Ухвала

від 26.06.2014 по справі 872/15175/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 червня 2014 рокусправа № 811/2431/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 811/2431/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «Дніпробуд» до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «Дніпробуд» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення №0000742200.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки податковим органом неправомірно встановлено порушення Позивачем приписів Податкового кодексу України. На думку Позивача, висновки Світловодської ОДПІ про нікчемність правочинів укладених ТОВ «Дніпробуд» з ТОВ «Промислова група ДФМ» ґрунтуються виключно на припущеннях та не підкріплені жодними доказами, що свідчить про неправомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Відповідача №0000742200 від 09.07.2013 року, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 3000. 00 грн. та накладено штрафну санкцію у розмірі - 1500,00 грн.

Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулася з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами зазначеними в Акті перевірки.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами Світловодської ОДПІ було проведено невиїзну документальну перевірки ТОВ ВФ «Дніпробуд», ЄДРПОУ 23231268 з питань взаємовідносин з ТОВ «Промислова група ДФМ» ЄДРПОУ 30661533 за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року, на підставі якої було сформовано Акт №330/2200/23231268 від 27.06.2013 року.

В Акті перевірки зроблено висновок про порушення позивачем:

- п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI внаслідок чого, завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі 3000,00 грн., у тому числі за 2 квартал 2011 року в сумі ПДВ 3000,00 грн.;

- п.3 ст.5, ст.7 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року №436-IV (із змінами та доповненнями), п.2 ст.3 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), п.185.1 ст.185, п.п. а) п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями.

На підставі зазначеного акту, 09.07.2013 року відповідачем було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000742200, яким Позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 4500,00 грн., в тому числі за основним платежем - 3000,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1500,00 грн.

Правомірність та обґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення № 0000742200 від 09.07.2013 року, є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що Позивач мав всі підстави на формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ «Промислова група ДФМ», що підтверджується належним чином сформованими первинними документами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів перевірки, підставою для винесення грошового зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість був Акт документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Промислова група ДФМ», яким встановлено відсутність юридичної особи за своїм місцезнаходженням.

У зв'язку з зазначеним, податковий орган дійшов висновку, що усі господарські операції з ТОВ «Промислова група ДФМ» не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Аналіз вказаних норм матеріального права вказує на те, що до підстав формування платником податків податкового кредиту віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з матеріалів справи, господарські відносини між ТОВ ВФ «Дніпробуд» та ТОВ «Промислова група ДФМ». здійснювались на підставі договору поставки 20/05 від 20.05.2011 року.

На думку податкового органу вказаний правочин укладено без мети реального настання правових наслідків обумовлених ним.

Надаючи оцінку акту перевірки, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що податковою службою, фактично, не досліджувалась реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем визначено податкові зобов'язання з ПДВ та податку на прибуток, а підставою для донарахування спірних податкових зобов'язань стали висновки ДПІ про відсутність факту реального настання правових наслідків укладених договорів, які зроблено лише у зв'язку з відсутність контрагента платника податків за своєю юридичною адресою.

Враховуючи принцип адміністративного судочинства - офіційне з'ясування обставин справи суд апеляційної інстанції, встановив суть, зміст та обсяг господарських операцій, які мали місце між Позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ».

Відповідно до п.1.1. договору поставки №20/05 від 20.05.2011 року, постачальник зобов'язується постачати товар для використання у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах Договору.

Факт виконання умов договору та здійснення господарських операцій, підтверджують наступні документи: податкова накладна №48 від 20.05.2011 року, накладна №200-3 від 20.05.2011 року та рахунок №200-3 від 20.05.2011 року

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом апеляційної інстанції як первинні з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій, первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов'язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про неправомірне відображення позивачем сум податку на додану вартість та податку на прибуток у податковій звітності за вказаними господарськими операціями.

Таким чином, встановлені обставини справи свідчать про реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Промислова група ДФМ». наслідком яких є поставка причіпного кулачкового катка, а тому податкове повідомлення рішення 0000742200 від 09.07.2013 року є протиправними та підлягає скасуванню.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Відповідач безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податкового кредиту, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 16.09.2013 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі № 811/2431/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим