача в судовому засідання 11.09.2014 позовні вимоги підтримав, просив суд стягнути 98, 35 грн. - 4 % річних, 473, 57 грн. - пені та 473, 91 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач в судовому засіданні 11.09.2014 заперечив проти задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні 11.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУПП ЛІМІТЕД» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранделітаж» (покупець) було укладено договір поставки №1-1853/12К, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах та видаткових накладних.

Загальна ціна договору визначається сумарною вартістю товару, поставленого постачальником покупцю за товаросупроводжувальними документами, складеними на підставі заявок покупця (п. 2.2 договору).

Згідно п. 6.1 договору право власності на товар та ризик випадкової загибелі (пошкодження) переходять від постачальника до покупця після підпису покупцем видаткової накладної.

При цьому, покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній на кожну партію товару протягом семи календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки. Оплата товару здійснюється перерахуванням коштів на поточний рахунок постачальника, а датою оплати вважається дата зарахування коштів на цей рахунок (п.п. 2.3, 2.4 договору).

Діє даний договір з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін на невизначений строк (п. 10.1 договору).

На виконання умов даного договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 9 754, 73 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № ГК-0033787 від 10.04.2014 на суму 647, 16 грн., № ГК-0034595 від 14.04.2014 на суму 9107, 57 грн. та довіреностями на отримання матеріальних цінностей № 70 від 09.04.2014, № 72 від 10.04.2014, виданих на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки визначених товарів.

Відповідач же, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару, оплату належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним на момент звернення позивача до суду з даним позовом виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 9 754, 73 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п.2.3 договору покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунку-фактурі та/або видатковій накладній на кожну партію товару протягом семи календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В той же час, під час розгляду справи основний борг в сумі 9 754, 73 грн. був погашений відповідачем, що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 29.07.2014, у зв'язку з чим позивачем подано заяву про припинення провадження на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення основного боргу.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи викладене, а також те, що сплата основного боргу в сумі 9 754, 73 грн. відповідачем здійснена після подання позову (22.07.2014) та порушення провадження у даній справі (25.07.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожний день такого прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення розрахунків з позивачем за поставлений йому товар, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та п. 7.2 договору, позивачем, нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 473, 57 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені підлягають задоволенню частково в сумі 470, 43 грн., оскільки у розрахунку позивача допущена помилка в частині визначення початку періоду прострочення платежу за накладною № ГК-0034595 від 14.04.2014 на суму 9107, 57 грн., зокрема, враховуючи строки оплати, встановлені п. 2.3 договору, початок нарахування пені за накладною № ГК-0034595 від 14.04.2014 повинен здійснюватись з 22.04.2014, а не з 21.04.2014, як визначив позивач.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду становить 470, 43 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 3, 14 грн. позивачу належить відмовити.

Окрім того, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 договору поставки сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, та встановили її у розмірі 4 % річних від суми боргу.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, а умовами договору поставки сторони погодили зміну розміру процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення 4% річних в сумі 98,35 грн. за період з 21.04.2014 по 21.07.2014 та інфляційні втрати в сумі 471,93 грн. за період з квітня по липень 2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 4% річних, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню частково в сумі 97, 35 грн., оскільки у розрахунку позивача допущено помилку в частині визначення початку періоду нарахування за накладною № ГК-0034595 від 14.04.2014 на суму 9107, 57 грн., про яку зазначалося вище.

Таким чином, загальна сума 4% річних, яка підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду становить 97, 35 грн., в іншій частині позовних вимог щодо стягнення 4% річних позивачу належить відмовити.

Також судом здійснено перерахунок суми інфляційних втрат за належний період, відповідно до якого розмір інфляційних втрат становить 512, 84 грн., проте враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 471, 93 грн., а суду не надано право виходити за межі позовних вимог, судом задовольняється вимога про стягнення інфляційних втрат у заявленому позивачем розмірі.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, а нормами чинного законодавства не передбачено право суду на звільнення боржника від сплати пені, річних та інфляційних втрат.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в частині припинення провадження у справі покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини і сплата основного боргу здійснена після порушення провадження у справі. В іншій частині судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 44, 49, п.1.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 9 754, 73 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранделітаж» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 37078879) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІСТ ГРУПП ЛІМІТЕД» (03035, м. Київ, площа Солом'янська, 2, офіс 927; ідентифікаційний код 38050901) 97 (дев'яносто сім) грн. 35 коп. - 4 % річних, 471 (чотириста сімдесят одну) грн. 93 коп. - інфляційних втрат, 470 (чотириста сімдесят) грн. 43 коп. - пені та 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 30 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12.09.2014.

Суддя Т.В. Васильченко