Рішення

від 17.09.2014 по справі 904/5755/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.09.14р. Справа № 904/5755/14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "НОВІС", м. Дніпропетровськ

до відповідача-1: Приватного підприємства "Новопромбуд-груп", м. Черкаси

відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕН РЕ", смт. Ювілейне, Дніпропетровська область

про стягнення 42 779,16 грн.

Суддя Золотарьова Я.С.

Представники:

від позивача: Кравченко О.О. - представник (дов. № б/н від 07.08.14 р.)

від відповідача-1: не з'явився

від відповідача-2:Осадчий І.М. - директор

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "НОВІС" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного підприємства "Новопромбуд-груп" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕН РЕ" про солідарне стягнення заборгованості за договором № ДГ-0000017 від 24.09.2012 та договором поруки від 07.02.2013 у розмірі 42 779,16 грн., з яких: 32 789,15 грн. основний борг, 5 022,99 грн. пеня, 3 590,86 грн. інфляційні втрати та 1 376,16 грн. 10% річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем-1 своїх зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати поставленого товару згідно договору поставки № ДГ-0000017 від 24.09.2012 та неналежним виконанням відповідачем-2 своїх зобов'язань згідно договору поруки від 07.02.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.08.2014 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 20.08.2014.

Представник відповідача-2 надав відзив на позов, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача-2, оскільки відповідно до п. 7.1 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 01.08.2014. Тобто, договір поруки від 07.02.2013 припинив свою дію відповідно до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 20.08.2014 на 17.09.2014.

Відповідач-1 відзив на позов не надав, у судові засідання, призначені для розгляду справи, явку свого повноважного представника не забезпечив. Був належним чином повідомлений про дату та місце судового засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 17.09.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідача-2, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.09.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок "Новіс" (постачальник) та Приватним підприємством "Новопромбуд-груп" (покупець) було укладено договір поставки товару № ДГ-0000017 (а.с.9).

Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупцю, а останній зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 1.2 договору найменування товару: поліетиленова продукція.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця при передачі товару, що підтверджується накладною, підписаною уповноваженими представниками сторін.

На виконання умов договору, позивач поставив товар відповідачу-1 на загальну суму 49 287,91 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000014 від 07.03.2014 на суму 37 498,76 грн. та № РН-0000032 від 12.03.2014 на суму 11 789,15 грн. (а.с.18-19).

Покупець зобов'язаний здійснити оплату товару у безготівковій формі у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 30 календарних днів з моменту передачі постачальником товару покупцю (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.3 договору оплата товару, що поставляється, здійснюється наступним чином: у першу чергу погашається заборгованість за раніше здійснену поставку та далі за кожну наступну.

До подачі позову до суду відповідач-1 здійснив часткову оплату поставленого товару у розмірі 16 498,76 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем станом на час подачі позову до суду становить 32 789,15 грн.

В ході судового розгляду позивач надав докази часткової сплати основного боргу у розмірі 3 000,00 грн.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Провадження у справі було порушено 05.08.2014. 26.08.2014 року відповідачем-1 було сплачено суму боргу у розмірі 3 000,00 грн., тому на підставі вищевикладеного, господарський суд припиняє провадження в частині стягнення 3 000,00 грн. відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, заборгованість відповідача-1 перед позивачем становить 29 789,15 грн.

Відповідачем-1 суму заборгованості у розмірі 29 789,15 грн. не оплачено, що є причиною виникнення спору.

Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов'язання або одностороння змiна його умов не допускається, якщо iнше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, iнших актiв цивiльного законодавства.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 3.1 договору, строк оплати поставленого товару за видатковими накладними є таким, що настав.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 29 789,15 грн. підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 1.9 Постанови Пленуму вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" встановлено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Відповідно до пункту 7.1 договору у випадку несвоєчасної оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі 0, 1 % від вартості несплаченого товару за кожен день прострочки. Нарахування пені здійснюється протягом усього строку прострочки виконання зобов'язання незалежно від його тривалості.

