Рішення

від 16.09.2014 по справі 918/1261/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 918/1261/14

Господарський суд Рівненської області в складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Щербині С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали справи за позовом заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м. Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Кн.Романа, 15а в м. Рівне - ТС "Оселя-Сервіс"

про стягнення заборгованості в сумі 35 483 грн. 70 коп.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - не з'явився;

від позивача 2 - Денисюк І.В., довіреність №03-05 від 02.01.2014 р.;

від відповідача - Коман Г.О., керівник;

від органу прокуратури - Грицак Ю.М., посвідчення №024979 від 20.03.2014 року,

В судовому засіданні 16 вересня 2014 року, відповідно до ст.85 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 вересня 2014 року заступник прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м. Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - Товариство, позивач) звернувся до господарського суду Рівненської області із позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Кн.Романа, 15а в м. Рівне - ТС "Оселя-Сервіс" (далі - ОСББ ТС "Оселя", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 35 483 грн. 70 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 01.10.2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 1435 на постачання теплової енергії, відповідно до п. 1.1. якого підприємство зобов'язалося відпускати споживачеві теплову енергію, а споживач, у свою чергу, зобов'язався здійснювати оплату за спожиту теплову енергію на умовах даного договору. Договірні зобов'язання відповідач не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого станом на 18.07.2014 року за ним обліковується заборгованість в розмірі 29 920 грн. За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивачем нараховано пеню в розмірі 1561 грн. 46 коп., 394 грн. 85 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 39 коп. - інфляційних витрат.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 02 вересня 2014 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 16 вересня 2014 року.

Розпорядженням керівника апарату №01-04/116/2014 від 12 вересня 2014 року у зв'язку з прийняттям Указу Президента Україна №699/2014 "про переведення суддів", за результатами проведеного повторного автоматичного розподілу, справу №918/1261/14 передано на розгляд судді Політиці Н.А.

12 вересня 2014 року ухвалою суду справа №918/1261/14 прийнята до розгляду (а.с.24).

16 вересня 2014 року від представника позивача 2 через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшла заява №03-05/3218 від 16.09.2014 р. про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, згідно якої позивач 2 просить стягнути з відповідача 22 920 грн. - основного боргу, 1516 грн. 46 коп. пені, 384 грн. 85 коп. 3% річних, 3652 грн. 39 коп. інфляційних витрат. Вказана заява судом прийнято до розгляду, оскільки відповідає вимогам ст.22 Господарського процесуального кодексу. (а.с.32)

16 вересня 2014 року від представника відповідача через відділ канцелярії та документального забезпечення надійшов відзив. (а.с.39-45).

Як вбачається з відзиву поданого відповідачем, 16 вересня 2014 року відповідачем частково сплачену суму основного боргу в сумі 580 грн., що стверджується платіжним дорученням №62 від 16.09.2014 р. (а.с.41).

Відповідно до пункту 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2014 року провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 580 грн. припинено.

Представники позивача 2 та прокуратури в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог із підстав викладених у позовній заяві та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі, однак просив не нараховувати штрафні санкції.

Позивач 1 у судове засідання 16 вересня 2014 року не забезпечив явку свого повноважного представника, будь-яких обґрунтованих заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи із зазначенням підстав щодо своєї неявки не направив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення №3302815569722 (а.с.21).

Частиною 1 статті 77 ГПК України встановлено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

З огляду на викладене та зважаючи на те, що представник позивача 1 не направив на адресу суду будь-яких заяв чи клопотань, зокрема, про відкладення розгляду даної справи на іншу дату, а явка його уповноваженого представника у судове засідання обов'язковою не визнавалася, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України здійснює її розгляд за наявними матеріалами без участі представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, прокуратури, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

01 жовтня 2013 року між Товариством (далі - Підприємство) та ОСББ ТС "Оселя" (далі - Споживач) укладено Договір № 1435 на постачання теплової енергії (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Підприємство зобов'язалося відпускати Споживачеві теплову енергію, а Споживач, у свою чергу, зобов'язується прийняти та оплатити теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені цим Договором. (а.с.7-9)

Згідно п. 1.4. Договору теплова енергія подається Споживачу за адресою: вул. Кн. Романа,15а.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що облік споживання теплової енергії проводиться за приладами обліку або розрахунковим способом згідно з "Нормами та вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" та даними вказаними у додатку №2 до цього Договору (далі - розрахунковий спосіб).

Відповідно до п. 4.4. Договору Споживач, що має прилади обліку, щомісячно подає Підприємству звіт про фактичне споживання теплової енергії до 20 числа поточного місяця. В разі неподання звіту в обумовлений термін, нарахування проводиться розрахунковим способом.

Пунктом 4.5. Договору передбачено, що межа балансової та експлуатаційної відповідальності сторін, вказана в додатку № 1 до Договору, не може бути змінена в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 5.1. Договору розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі, відповідно до встановлених тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Рівненської міської ради № 6 від 04.01.2011 року "Про тарифи на послуги теплопостачання" визначено, що тарифи на послуги теплопостачання (централізоване опалення, підігрів води), що надаються позивачем для бюджетних установ та інших споживачів, встановлюються в розмірі, визначеному постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України від 14.12.2010 року № 1767 "Про затвердження тарифів на теплову енергію КП "Теплотрансервіс", згідно з додатком до даного рішення, і вводяться в дію з моменту набрання чинності цієї Постанови та коригуються у встановленому порядку. (а.с.17)

Згідно з додатком №1 до рішення виконкому від 04.01.2011 року №6 вартість 1 Гкал з ПДВ склала 282, 05 грн., місячна вартість опалення 1 м.кв. опалювальної площі в опалювальний період - 6, 77 грн.

Пунктом 5.3. Договору передбачено, що Споживач проводить оплату за отриману теплову енергію шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, при цьому Споживач самостійно отримує рахунок.

Згідно п.5.4. Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Підпунктом 3.2.1. Договору споживач зобов'язався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.

Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за цим договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даного договору.

Однак, відповідач свої договірні зобов'язання не виконує належним чином, отримані послуги не оплачує в повному обсязі, внаслідок чого за ним обліковується заборгованість в розмірі 29 920 грн., що виникла за січень-липень 2014 року.

Крім того, до порушення та після порушення провадження у даній справі відповідач у рахунок погашення заборгованості за Договором №1435 від 01 жовтня 2014 року частково сплатив позивачу 7000 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку Товариства (а.с.33-38). Вказана проплата була врахована позивачем при поданні заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16 вересня 2014 року № 03-05/3218 (а.с.32).

Також, 16.09.2014 року відповідачем у рахунок погашення заборгованості за Договором №1435 від 01 жовтня 2014 року частково сплатив позивачу 580 грн., що підтверджується платіжним дорученням №62 від 16.09.2014 р. (а.с.41). Ухвалою господарського суду Рівненської області від 16 вересня 2014 року провадження у даній справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 580 грн. припинено.

Судом встановлено, що сума основного боргу відповідача за Договором № 1435 від 01 жовтня 2013 року на момент вирішення вказаного спору складає 22 340 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" встановлено обов'язок теплопостачальної організацій забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

Відповідно до ч. 7 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За п. 23 постанови Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 "Про затвердження Правил користування тепловою енергією" розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Згідно з п. 20 постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 "Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення" плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

У силу вимог ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, ч. 6 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У силу вимог ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення 22 340 грн. основного боргу за поставлення теплової енергії обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, за несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати спожитої теплової енергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення 1 516 грн. 46 коп. - пені, 394 грн. 85 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 39 коп. - інфляційних витрат.

Підпунктом 6.3.3. пункту 6.3. Договору передбачено, що Споживач несе відповідальність за порушення порядку розрахунків за теплову енергію, передбаченого п. 5.4. цього Договору - сплачує пеню у розмірі не менше подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, а також борг з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення і 3% річних від простроченої суми.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 1 516 грн. 46 коп. - пені, 394 грн. 85 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 39 коп. - інфляційних витрат судом враховується наступне.

