Рішення

від 23.07.2014 по справі 922/2822/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" липня 2014 р.Справа № 922/2822/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудснаб", м. Харків до Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, м. Дергачі про стягнення 2220,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Чубенко С.С.,

відповідача - Гребенюк О.О.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача - Відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації борг в сумі 6657,00 грн., мотивуючи свої вимоги неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 157/13 від 18.02.2013 року. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

21.07.2014 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява в якій він просить суд стягнути з відповідача 2220,00 грн. заборгованості по Договору № 157/13 від 18.02.2013 року та витрати по оплаті судового збору.

Як визначено у п. 3.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:

- подання іншого (ще одного) позову, чи

- збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи

- об'єднання позовних вимог, чи

- зміну предмета або підстав позову.

Дослідивши надану заяву та матеріали справи, суд розцінює подану позивачем заяву, як заяву про зменшення розміру позовних вимог та враховуючи те, що відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а до початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, приймає надану заяву до провадження та продовжує розгляд справи з її урахуванням.

Згідно п. 10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення", результати розгляду господарським судом заяв (клопотань) учасників судового процесу повинні зазначатися в мотивувальній, а не в резолютивній частині рішення суду, прийнятого по суті справи, за винятком тих випадків, коли суд вирішує питання про вжиття заходів до забезпечення позову (статті 67, 68 ГПК), відстрочку або розстрочку виконання рішення (стаття 121 ГПК).

23.07.2014 року відповідач через канцелярію суду надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому факт поставки товару позивачем визнав, проте вказує на те, що оскільки останній не направив на адресу відповідача зведену накладну, відповідач не мав можливості зареєструвати бюджетне зобов'язання у визначеному законом порядку та здійснити оплату за поставлений товар. З огляду на викладене, відповідач вважає позов безпідставним та необґрунтованим.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" та Відділом освіти Дергачівської райдержадміністрації був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти №157/13 від 18.02.2013 року (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), позивач (постачальник) зобов'язався у 2013 році поставити відповідачу (замовник) товари зазначені у специфікації (додаток 1), яка є невід'ємною частиною цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.

Відповідно до п. 1.2 договору, найменування (номенклатура, асортимент) товару: Продукті готові та консерви овочеві. Кількість товарів за цим договором - 7750 кг.

Згідно з п. 3.1 договору, його ціна складає 125390,00 грн.

Замовник оплачує вартість кожної поставленої партії (товару) по безготівковому розрахунку протягом 30 банківських днів з дати постачання (п. 4.3 договору).

На виконання умов договору, позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 2220,00 грн., що підтверджується відповідними видатковими та товарно-транспортними накладними, які були підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств.

Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 2220,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На момент розгляду справи, відповідач не надав суду доказів, які б спростовували суму заявленого боргу чи підтверджували б оплату заборгованості. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати поставленого позивачем товару, за договором № 157/13 від 18.02.2013 року в сумі 2220,00 грн.

Посилання відповідача на те, що позивач не направив до Відділу освіти Дергачівської райдержадміністрації зведену накладну, судом не приймаються та не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки наявні в матеріалах справи накладні підтверджують додержання сторонами умов договору та отримання відповідачем товару на суму 2220,00 грн., а складання зведеної накладної умовами договору не передбачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2220,00 грн. заборгованості обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 179, 181 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 610, 612, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відділу освіти Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області (62300, Харківська область, м. Дергачі, вул. Петровського, б. 6, код ЄДРПОУ 02146436) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудснаб" (61129, м. Харків, проспект Тракторобудівників, 156/49, код ЄДРПОУ 38385713; р/р 26008996107508 у відділенні № 4 ПАТ "ПУМБ", МФО 334851) - заборгованість по Договору № 157/13 від 18.02.2013 року у розмірі 2220,00 грн. та судовий збір у розмірі 609,22 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28 липня 2014 року.

Суддя С.Ч. Жельне