Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/16032/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/16032/14 08.09.14

За позовомПриватного Акціонерного Товариства "Страхова група "ТАС" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Х.Л. Брокер-фор та партнери" провідшкодування шкоди в порядку регресу 357 303,19грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивача: Синельников М.О.- представ. за довір.;

від відповідача: не з'явились.

У судовому засіданні 08.09.2014, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне Акціонерне Товариство "Страхова група "ТАС" звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Х.Л.Брокер-фор та партнери" про стягнення 357 303,19грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16032/14 та призначено розгляд справи на 08.09.2014.

Позивач у судовому засіданні призначеному на 08.09.2014 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судове засідання призначене на 08.09.2014 не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином. З його адреси до суду повернулись конверти з довідкою ф. 20 "за закінченням терміну зберігання".

В судовому засіданні 08.09.2014, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

Відповідно до ч. 2 статті 1000 ЦК України, договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

12.11.2012 між Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" (довіритель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Х.Л.Брокер-фор та партнери" (повірений) був укладений договір №01-7754/000/01 (далі - договір), цей договір передбачає, що повірений, який є страховим агентом згідно ст. 15 Закону України «Про страхування», зобов'язується від імені та за дорученням довірителя виконувати наступні дії: рекламувати, пропонувати страхові послуги довірителя; проводити консультаційну та роз'яснювальну роботу, серед потенційних споживачів страхових послуг; проводити ідентифікацію та вивчення клієнтів до укладання договору страхування відповідно до вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму», Правил фінансового моніторингу АТ «СГ «ТАС» (приватне); Проводити роботу, пов'язану з укладанням договорів страхування (полісів); Підписувати договори страхування (поліси) в межах повноважень, наданих договором та видавати їх страхувальникам; Одержувати страхові платежі за договорами страхування (полісами), укладеними за сприянням повіреного.

Відповідно до п. 2.1.14 договору, сторони погодили, що отримувати страхові платежі по договорам страхування (полісам), укладеним за сприянням Повіреного від страхувальників згідно обраних ними видів та умов страхування. Перерахувати отримані від страхувальників страхові платежі Довірителю не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування (поліс) та видати його не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу. При цьому Повірений несе відповідальність за схоронність (збереження) страхового платежу та його своєчасне перерахування Довірителю.

Пунктом 3.2 договору доручення повірений перераховує отриманні страхові платежі за укладеними договорами страхування (полісами) на рахунок довірителя відповідно до п. 2.1.14 договору доручення.

Як встановлено п.4.1 договору повірений несе повну матеріальну відповідальність за збереження отриманих від страхувальників страхових платежів.

Згідно з п.7.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє один рік. У випадку, якщо жодна зі сторін за 30 календарних днів до дати закінчення договору письмово не заявила про припинення дії договору, то термін дії договору продовжується на наступний календарний рік.

Відповідно до п.п.7.3.1 п.7.3 договору, договір припиняється у разі відмови довірителя або повіреного від договору. Дострокове припинення договору за ініціативою довірителя можливе за умови попереднього письмового повідомлення про це повіреного не пізніше, ніж за п'ять банківських днів.

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором доручення.

За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя (ч. 1 ст. 1000 ЦК України).

Страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти. Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. (ч.ч. 1, 7 ст. 15 ЗУ "Про страхування")

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.1 додатку №1 до Договору, повірений перераховує отримані страхові платежі за укладеним договорами страхування (полісами) на рахунок довірителя відповідно до пп.2.1.14 цього договору за вирахуванням винагороди по видах страхування згідно додатку №2.

До 20-го числа місяця, наступного за звітним довіритель готує два примірники акту виконаних робіт за звітний місяць за формою, визначеною у додатку №7 до цього Договору. Підписаний сторонами акт виконаних робіт є підтвердженням отримання винагороди повіреним (п. 2 додатку №1 до Договору).

Матеріали справи містять повідомлення ПрАТ "Страхова група "ТАС" №Г1900/7604 від 28.10.2013, направлене на адресу ТОВ "Х.Л. Брокер-фор та партнери", за змістом якого позивач повідомляє відповідача про дострокове припинення договору доручення №01-7754/000/01 від 12.11.2012 з 05.11.2013 у зв'язку з невиконанням пунктів Договору.

Листом-повідомленням від 14.02.2014, відповідач зазначає що борг перед ПрАТ "СГ "ТАС" становить 357 303,19 грн.

