Рішення

від 18.09.2014 по справі 906/894/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

від "18" вересня 2014 р. Справа № 906/894/14

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Пашинський Ю.А. - довіреність від 01.06.14р

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінструмент-Львів" (м. Львів)

до Приватного акціонерного товариства "ІнтерТайл" (м.Коростень)

про стягнення 41109,29 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 41109,29 грн., з яких 34 593,55 грн. основний борг, 4 371,17 грн. інфляційні та 2 144,57 грн. 3% річних.

Представник позивача в судове засідання не з'явився. В адресованій господарському суду заяві від 11.09.2014р. позивач просить здійснювати розгляд справи за відсутності повноважного представника.

Представник відповідача позовні вимоги не визнає з підстав, викладених у запереченні на позов від 16.07.2014р. та доповненні до заперечення від 17.09.2014р. за №18.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі усної домовленості 20.09.2012р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінструмент-Львів" (позивач) передало Приватному акціонерному товариству "ІнтерТайл" (відповідач ) товар на загальну суму 51093,55грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №ПР-0013938 від 20.09.2012р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей №214 від 18.09.2014р., виданої на ім'я ОСОБА_2 (а.с.8,10).

Відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, на суму 16500,00грн. (а.с.16-17). Внаслідок неналежного виконання зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість у розмірі 34593,55грн. , яка на час розгляду справи не змінилась.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 20.05.2014р., в якій просив перерахувати кошти за поставлений товар на рахунок позивача (а.с.18). Проте, відповідач оплат не здійснив.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення заборгованості за поставлений згідно накладної товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є позадоговірними (заснованими на усних домовленостях) правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у другого відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару на загальну суму 51093,55грн., виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Тобто, прийнявши від позивача товар по накладним, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник кореспондуючий обов'язок одразу оплатити його.

Необхідно відмітити, що видаткова накладна №ПР-00113938 від 20.09.2012р., подана представником позивача в якості доказу поставки товару на суму 51093,55грн., не підписана представником відповідача.

Зважаючи на відсутність підпису представника відповідача у видатковій накладній, та заперечення відповідача щодо отримання товару, суд приймає до уваги наступне:

Умови та порядок видачі довіреностей на одержання товарно-матеріальних цінностей регламентовано Інструкцією №99 "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р., дія якої поширюється на підприємства, установи та організації, їх відділення, філії, інші відокремлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до п.2 Інструкції №99 сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Бланки довіреностей видаються після їх реєстрації у Журналі реєстрації довіреностей , який має бути пронумерований, прошнурований та скріплений печаткою і підписами керівника і головного бухгалтера підприємства. Нумерація виданих протягом року довіреностей є наскрізною (п.3 інструкції).

Згідно з п. 6 Інструкції № 99 довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

Судом прийнято до уваги, що довіреність на отримання цінностей №214 від 18.09.2012р. є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей.

Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - видаткову накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Відповідно до п.5 Інструкції №99 довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться централізованою бухгалтерією, довіреність на одержання цінностей підписується керівником підприємства та головним бухгалтером централізованої бухгалтерії або їх заступниками та особами, ними на те уповноваженими.

При позбавленні довіреної особи права на одержання цінностей за виданою йому довіреністю, строк дії якої ще не минув, довіреність у такої особи вилучається. У разі анулювання довіреності, за якою отримуються цінності частинами або розрахунки за які здійснюються у порядку планових платежів чи доставка яких здійснюється централізовано-кільцевими перевезеннями, підприємство, що видало довіреність, негайно повідомляє постачальника про анулювання відповідної довіреності. З моменту отримання такого повідомлення відпуск цінностей за анульованою довіреністю припиняється. За відпуск цінностей за анульованими довіреностями відповідальність несе постачальник, а втрати від цього відшкодовуються у встановленому порядку (п.9 інструкції).

Відповідачем не надано доказів анулювання виданої ним довіреності чи її відкликання з повідомленням про це позивача. Також не надано доказів її часткового списання.

На підставі вказаної довіреності позивачем сформовано видаткову накладну №ПР-0013938 від 20.09.2012р., де в графі "отримав" під місцем для підпису зазначено ОСОБА_2 за дов. №214 від 18.09.2012 р."(11).

Факт відсутності підпису на первинних документах бухгалтерського обліку уповноваженої на отримання товару особи не є беззаперечним доказом неотримання товару.

З долучених до матеріалів справи банківських виписок вбачається, що відповідач 12.12.2012р. та 03.01.2013р. здійснив часткову оплату за товар, отриманий на підставі накладної №13938 від 20.09.2012р., при цьому в призначенні платежу вказавши "за полірувальні вклади згідно накл.№13938 від 20.09.2012р. (а.с.16-17).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що поставка позивачем відповідачу товару була здійснена на суму 51093,55грн. на підставі видаткової накладної №ПР-0013938 від 20.09.2012р., довіреності №214 від 18.09.2012р. на отримання товарно-матеріальних цінностей та накладних.

За вказаних обставин доводи відповідача у відзиві на позовну заяву свідчать про недоліки при оформленні процедури отримання продукції та ніяким чином не спростовують факт отримання відповідачем даного товару та необхідності проведення її оплати на суму 34593,55грн.

Також позивач просить господарський суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 4371,17грн. інфляційних та 2144,57грн. 3% річних.

Приписами частини 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції та нараховані 3% проценти річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних (а.с.59-60), суд вважає його обґрунтованим, оскільки 3% річних у розмірі 2144,57грн. та інфляційні в сумі 4371,17грн. нараховані відповідно до вимог чинного законодавства України.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач доказів сплати заборгованості за поставлений не надав. Доводів позивача не спростував.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи та підлягають задоволенню на суму 41109,29грн., з яких: 34593,55грн. основної заборгованості, 4371,17грн. інфляційних та 2144,57грн. 3% річних.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ІнтерТайл" (11500, м. Коростень, вул. Шатрищанська, 69, код 33136879)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінструмент-Львів" (79024, м. Львів, вул.Богдана Хмельницького, 116, код 31144599)

- 34593,55грн. основного боргу;

- 4371,17грн. інфляційних;

- 2144,57грн. 3% річних;

- 1827,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.09.14

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 3 прим.

1- в справу

2,3 - сторонам (рек. з повід.)