Рішення

від 15.09.2014 по справі 910/14755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14755/14 15.09.14 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп"

про стягнення 9 000,00 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю № 924 від 15.04.2014 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" про стягнення 9 000,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.10.2013 року між ним та товариством з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" укладено договір 321.10.1135 про надання послуг з перевезення вантажу.

На виконання умов договору позивачем надані послуги в повному обсязі.

Проте, відповідач оплату з послуг перевезення вантажу не здійснив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про стягнення основної заборгованості в розмірі 4 500,00 грн. та штрафу в розмірі 4 500,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.07.2014 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.09.2014 року.

В судове засідання 15.09.2014 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали від 22.07.2014 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 29984445.

Представник позивача виконав вимоги ухвали від 22.07.2014 року, позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

21.10.2013 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" (замовник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник) укладено договір перевезення №21.10.1135, відповідно до умов якого замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та по території іноземних держав згідно заявок замовника. Перевізник зобов'язується доставити зазначений в заявках замовником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а замовник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену в заявках плату.

Згідно ч.1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до договору-заявки №1116 від 08.10.2013 року, місце завантаження: АДРЕСА_1, місце розвантаження: АДРЕСА_2, форма та терміни оплати: 4 500,00 грн. після отримання оригіналів документів протягом 18-20 банківських днів.

Згідно з частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до СМR №113 вантаж одержаний 10.10.2013 року.

10.10.2013 року між сторонами підписано та скріплено їх печатками акт про прийняття-передачі виконаних робіт, в якому зазначено, що в період з 08.10.2013 року по 10.10.2013 року перевізник виконав та передав наступні роботи: організація перевезення вантажу «тканина в рулонах» автомобільним транспортом Даф АІ3740СТ пр.. НОМЕР_2 за маршрутом м. Світлогорськ (Білорусь) м. Бровари (Україна). Замовник прийняв вказані роботи в повному обсязі та якості. Всього до сплати 4 500,00 грн.

Згідно з ч.1 статті 530 ЦК України зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості за договором у відповідача перед позивачем в сумі 4 500,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмірі 4 500,00 грн. посилаючись на п.6.6 договору.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п.6.6 договору, у разі порушення вимог, передбачених п.5.3 і п.9.5 цього договору, винна сторона зобов'язана сплатити іншій стороні штраф у розмірі ста відсотків від суми, передбаченої п..5.2 цього договору.

Так, п.5.3 договору передбачено, що перевізник надає оригінали документів, передбачені п.5.1 цього договору, та рахунок до сплати протягом 10 (десяти) днів з моменту доставки вантажу до пункту призначення.

Тобто, вищезазначеним пунктом договору передбачений обов'язок перевізника (позивача), а не відповідача.

А, п.9.5 договору визначено, що цей договір, заявки або інші договірні документи, передані та підписані за допомогою факсимільного зв'язку є чинними за умови підтвердження їх іншою стороною та до моменту обміну оригінальними примірниками вказаних документів. Сторона, яка надіслала документи за допомогою факсимільного зв'язку, зобов'язана протягом 10 днів надіслати іншій стороні оригінал документу.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази порушення відповідачем п.9.5 договору, тому вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафу в розмірі 4 500,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ерфол Стейт Групп" (01021, м. Київ, вулиця Михайла Грушевського, будинок 28/2, код ЄДРПОУ 37955465) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість в розмірі 4 500 (чотири тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 913 (дев'ятсот тринадцять) грн. 50 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.М.Мудрий