Рішення

від 11.09.2014 по справі 923/1022/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 р. Справа № 923/1022/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент", м. Одеса

до: Приватного підприємства "Теплострой-Сервіс", м.Херсон

про стягнення 211 829,02 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Обставини справи: провадження у справі порушено за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" (позивач) до Приватного підприємства "Теплострой - Сервіс" (відповідач) з вимогами про стягнення 225569,18 грн. заборгованості, складовими якої згідно з поданою позивачем заявою від 01.08.2014р. №1060 (а.с.44-45), є 205697,46 грн. основного боргу (заборгованості з оплати товару), 3212,90 грн. річних (3%) та 16658,82 грн. пені. Позов обґрунтовано нормами ст.ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та твердженнями про неналежне виконання відповідачем зобов'язань перед позивачем з оплати товару за дилерським договором від 02.01.2013р. № 2-0043/13.

Сторони належним чином повідомлені судом про місце та час розгляду справи.

08.09.2014р. через канцелярію суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку неможливістю представника позивача взяти участь у судовому засіданні 11.09.2014р., через перебування цього представника у відрядженні (вх.№ 9584/14). Доказів на підтвердження викладеного в клопотанні позивач до суду не надав. У задоволенні цього клопотання судом відмовлено з підстав, які наведено у мотивувальній частині даного рішення.

Відповідач не проявив свого відношення до позовних вимог, не надав суду відзиву на позовну заяву та витребуваних від відповідача судом, згідно з ухвалою від 14.07.2014р. про порушення провадження у справі документів. Представник відповідача не прибув в судове засідання 11.09.2014р. Про причини цього суду не повідомлено. Від відповідача не надходило заяв та клопотань щодо судового засідання 11.09.2014р.

Ухвалу суду від 14.07.2014р. про порушення провадження у справі надіслано відповідачеві рекомендованим листом з повідомленням, згідно ст. 64 ГПК України, за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ЄДР) на час розгляду даної справи місцем знаходження відповідача, згідно витягу на відповідача з ЄДР (а.с.74-76), яке за даними цього ж витягу співпадає з актуальним на даний час місцем проживання особи, яка, одночасно, є засновником та керівником відповідача. Вказаного листа повернуто підприємством поштового зв'язку до суду, без вручення відповідачу, з довідкою (ф.20), у якій причиною повернення листа зазначено (далі мовою оригіналу) "за истечением срока хранения". За таких обставин, відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами, відповідач є таким, що належним чином повідомленим про місце та час розгляду справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представника сторони у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи у разі, якщо за його відсутності неможливо розглянути певну справу. Неявка представників сторін не унеможливлює розгляд справи №923/1022/14. Розгляд справи за відсутності представників сторін, при тому, що сторони належним чином повідомлено судом про місце та час розгляду справи, не є порушенням процесуальних прав сторін.

Відповідно до ст. 75 ГПК України у разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України.

Після закінчення розгляду справи в судовому засіданні 11.09.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку неможливістю представника позивача взяти участь у судовому засіданні 11.09.2014р., через відрядження (вх.№ 9584/14) судом відмовлено, оскільки відповідно до п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", із змінами та доповненнями, у випадку нез'явлення в засідання господарського суд представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права та можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України). Вказане позивачем не доведено. При цьому, позивачем не доведено власне й факту перебування представника позивача у відрядженні 11.09.2014р.

Також, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання позивача, суд врахував, що встановлений ч. 1 ст.69 ГПК України двомісячний строк розгляду справи спливає 15.09.2014р. (оскільки 14.09.2014р. є неробочим днем). Тобто, через чотири дні від дати судового засідання 11.09.2014р., два з яких, 13.09.2014р. та 14.09.2014р., є неробочими, що унеможливлює відкладення розгляду справи в межах двомісячного строку її розгляду з належним повідомленням відповідача про таке відкладення. За таких обставин відкладення розгляду справи потребує продовження строку її розгляду понад двомісячний строк. Вказане є можливим, виключно, при наявності відповідного клопотання будь-якої із сторін у справі. Проте, сторонами таке клопотання не заявлялося.

