Рішення

від 16.09.2014 по справі 906/924/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" вересня 2014 р. Справа № 906/924/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Костєрєв В.І. - довіреність б/н від 24.07.2014р.;

Костєрєв І.В. - довіреність б/н від 24.07.2014р.;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (м. Малин Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (м. Коростень Житомирська область)

про стягнення 6335,23 грн.

Спір розглянуто у більш тривалий строк ніж передбачено ч.1 ст.69 ГПК України.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 6335,23 грн., з яких: 6118,00грн. - основний борг, 67,55 грн. - пеня, 15,08 грн. - 3% річних, 134,60 грн. - інфляційні. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача .

28.07.2014 року на адресу суду надійшла заява про уточнення позовних вимог від 24.07.2014 року за вих.№207, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 7876,23грн., з яких: 6118,00грн. - основний борг, 854,87грн. - пеня, 147,84грн. - 3% річних, 755,52грн. - інфляційні.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві з урахуванням заяви від 24.07.2014 року.

Дослідивши подану заяву про уточнення суми позовних вимог від 24.07.2014р., суд встановив, що дана заява фактично є заявою про збільшення позовних вимог. З врахуванням приписів ст.22 ГПК України дана заява приймається судом до розгляду.

Відповідач вимог суду стосовно подачі витребуваних доказів не виконав, зокрема відзиву на позовну заяву не подав, явку свого представника не забезпечив, не зважаючи на те, що про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить вихідна кореспонденція суду в матеріалах справи, а факт належного повідомлення відповідача підтверджується поштовим повідомленням від 30.07.14р.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом подачі відзиву на позовну заяву, справа розглянута за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 15 березня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (постачальник/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 було укладено договір поставки №4-3 (а.с.9-10), за умовами якого постачальник передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує гранітні вироби, блоки габро пасировані та деталі пам'ятників поліровані згідно видаткових накладних постачальника (п.1.1 договору).

Згідно п.2.1 договору постачальник зобов'язується передати і завантажити, а покупець прийняти продукцію по кількості і якості разом з документами на складі постачальника у м. Малин. Після прийомки продукції претензії щодо якості і кількості не приймаються.

Покупець зобов'язується належним чином оплатити продукцію (п.2.2 договору).

Загальна вартість договору складає 500 000,00 грн. (п.4.1 договору).

Відповідно до п.4.2 договору ціна та сума за кожну партію поставляємої продукції встановлюється специфікаціями, які є невід'ємною частиною даного договору.

Оплата продукції Покупцем здійснюється шляхом оплати на розрахунковий рахунок Постачальника (п.4.3 договору).

Покупець має право проводити оплату за продукцію готівкою, шляхом внесення коштів на розрахунковий рахунок або в касу постачальника (п.4.4 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 56050,20грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, долученими до матеріалів справи (а.с.11-19).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті поставленої йому продукції виконав лише частково, заборгованість у сумі 6118,00грн. залишилась непогашеною. На день розгляду справи не змінилась, що підтверджується заявою позивача від 24.07.13р. (а.с.50).

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача 854,87грн. - пені, 147,84грн. - 3% річних та 755,52грн. - інфляційних.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Згідно з пунктом 1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги викладене, а також те, що доказів погашення боргу в сумі 6118,00грн. на день розгляду справи відповідач не надав, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, а отже підлягають задоволенню.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних господарський суд враховує наступне.

Згідно приписів ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За змістом ч.1 ст.230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.1.2 договору у разі несвоєчасної сплати за поставлену партію продукції, покупець сплачує постачальнику пеню за кожний день прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки встановленої Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача розмір пені складає 854,87грн., інфляційних - 755,52грн., 3% річних - 147,84грн. (а.с.51).

Перевіривши проведені позивачем нарахування пені, інфляційних та 3% річних, суд прийшов до висновку, що вони нараховані правильно, відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,34,43,44,49,69,75,82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт ЛТД" (11603, Житомирська область, м. Малин, вул. Радянська, 6а, код 14290757) - 7876,23грн., з яких: 6118,00грн. - основний борг, 854,87грн. - пеня, 147,84грн. - 3% річних, 755,52грн. - інфляційні, а також 1827,00грн. сплаченого судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18 вересня 2014 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)