Повідомленням ТОВ КП "Консалтінг" визначено, що згідно перевірки проведеної КП "Консалтінг" за дорученням ТОВ "Х.Л.Брокер-фор та партнери", станом на 13.02.2014 боргове зобов'язання за договорами страхування (полісами) відповідача перед позивачем становить 357 303,19 грн.

Відповідно до п. 2.1.14 договору, сторони погодили, що отримувати страхові платежі по договорам страхування (полісам), укладеним за сприянням Повіреного від страхувальників згідно обраних ними видів та умов страхування. Перерахувати отримані від страхувальників страхові платежі Довірителю не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідних страхових платежів, а також оформити договір страхування (поліс) та видати його не пізніше одного робочого дня з моменту отримання страхового платежу. При цьому Повірений несе відповідальність за схоронність (збереження) страхового платежу та його своєчасне перерахування Довірителю.

А також враховуючи, що позивач повідомив відповідача про дострокове припинення договору доручення, пунктом 7.6 договору доручення передбачено, що у разі припинення дії цього договору повірений зобов'язаний у день його припинення повернути довірителю все одержане та все невиконане за цим договором.

Договір доручення припиняється на загальних підставах припинення договору, а також у разі: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного.

Довіритель або повірений мають право відмовитися від договору доручення у будь-який час. Відмова від права на відмову від договору доручення є нікчемною (ч.1, 2 ст. 1008 ЦК України).

Таким чином, договір є припиненим, заперечень з боку відповідача щодо цього до суду не надходило.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю, з урахуванням такого.

Згідно п. 7.6 договору доручення у разі припинення дії цього договору повірений зобов'язаний у день його припинення повернути довірителю все одержане та все невиконане за цим договором, а довіритель - прийняти все від повіреного та протягом трьох робочих днів з дня розірвання договору провести з ним остаточний розрахунок щодо сплати винагороди з дотримання вимог розділу 3 цього Договору.

Отже, на виконання вищенаведених умов Договору, відповідач не перерахував позивача страхові платежі отримані від страхувальників при виконанні договору доручення, у зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з листами про наявність заборгованості у розмірі 35 7303,19 грн., однак вони не можуть братись до уваги як належні докази враховуючи, що доказів їх отправки на адресу відповідача позивач суду не надав.

Відповідно до ст.224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

У відповідності до ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до приписів статті 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов'язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв'язку між порушенням стороною зобов'язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов'язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення.

Жодного із наведених елементів позивач суду не довів.

Однак, суд дійшов наступного висновку, дослідивши наявні матеріали справи в сукупності.

При дослідженні наявних матеріалів справи та підстав звернення з даним позовом, судом встановлено, що позивач помилково кваліфікує суму заявлену до стягнення як збитки, враховуючи наступне.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3.2 Договору, на повіреного покладено обов'язок перерахування страхових платежем за укладеними договорами страхування (полісами) на рахунок довірителя відповідно до п. 2.1.14 цього Договору.

Як свідчать матеріали справи (довідка про заборгованість складена позивачем) відповідач не перерахував йому страхові платежі за період з 22.12.2012 по 11.09.2013, тобто до направлення повідомлення довірителя від 28.10.2013 про припинення договору, тобто борг виник на підставі Договору доручення №01-7754/000/01 від 12.11.2012.

Таким чином, в порушення умов Договору, відповідач не здійснив перерахування страхових платежів на рахунок позивача у розмірі 357 303,19 грн., в результаті чого, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за Договором у вказаній сумі.

Таким чином, з наявних в матеріалах справи документів, судом встановлено, що заборгованість відповідача складає 357 303,19 грн., а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення з відповідача наявної заборгованості.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, заперечень чи пояснень по суті спору суду не надав, доказів на спростування документально підтверджених позовних вимог суду не надав.

У зв'язку із задоволенням позову, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Х.Л. Брокер-фор та партнери" (03049, м.Київ, вул. Курська, 10, код 37982656) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, пр.-т. Перемоги, 65, код 30115243) 357 303,19 грн. (триста п'ятдесят сім тисяч триста три гривні 19 коп.) боргу та 7 146,07 грн. (сім тисяч сто сорок шість гривень 07 коп.) судового збору.

3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 12.09.2014.

Суддя М.Є. Літвінова