Згідно ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до листа Верховного Суду України "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 3 квітня 1997 року № 62-97р при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

При цьому суд зважає на те, що з урахуванням пункту 30.1 статті 30 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою, а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження (п.1.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р.).

Крім того, суд зауважує, що позивачем при розрахунку 3% річних помилково взято у розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості 07.05.2014 р., 20.05.2014 р., 27.05.2014 р., 30.05.2014 р., 06.06.2014 р.. 23.06.2014 р., 16.07.2014 р., 17.07.2014 р., а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір 3% річних становить 370 грн. 15 коп..

Відтак, суд дійшов висновку про те, що стягненню з відповідача підлягає сума 3% річних, яка за розрахунком суду складає 370 грн. 15 коп.. У решті заявлених до стягнення 3% річних у позові необхідно відмовити.

Враховуючи умови Договору щодо строків виконання грошових зобов'язань, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, заявлені позивачем періоди нарахування, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення 3 652 грн. 39 коп. - інфляційних втрат. Відповідно до ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою (ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Нарахування пені Товариством проведено в межах шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, визначеного ч.6 ст.232 Господарського кодексу України.

Водночас, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що відповідні суми заявлених до стягнення грошових коштів за несвоєчасне виконання зобов'язання були обчислені позивачем без врахування днів, в яких фактично мало місце часткове погашення відповідачем суми основного боргу 07.05.2014 р., 20.05.2014 р., 27.05.2014 р., 30.05.2014 р., 06.06.2014 р..

Також, позивачем при розрахунку пені за період з 11.04.2014 р. по 06.05.2014 р. вказана сума пені за період прострочення 374 грн. 97 коп., яка розрахована по розміру подвійної облікової ставки НБУ - 6,5 %, тоді як остання з 15.04.2014 року становить 9.5 %.

Таким чином, позивач при розрахунку пені помилково брав в розрахунок день фактичної оплати відповідачем заборгованості, а відтак відповідно до розрахунку зробленого судом за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE розмір пені становить 1 560 грн. 23 коп.

Оскільки суд, не може вийти за межі позовних вимог, тому бере до уваги суму пені розраховану позивачем у розмірі 1 516 грн. 46 коп.

Зважаючи на строки виконання грошових зобов'язань, визначені Договором, дати зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію, заявлені позивачем періоди нарахування, суд здійснивши власний розрахунок пені, вважає правомірною до нарахування пеню в розмірі лише 1 516 грн. 46 коп.. У решті заявленої до стягнення пені у позові необхідно відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги заступника прокурора м.Рівне в інтересах держави в особі Рівненської міської ради м. Рівне та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул. Кн.Романа, 15а в м. Рівне - ТС "Оселя-Сервіс" підлягають задоволенню в частині стягнення 22 340 грн.. - основного боргу, 1 516 грн. 46 коп. - пені, 370 грн. 15 коп. - 3% річних, 3 652 грн. 39 коп. - інфляційних втрат. У решті позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України сплата судового збору покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку по вул..Княза Романа, 15А в м.Рівне "ТС "Оселя-Сервіс" (33022, м.Рівне, вул.Княза Романа, 15А, код ЄДРПОУ 26259617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (33027, м.Рівне, вул.Д.Галицького, 27, код ЄДРПОУ 36598008) 22 340 (двадцять дві тисячі триста сорок) грн. - основний борг, 1 516 (одну тисячу п'ятсот шістнадцять) грн. 46 коп. - пені, 370 (триста сімдесят) грн. 15 коп. - 3 % річних, 3 652 (три тисячі шістсот п'ятдесят дві) грн. 39 коп. - інфляційних витрат.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено та підписано 17.09.2014 р.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 5 примірників:

1 - до справи;

2 - позивачу1 (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12а)

3 - позивачу2 (33027, м. Рівне, вул. Д. Галицького, 27 );

4 - відповідачу (33027, м. Рівне, вул. Д. галицького, 27);

5 - прокуратурі (33000, м. Рівне, вул. Гарна, 29).