Також, судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемент" (надалі - позивач) та Приватне підприємство "Теплострой - Сервіс" (надалі - відповідач) уклали 02.01.2013р. між собою дилерський договір № 2-0043/13 (надалі - договір). Згідно з цим договором позивач зобов'язався протягом 2013 року за замовленнями відповідача продавати та поставляти відповідачу, а відповідач (дилер за договором), в свою чергу, зобов'язався приймати та оплачувати на умовах договору товари (портландцемент різних марок) виробництва позивача, а також, розповсюджувати (реалізовувати) ці товари, в територіальних межах Херсонської області за рекомендованими позивачем цінами, з використанням фірмового найменування позивача, а також, знаку для товарів та послуг позивача (надалі - договір).

Відповідно до п.5.2. договору відповідач зобов'язався здійснювати оплату отриманого від позивача товару у безготівковій формі протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту відвантаження товару.

Згідно з п. 10.1. договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами договору та діє до 31.12.2013р.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. При цьому, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

За результатами проведеного судом аналізу положень договору в його частині, згідно з якою передбачено передачу позивачем відповідачеві товару на платній основі, суд дійшов висновку про те, що за своєю правовою природою договір, в цій частині, є, фактично, договором купівлі - продажу: з положень договору не вбачається притаманного договору поставки узгодження між сторонами договору строків (графіку) поставки; договором передбачено здійснення позивачем поставки продукції за потребою відповідача, на замовлення (за заявками) останнього (згідно з п. 3.1. договору).

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона - продавець зобов'язується передати майно (товар) у власність другої сторони - покупця, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.1, ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно з ч. 7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розглядові в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками акту звірки взаємних розрахунків відповідач мав заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором за станом на 01.09.2013р. у розмірі 246247,43 грн. та за станом на 30.09.2013р. - у розмірі 242365,43 грн. (а.с.57). З цього ж акту слідує, що протягом вересня 2013 року позивачем здійснювалися поставки окремих партій товару відповідачеві на підставі видаткових накладних від 06.09.2013р. № 3939 на суму 18 816,00 грн., від 12.09.2013р. №4054 на суму 37632,00 грн., від 17.09.2013р. № 4140 на суму 19670,00 грн., від 23.09.2013р. №4263 на суму 18816,00 грн. Виходячи з дат складання цих видаткових накладних та з урахуванням положень п.5.2. договору (оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару ) виконання грошового зобов'язання з оплати вказаного у цих накладних товару є простроченим відповідачем:

- з 27.09.2013р. по накладній № 3939;

- з 03.10.2013р. по накладній № 4054;

- з 08.10.2013р. по накладній № 4140;

- з 14.10.2013р. по накладній № 4263.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень щодо наявності у нього вказаної у розмірі 242365,43 грн. заборгованості за договором перед позивачем за станом на 30.09.2013р. (а.с.57) та/або щодо отримання відповідачем від позивача товару загальною вартістю 94934,00 грн. за вказаними чотирма видатковими накладними.

Розмір заявленої позивачем до стягнення з відповідача заборгованості з оплати продукції за договором, а саме, 205 697,46 грн., не перевищує розміру зазначеної у акті звірки взаємних розрахунків за станом на 30.09.2013р. заборгованості відповідача перед позивачем з оплати продукції за договором, у сумі 242 365,43 грн.

Суд зазначає, що спір вирішується судом, виходячи з вказаного (визначеного) позивачем розміру позовних вимог. Визначення розміру позовних вимог є виключним правом позивача. Заявлення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі, який є меншим, за фактично існуючий, документально підтверджений, розмір такої заборгованості, об'єктивно, не призводить та не може призвести до порушення прав та ущемлення інтересів відповідача.

Відповідачем не надано заперечень щодо наявності у нього 205697,46 грн. заявленої до стягнення заборгованості за договором з оплати товару або ж доказів сплати цієї заборгованості (повністю або частково).

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 205697,46 грн. заборгованості з оплати товару підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлений договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.5. договору у випадку порушення строків оплати товару відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

Поряд з вимогами про стягнення з відповідача заборгованості з оплати товару позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 212,90 грн. річних (3%) та 16 658,82 грн. пені, які нараховані на 205697,46 грн. заборгованості з оплати товару за період часу тривалістю 190 днів, з 27.12.2013р. по 04.07.2014р., включно.

Судом встановлено, що у виконаному позивачем розрахунку заявлених до стягнення з відповідача 3212,90 грн. річних має місце арифметична помилка. Згідно виконаного судом розрахунку річні на суму заборгованості у розмірі 205697,46 грн. за період з 27.12.2013р. по 04.07.2014р., включно (або за 190 днів) становлять 3212,26 грн.

3 212,26 грн. = ((205 697,46 грн. х 190 х 3) /100) / 365

Під час розгляду справи відповідач не надав будь-яких заперечень щодо нарахування йому позивачем вказаних 3212,90 грн. річних (3 %) або ж доказів сплати цих річних повністю або частково. За вказаних фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 212,90 грн. річних (3 %) підлягають частковому задоволенню, а саме, у сумі 3212,26 грн. У стягненні 0,64 грн. річних (3 %) має бути відмовлено.

При перевірці судом розрахунку заявленої до стягнення пені у розмірі 16 658,82 грн. встановлено, що розрахунок цей розрахунок виконаний позивачем з порушенням наступних приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а саме:

- пеня нарахована за 190 днів, тобто, за період часу тривалістю понад шість місяців (кількість днів у шести календарних місяцях не перевищує 182 дні, а договір не містить у собі положень про нарахування пені понад шість місяців з дня прострочення виконання зобов'язання);

- пеня нарахована з дня наступного за датою складання позивачем акту звірки стану взаєморозрахунків з відповідачем, який не був підписаний відповідачем (тобто, акт складений позивачем в односторонньому порядку), а не з дати прострочення відповідачем виконання зобов'язань щодо оплати окремих партій отриманого від позивача товару.

Як вже раніше було вказано за текстом даного рішення, згідно підписаного сторонами та скріпленого їхніми печатками акту звірки взаємних розрахунків за станом на 01.09.2013р. відповідач мав заборгованість перед позивачем з оплати товару за договором у розмірі 246247,43 грн. (а.с.57). З цього ж акту слідує, що поставки окремих партій товару здійснювалися позивачем відповідачеві на підставі видаткових накладних від 06.09.2013р. № 3939 на суму 18 816,00 грн., від 12.09.2013р. № 4054 на суму 37632,00 грн., від 17.09.2013р. № 4140 на суму 19 670,00 грн., від 23.09.2013р. № 4263 на суму 18816,00 грн.

Виходячи з дат складання цих видаткових накладних та з урахуванням положень п.5.2. договору (оплата здійснюється протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару ) виконання грошового зобов'язання з оплати вказаного у цих накладних товару є простроченим відповідачем:

- з 27.09.2013р. по накладній № 3939;

- з 03.10.2013р. по накладній № 4054;

- з 08.10.2013р. по накладній № 4140;

- з 14.10.2013р. по накладній № 4263.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Всупереч положень цих норм позивачем не надано суду будь-яких доказів, з яких було б можливим встановити дату утворення наявної за станом на 01.09.2013р. заборгованості відповідача перед позивачем з оплати товару за договором у розмірі 246247,43 грн. За відсутності таких доказів позивачем не доведено суду наявності фактичних та юридичних підстав, у відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, для нарахування пені за прострочення виконання відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо оплати товару позивача, за винятком, товару переданого відповідачеві за накладними від 06.09.2013р. № 3939, від 12.09.2013р. № 4054, від 17.09.2013р. № 4140 та від 23.09.2013р. № 4263 загальною вартістю 94 934,00 грн.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та положень договору нарахування пені за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань щодо оплати отриманого на підставі вказаних накладних товару є правомірним:

- з 27.09.2013р. по 27.03.2014р. по накладній № 3939;

- з 03.10.2013р. по 03.04.2014р. по накладній № 4054;

- з 08.10.2013р. по 08.04.2014р. по накладній № 4140;

- з 14.10.2013р. по 14.04.2014р. по накладній № 4263.

Відповідно, в межах вказаного позивачем періоду нарахування пені, з 27.12.2013р. по 04.07.2014р., включно, правомірним є нарахування пені за прострочення відповідачем виконання грошових зобов'язань щодо оплати товару позивача за період:

- з 27.12.2013р. по 27.03.2014р., включно (або за 91 день) по накладній № 3939;

- з 27.12.2013р. по 03.04.2014р., включно (або за 98 днів) по накладній № 4054;

- з 27.12.2013р. по 02.03.2014р., включно (або за 103 дні) по накладній № 4140;

- з 27.12.2013р. по 07.03.2014р., включно (або за 108 днів) по накладній № 4263.

Судом здійснений розрахунок пені, згідно з яким встановлено наступне.

Пеня за період з 27.12.2013р. по 27.03.2014р., включно, (або за 91 день) на суму заборгованості у розмірі 18 816,00 грн. складає 609,84 грн.

609,84 грн. = ((18 816,00 грн. х 91 день х 2 х 6,5 %) /100 %) / 365 днів

Пеня за період з 27.12.2013р. по 03.04.2014р., включно, (або за 98 днів) на суму заборгованості у розмірі 37 632,00 грн. складає 1 313,51 грн.

1313,51 грн. = ((37 632,00 грн. х 98 днів х 2 х 6,5 %) /100 %) / 365 днів

Пеня за період з 27.12.2013р. по 08.04.2014р., включно, (або за 103 дні) на суму заборгованості у розмірі 19 670,00 грн. складає 721,59 грн.

721,59 грн. = ((19 670,00 грн. х 103 дні х 2 х 6,5 %) /100 %) / 365 днів

Пеня за період з 27.12.2013р. по 14.04.2014р., включно, (або за 109 днів) на суму заборгованості у розмірі 18 816,00 грн. складає 730,47 грн.

730,47 грн. = ((18 816,00 грн. х 109 днів х 2 х 6,5 %) /100 %) / 365 днів

Загальна сума вказаної пені становить 3375,41 грн.

3 375,41 грн. = 609,84 грн. + 1313,51 грн. + 721,59 грн. + 730,47 грн.

Під час розгляду справи відповідач не надав будь-яких заперечень щодо нарахування йому позивачем заявлених до стягнення 16 658,82 грн. пені або ж доказів сплати цієї пені повністю або частково. Зокрема, не надав суду доказів сплати 3375,41 грн. пені. За вказаних фактичних обставин та на підставі наведених правових норм позовні вимоги про стягнення з відповідача 16658,82 грн. пені підлягають частковому задоволенню, у сумі 3375,41 грн. У стягненні 13283,41 грн. пені має бути відмовлено.

Згідно з ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 94,11 %.

94,11 % = ((212 285,13 грн. (розмір задоволених позовних вимог) / (225 569,18 грн. (розмір заявлених позовних вимог)) х 100 %

У зв'язку з цим 94,11 % або 4245,66 грн. судового збору покладається на відповідача, решта - на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Теплострой - Сервіс" (місцезнаходження: 73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Михайлович, буд. 37, кв. 2; ідентифікаційний код юридичної особи 37125750; інші реквізити суду невідомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемент" (місцезнаходження: 65055, Одеська обл., м.Одеса, вул. Хуторська, буд. 70; ідентифікаційний код юридичної особи 31519010; р/р26007200739019 в ПАТ"Сітібанк ", МФО 300584) 205 697 (двісті п'ять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 46 коп. заборгованості з оплати товару, 3212 (три тисячі двісті дванадцять) грн. 26 коп. в якості річних, 3375 (три тисячі триста сімдесят п'ять) грн. 41 коп. пені та 4 245 (чотири тисячі двісті сорок п'ять) грн. 66 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.09.2014р.

Суддя К.В. Соловйов