У зв'язку з тим, що відповідач-1 прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 09.04.2014 по 28.07.2014 у сумі 5 022,99 грн.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.3-4), судом встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не враховано п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме враховано день фактичної сплати суми заборгованості в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем при проведенні розрахунку пені не враховано вимоги статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Постановою Правління Національного Банку України від 09.08.2013 № 315 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" встановлено, що з 13.08.2013 розмір облікової ставки встановлено на рівні 6,5 %. Таким чином, у період з 09.04.2014 по 14.04.2014 діяла облікова ставка на рівні 6,5 %, тобто за день у розмірі 0,0004 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,1 %, що за кожен день складає 0,001 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

Відповідно до Постанови Правління Національного Банку України від 14.04.2014 № 212 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 15.04.2014 розмір облікової ставки встановлено на рівні 9,5 %. Таким чином, у період з 15.04.2014 по 16.07.2014 діяла облікова ставка на рівні 9,5 %, тобто за день у розмірі 0,0005 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,1 %, що за кожен день складає 0,001 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

Згідно з Постановою Правління Національного Банку України від 15.07.2014 № 417 "Про регулювання грошово-кредитного ринку" з 17.07.2014 розмір облікової ставки встановлено на рівні 12, 5 %. Таким чином, у період з 17.07.2014 по 28.07.2014 діяла облікова ставка на рівні 12,5 %, тобто за день у розмірі 0,0007 %. При здійсненні нарахування пені позивачем застосовано розмір пені 0,1 %, що за кожен день складає 0,001 %, тобто більше ніж встановлено чинним законодавством.

Судом здійснено перерахунок пені з урахуванням вищезазначеного, тому сума пені, яка підлягає задоволенню становить 2 506,04 грн.

Також, за порушення відповідачем-1 виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано 10% річних за період з 09.04.2014 по 28.07.2014 у розмірі 1 376,16 грн. та інфляційні втрати за період 09.04.2014 по 28.07.2014 у сумі 3 590,00 грн.

Відповідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 7.2 договору у разі прострочення оплати поставленого товару на строк більш ніж 10 банківських днів, покупець, у відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов'язаний сплатити постачальнику суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки, а також 10 % річних від простроченої суми.

Таким чином, умовами спірного договору сторони встановили інший розмір процентів річних, а саме на рівні 10 %.

Перевіривши розрахунок позивача (а.с.4), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 10% річних у розмірі 1 376,16 та інфляційних втрат у розмірі 3 590,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

07.02.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Новіс" (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Бен Ре" (поручитель) було укладено договір поруки.

Відповідно до пункту 1.1 договору поруки поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором за виконання грошових зобов'язань Приватного підприємства"Новопромбуд-груп" (далі - боржник), які виникають згідно договору поставки товару № ДГ-0000017 від 24.09.2012 (основний договір), який було укладено між кредитором та боржником.

Згідно з пунктом 3.1 договору поруки поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором за належне виконання боржником забезпеченого зобов'язання.

Поручитель забезпечує виконання грошового зобов'язання за основним договором у повному обсязі (пункт 3.2 договору поруки).

Відповідно до пункту 4.1 договору поруки поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань боржником за основним договором, а також за сплату неустойки за прострочку виконання зобов'язання, але не відповідає перед кредитором за відшкодування нанесених збитків або втраченої вигоди.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.08.2014 року (пункт 7.1 договору поруки).

Господарський суд вважає позовні вимоги позивача до відповідача-2 на підставі договору поруки безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частинами 1 та 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 статті 559 Цивільного кодексу України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

З вищезазначеного договору поруки вбачається, що він втратив свою чинність 01.08.2014, тоді як до господарського суду із позовом позивач звернувся 04.08.2014, тобто, після припинення дії договору поруки.

Відповідно до пункту 5.1.1 договору поруки поручитель зобов'язаний при порушення боржником зобов'язань перед кредитором згідно основного договору, виконати за боржника зобов'язання у 30-ти денний строк з дня отримання вимоги від кредитора.

Доказів направлення даної вимоги на адресу відповідача-2 та доказів отримання її останнім до суду не надано. Інші докази звернення позивача до відповідача-2 з вимогою про сплату боргу згідно договору поруки у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, господарський суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості з відповідача-2.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір при частковому задоволенні позову покладається на відповідача-1 пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 1 676,80 грн.

Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, п. 1-1 ст. 80, ст. ст. 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Новопромбуд-груп" (18022, м. Черкаси, вул. Чехова, буд. 17А, кв. 30; ідентифікаційний код 35955751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний будинок "Новіс" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Журналістів, буд. 9А; ідентифікаційний код 38300039) основний борг у розмірі 29 789,15 грн., пеню у розмірі 2 506,04 грн., 10% річних у розмірі 1 376,16 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 590,00 грн. та 1 676,80 грн. витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Провадження у справі в часині стягнення 3 000,00 грн. припинити.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.09.2014

Суддя Я.С. Золотарьова