Рішення

від 08.07.2014 по справі 761/12778/13-ц

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/12778/13-ц

Провадження №2/761/294/2014

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08 липня 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Гриньковської Н.Ю.

при секретарі Кривошия О.О.

за участю сторін:

представника прокуратури

Шевченківського району м.Києва Ковтуцького М.М.

представника відповідача -3 Задорожного А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, Акціонерного товариства «Мізет», про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення,-

в с т а н о в и в:

16.01.2013р. до Шевченківського районного суду м.Києва надійшла позовна заява Першого заступника прокурора Шевченківського району м.Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, Акціонерного товариства «Мізет», в якій поставлено питання про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Дана позовна заява була зареєстрована за №761/1591/13-ц (провадження №2/761/2971/2013) та після автоматичного розподілу передана на розгляд судді Голік Н.О.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 23.05.2013р. відкрито провадження у справі №761/12778/13-ц (провадження №2/761/5525/2013) за позовом Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, Акціонерного товариства «Мізет», про визнання недійсним рішення, договору купівлі-продажу, державних актів на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення та призначено справу до розгляду на 17.06.2013р.

В подальшому, розпорядженням Керівника апарату Шевченківського районного суду м.Києва від 17.03.2014р. №01-24-218, у відповідності до п.3.1.11. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, справу №761/12778/13-ц (провадження №2/761/294/2014) призначено на повторний автоматичний розподіл, у зв'язку з переведенням судді Голік Н.О. на посаду судді Рокитнянського районного суду Київської області згідно з указом Президента України №75/2014 від 13.02.2014р. «Про переведення суддів».

Шляхом автоматичного розподілу у відповідності до ст.11-1 ЦПК України, вказану цивільну справу, 18.03.2014р. передано на розгляд судді Гриньковській Н.Ю.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 19.03.2014р. справа №761/12778/13-ц (провадження №2/761/294/2014) прийнята до провадження суддею Гриньковською Н.Ю. та призначена до розгляду в судовому засіданні.

Свої позовні вимоги, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, Перший заступник прокурора Шевченківського району м.Києва (далі-позивач) обґрунтовує тим, що п.6 рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради (далі-відповідач 1) від 24.06.2004р. № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» (надалі-рішення) було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га (далі-земельна ділянка) ОСОБА_3 (далі-відповідач 2) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1.

Зазначає, що на підставі вказаного рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київради (Київської міської державної адміністрації) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №126867 (далі-державний акт), який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01-7-00502 та 27.10.2004р. виданий відповідачу 2.

В подальшому, 24.03.2005р. між відповідачем 2 та Акціонерним товариством «Мізет» (далі-відповідач 3) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1852 (далі - договір купівлі-продажу), на підставі якого Головним управлінням земельних ресурсів ВО Київської міської ради відповідачу 3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0039.

Позивач вказує на те, що рішення про передачу земельної ділянки у приватну власність, державні акти на право власності на земельну ділянку, а також договір купівлі-продажу не відповідають вимогам чинного законодавства, а отже підлягають визнанню недійсними, оскільки земельна ділянка знаходиться на території «Сирецького гаю», створеного Постановою колегії Держкомітету УРСР з охорони природи №22 від 26.07.1973р., з метою збереження цінних природних угрупувань та колекцій, а «Сирецький гай» є парком-пам'яткою садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і входить до складу природно-заповідного фонду України, який охороняється як національне надбання і є складовою частиною світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.

Крім цього, позивач посилається на те, що в супереч положенням п.3 ст.83 Земельного кодексу України, погодження Верховної Ради України про вилучення земельної ділянки на території «Сирецького гаю» отримано не було. З огляду на це, п.6 рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004р. № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд», яким затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га відповідачу ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 прийнятий з грубим порушенням вимог законодавства, а отже, як саме рішення, так і державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №126867, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01-7-00502, державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0039, а також договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.2005р., який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1852 підлягають визнанню недійсними в судовому порядку.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, підтримав в повному обсязі, просив, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, задовольнити. Пояснив, що, звернення позивача до суду зумовлено необхідністю захисту інтересу держави, яка полягає у прийнятті органом місцевого самоврядування незаконного рішення про розпорядження землею, яка відповідно до законодавства є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Оскільки, спірна земельна ділянка належить до земель рекреаційного призначення, на яких згідно із законом заборонена житлова забудова, відтак оскаржуване рішення є незаконним, а державні акти про право власності на земельну ділянку та договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягають визнанню недійсними.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним, про причини неявки суд не повідомляв, заперечень на позов не подавав.

Відповідач 2 в судове засідання не з'явилась, про дату та час судового засідання повідомлена належним, про причини неявки суд не повідомляла, заперечень на позов не подавала.

Представник відповідача 3 в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні посилаючись на те, що позивачем не надано належних доказів того, що спірна земельна ділянка належала до категорії рекреаційних земель та не підлягала приватизації на дату ухвалення спірного рішення. Також зазначав, що питання про належність спірної земельної ділянки до території парку «Сирецький гай» вже було предметом судового розгляду окружного адміністративного суду м.Києва, постановою якого від 16.05.2013р. у справі №2а-16918/12/2670 повністю було відмовлено в задоволенні позову позивача про визнання незаконним та скасування рішення VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004р. № 326-2/1536 та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки площею 0,10га по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3, АДРЕСА_4, АДРЕСА_5, АДРЕСА_6, АДРЕСА_1, АДРЕСА_7, видані громадянам ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_3 (відповідач 2 у справі), ОСОБА_13, яка була змінена постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013р., а саме: провадження у справі за адміністративним позовом позивача до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) про визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки було закрите, а в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2013р. було залишено без змін. При цьому зауважив, що зазначеною постановою суд вказав на відсутність підстав стверджувати, що спірні земельні ділянки знаходяться в межах ділянки, на якій розташований парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Сирецький гай», а відтак, вимоги позивача про визнання незаконними та скасування рішення та державних актів на право власності на земельні ділянки є необґрунтованим та не засновані на нормах права. Також, представник відповідача 3 стверджував, що АТ «Мізет» спірна земельна ділянка була набута на підставі відплатного договору купівлі-продажу, який відповідає вимогам цивільного законодавства, укладений на підставі чинних правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не визнаний судом недійсним та не порушує права та законні інтереси позивача. А тому, вказував на відсутність достатніх правових підстав для визнання цього правочину недійсним.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи, приходить до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням VII сесії XXIV скликання Київської міської ради від 24.06.2004р. № 326-2/1536 «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» (п.6) було затверджено проект відведення земельної ділянки та передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,10га ОСОБА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (а.с.138-142).

На підставі зазначеного рішення Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого комітету Київради (Київської міської державної адміністрації) виготовлено державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ №126867, який зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за №01-7-00502 (а.с.135).

В подальшому, 24.03.2005р. між ОСОБА_3 (відповідач 2 у справі) та Акціонерним товариством «Мізет» (відповідач 3 у справі) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1852, на підставі якого Головним управлінням земельних ресурсів ВО Київської міської ради відповідачу 3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0039 (а.с.136-137).

Як встановлено з пояснень представника позивача у судовому засіданні, що згідно листа Державної інспекції сільського господарства в м.Києві за №01-02/2480 від 24.12.2012р. (а.с.120-121), земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 відноситься до земель природно-заповідного фонду, знаходиться в парковій зоні на території «Сирецького гаю», а отже, згідно ст.51 Земельного кодексу України, вказана ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення, тобто охоплюється забороною та обмеженнями, що передбачені законом для їх використання, в зв'язку з чим позивач вважає, що рішення Київської міської ради від 24.06.2004р., видані державні акти на право власності на земельну ділянку та укладений договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки не відповідають вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з цим, прокурором Шевченківського району м.Києва було оскаржено рішення Київської міської ради 24.06.2004р. № 326-2/1536 до Окружного адміністративного суду м.Києва. Постановою Оружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2013р. у справі №2а-16918/12/2670 було відмовлено у задоволенні позовних вимог прокурора Шевченківського району м.Києва до Київської міської ради, Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), 3-ті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_15, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Шевченківського району м.Києва, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_3 (відповідач 2), ОСОБА_13, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, АТ «Мізет», ОСОБА_6, Комунальне підприємство по утриманню зелених насаджень Подільського району м.Києва про визнання незаконним та скасування рішення (а.с.105-110).

Однак, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013р., яка набрала законної сили, постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 16.05.2013р. в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокуратури Шевченківського району м.Києва про визнання незаконними та скасування державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано та закрито провадження в цій частині, з посиланням на те, що такі вимоги слід розглядати в порядку ЦПК України, в іншій частині постанову залишено без змін (а.с.151-154). Зокрема, вказаною постановою суду встановлено, що Київська міська рада, приймаючи рішення № 326-2/1536 від 24.06.2004р. «Про передачу громадянам у приватну власність земельних ділянок для будівництва, експлуатації та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд» діяла в порядку та в межах, передбачених Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельним кодексом України.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.78 Земельного Кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Часиною 1 ст.81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Стаття 90 ЗК України визначає, які права мають власники земельних ділянок, а саме а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; б) самостійно господарювати на землі; в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий ОСОБА_3 (відповідач 2) на підставі рішення Київської міської ради №326-2/1536 від 24.06.2004р., яке визнано судом таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, був виданий без порушень чинного законодавства.

Отже, правочин щодо відчуження спірної земельної ділянки, а саме договір купівлі-продажу земельної ділянки від 24.03.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, реєстровий №1852, на підставі якого Головним управлінням земельних ресурсів ВО Київської міської ради АТ «Мізет» видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10га по АДРЕСА_1, кадастровий номер 8000000000:91:009:0039, який просить визнати недійсними позивач, не суперечить чинному законодавству, а також, інтересам держави та суспільства. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач як на підставу задоволення позову, зокрема про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки не ґрунтуються на достатніх, належних та допустимих доказах, а позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, а тому, суд дійшов до висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 328, 373, 374, 378 ЦК України, ст.ст. 78, 81, 90, 126 ЗК України, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 215, 218, 223,294 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_3, Акціонерного товариства «Мізет», про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсними договору купівлі-продажу земельної ділянки та державних актів на право власності на земельну ділянку, відновлення становища, яке існувало до порушення - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя