Постанова

від 18.09.2014 по справі 912/774/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2014 року Справа № 912/774/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,

суддів: Бахмат Р.М., Павловського П.П.

при секретарі : Назаренко С.Г.

за участю представників :

позивача: не явився

відповідача: не явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фермерського господарства «Ленд» (с. Голубієвичі Кіровоградської області) на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2014 року у справі № 912/774/14

за позовом: приватного підприємства «Компанія Росток-Агро» (м. Кіровоград)

до: фермерського господарства «Ленд» (с. Голубієвичі Кіровоградської області)

про: стягнення 48 230,88 грн. заборгованості за договором поставки

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28 травня 2014 року (підписано 02.06.2014р.) по справі №912/774/14 (суддя Тимошевська В.В.) позовні вимоги приватного підприємства «Компанія Росток-Агро» (м. Кіровоград) до фермерського господарства «Ленд» (с. Голубієвичі Кіровоградської області) про стягнення 48230,88 грн. заборгованості, з яких 36199,80 грн. основного боргу, 4909,42 грн. пені і 7121,66 грн. - 20% річних за договором поставки №ДГ-261212 від 26.12.2012р. задоволені частково. Зазначеним рішенням з відповідача на користь позивача стягнуто 36199,80 грн. основного боргу, 4894,41 грн. пені, 7120,95 грн. - 20% річних та 1827,00 грн. судового збору. В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - фермерське господарство «Ленд», подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вищенаведене рішення господарського суду Кіровоградської області і припинити провадження у справі у зв'язку з недоведеністю обставин, які мають значення для справи, які суд визнав встановленими та у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Скаржник вважає, що судом не досліджені бухгалтерські документи ПП «Компанія Росток-Агро», в яких мали б бути відображені операції з приводу виконання договору поставки №ДГ-261212 від 26.12.2012р. Відповідач зазначив, що за весь час співпраці розрахунки здійснювались шляхом передання готівкових коштів. Сплачення коштів на виконання договору підтверджується розпискою від 28.07.2013р. та видатковим касовим ордером №35 від 28.07.2013р. Строк виникнення зобов'язання відповідача за договором поставки не визначений.

Позивач - приватне підприємство «Компанія Росток-Агро» відзив на апеляційну скаргу не надав.

У зв'язку з лікарняним судді-доповідача Чохи Л.В. за результатами повторного автоматичного розподілу справи розпорядженням в.о. керівника апарату Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.08.2014р. №25/14, справу передано судді-доповідачу Євстигнеєву О.С.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.08.2014р. у складі колегії суддів: головуючого судді Євстигнеєва О.С. (доповідач), суддів:Кощеєва І.М. і Кузнецова В.О. розгляд справи призначено на 02.09.2014р. на 10:00.

Розпорядженням секретаря судової палати Коваль Л.А. від 01.09.2014р. у зв'язку із відпусткою судді Кощеєва І.М., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів: Кузнецова В.О., Павловського П.П.

Ухвалою суду від 02.09.2014р. у зв'язку з неявкою сторін і необхідністю витребування доказів по справі розгляд справи було відкладено на 18.09.2014р. на 10:00

Розпорядженням голови суду Євстигнеєва О.С. від 17.09.2014 року у зв'язку з виходом з відпустки судді постійної колегії Бахмат Р.М. та на підставі ст. 4 6 Господарського процесуального кодексу України, п.п. 3.1.6, 3.1.7 розділу II Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України №30 від 26.11.10р., наказу голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду №7 від 17.01.2011р., справа передана на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Євстигнеєва О.С.(доповідач), суддів Бахмат Р.М., Павловського П.П.

Представники сторін в судове засідання не явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання.

Нормами ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

При цьому в п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України N 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»(зі змінами і доповненнями) зазначається, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п.2.6.15. та п. 2.6.16. Інструкції з діловодства в господарських судах України , затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20 лютого 2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим представником адресата. Не допускається залишення у справі вихідного процесуального документа без відмітки про його відправлення або вручення.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу. (п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»(зі змінами і доповненнями).

Ухвали про прийняття апеляційної скарги та про відкладення розгляду справи були направлені сторонам з дотриманням вищенаведених норм. Сторони не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Беручи до уваги, що неявка представників позивача і відповідача не перешкоджає вирішенню спору по суті, матеріали справи є достатніми для прийняття рішення по справі, справа переглядалася без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 26.12.2012р. між приватним підприємством «Компанія Росток-Агро» (Постачальник) і фермерським господарством «Ленд» (Покупець) був укладений договір поставки №ДГ-261212, за яким в терміни, визначені договором, Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі товар), а Покупець зобов'язався прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору, постачається виключно оригінальна продукція, виробництва провідних компаній світу, асортимент, кількість, ціна якої визначаються Додатками та/або накладними та/або рахунками-фактури, що є невід'ємною частиною цього договору.

Додатком №СФ-0001202 від 26.12.2012р. до укладеного Договору визначено, що поставці підлягає насіння гібриду соняшнику «НС Сумо-2017» (стандарт 2,6 - 2,8 мм) в кількості 46.000 на суму 44160.00 грн. з ПДВ зі строком поставки 31.12.2012р.

Загальна сума Договору визначається сукупністю Додатків та/або накладних та/або рахунків-фактур, що зазначені в п.2.1. договору, та які є невід'ємною частиною цього договору. У випадку розбіжностей даних у Додатках щодо кількості ціни товару в порівнянні з даними у відповідній видатковій накладній, перевагу має видаткова накладна. Видаткова накладна є невід'ємною частиною договору та підписується з боку Покупця особою, уповноваженою довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей (товару) (п.2.3. Договору).

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що порядок розрахунків за поставлений товар визначається в Додатках до даного договору.

За п.3.1 додатку №СФ-0001202 покупець оплачує постачальнику в порядку попередньої оплати 100% вартості товару, зазначеної в п. 2 цього додатку та рахунку(ах) - фактурі(ах) шляхом її перерахування на розрахунковий рахунок постачальника.

Сторонами визначено, що товар, що був переданий покупцю в межах цього договору тільки згідно накладних (без укладення інших письмових угод-додатків), має бути оплачений не пізніше 10 днів з моменту його отримання за відповідною накладною. Покупець при перерахуванні коштів за товар в платіжному дорученні (в графі «Призначення платежу») повинен зазначити згідно якого договору та якого додатку перераховано даний платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на свій розсуд віднести отримані суми за продукцію, в тому числі, за ту, що поставлена в минулі періоди. (п.3.5., п.3.6. договору).

Відповідно до п. 11.2. договір набув чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до повних розрахунків.

Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, визначений в додатку до договору, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000098 від 27.02.2013р.

Виставлено для оплати товару на суму 44160,00 грн. з ПДВ рахунок на оплату №СФ-0001202 від 26.12.2012р.

Оплата рахунку була проведена відповідачем в сумі 7960,20 грн. 28.12.2012р. платіжним дорученням №522, тобто у неповній сумі, що стало підставою для подання позову позивачем.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Обов'язковість договору для виконання сторонами встановлена ст. 629 Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Стаття 712 ЦК України зазначає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частинами 1,2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Факт отримання товару за договором відповідачем не заперечується, водночас відповідач вважає, що оплатив товар повністю та в якості доказів посилається на платіжне доручення №522 від 28.12.2012р., передачу грошових коштів готівкою відповідно до розписки від 28.07.2013р. та касового ордеру №35 від 28.07.2013р.

За приписами ч.2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Статті 4 2 , 4 3 ГПК України визначають основні засади судочинства, за якими правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За нормами ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Наприклад, чинним законодавством, що регулює відносини за договором перевезення вантажу, встановлено перелік документів-доказів, які є підставою для покладення на перевізника відповідальності за втрату, псування, пошкодження або недостачу вантажу. Отже, ніякі інші документи не можуть підтверджувати обставини, що є підставою для покладення на перевізника відповідальності за незбереження вантажу.

Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.(п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (із змінами і доповненнями).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999р. № 996-XIV (із змінами і доповненнями), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За вимогами ч. 2 ст. 9 наведеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналогічні вимоги викладені і в п. 2.4. Наказу Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» (зі змінами та доповненнями).

Надана позивачем видаткова накладна №РН-0000098 від 27.02.2013р. не містить відомостей щодо місця складання, прізвище та посаду особи, якою було отримано товарно-матеріальні цінності.

Пунктом 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318 передбачено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Колегією суддів встановлено, що позивачем не надано доказів наявності у нього довіреності на уповноваженого відповідачем його представника на отримання у позивача товару, а сама видаткова накладна не містить інформації щодо наявності такої довіреності.

Видаткова накладна позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, не підтверджує здійснення господарської операції, що підтверджує факт отримання відповідачем товару за договором.

Разом з тим факт здійснення господарської операції не може бути підтверджений наданими відповідачем документами, а саме: копіями розписки від 28.07.2013р., касової книги ФГ «Ленд» від 28.07.2013р., та видаткового касового ордеру №35 від 28.07.2013р.

Дослідивши надані докази колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що наведені документи не підтверджують оплату прийнятого товару.

Розписка від 28.07.2013р. про отримання ОСОБА_6, комерційним директором ПП «Компанія Росток-Агро» готівкових коштів в сумі 36199,80 грн. для погашення коштів за поставлення посівного матеріалу с/г культур та засобів захисту рослин згідно договору поставки №ДГ-261212 від 26.12.12р. засвідчує лише справжність підпису гр. ОСОБА_6 Зазначене підтверджується датою засвідчення підпису 14.04.2014р. після звільнення ОСОБА_6 з посади комерційного директора (наказ №28/13-к по особовому складу від 29.07.2013р.).

Пунктом 4.2. Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 11.11.2011Р N 3306/5 визначено, що посадова особа органу місцевого самоврядування, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені в документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.

Крім того, в письмових поясненнях представника позивача наданих суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_6, як комерційний директор ПП «Компанія Росток-Агро» не мав повноважень на укладання договорів та отримання готівкових коштів у покупців.

Не може бути прийнята в якості належного доказу сплати заборгованості за спірним договором і копія видаткового касового ордеру №35 від 28.07.2013р., оскільки підставою для його видачі зазначені розрахунки за засоби захисту рослин за накладною №РН-540, що не відповідає товару, поставленому за спірним договором поставки.

До того ж з Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004р. N 637 (із змінами і доповненнями) вбачається, що видатковий касовий ордер - первинний документ, що застосовується для оформлення видачі готівки з каси. Тобто, в даному випадку наданий документ лише підтверджує видачу грошової суми, а не її приймання в касу позивача.

Відповідно до п.3.3. Положення, приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Судом же правильно було встановлено, що позивач, враховуючи положення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» №265/95-ВР від 06.07.1995р. та факт відсутності на підприємстві каси та реєстратора розрахункових операцій, не здійснює готівкових розрахунків у своїй господарській діяльності. Не передбачено розрахунків готівкою і умовами укладеного Договору, які погоджені сторонами.

Відповідальність сторін за спірним Договором встановлена п.7.1.: «За порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує спричинені цим збитки в порядку, передбаченому чинним законодавством та з урахуванням даного Договору».

Крім вимог про стягнення основного боргу позивач також просив стягнути 4909,42 грн. пені і 7121,66 грн. - 20% річних, які передбачені умовами договору та чинним законодавством України.

Строк (термін) виконання зобов'язання визначений ст. 530 ЦК України, якою закріплено: «Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.»

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 названого Кодексу).

Пунктом 7.1.1. Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну оплату продукції Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Частиною 1 ст. 259 ЦК України встановлена можливість збільшення строку позовної давності за домовленістю сторін.

Сторони домовились про те, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за даним Договором відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов'язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 Цивільного кодексу України, продовжується до 3 (трьох) років(п.7.8. Договору).

Оскільки сума заборгованості була сплачена Покупцем не повністю, що підтверджується матеріалами справи, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з господарським судом щодо стягнення пені за період прострочення оплати з 28.02.2013р. по 21.02.2014р. (з врахуванням поставки товару 27.02.2013р. згідно видаткової накладної №РН-0000098). При цьому після перерахування пені за названий період суд першої інстанції правильно визначив суму стягнення 4894,41 грн.

Господарським судом правомірно також стягнуто і 20% річних в сумі 7120,95 грн.

Нормами ст. 625 ЦК України встановлений обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.7.7 Договору в разі невиконання Покупцем зобов'язань щодо оплати отриманого Товару та невиконання зобов'язань передбачених розділом 3 цього Договору Покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь Постачальника крім суми заборгованості 20% річних, якщо інший розмір річних не встановлено відповідним Додатком до Договору. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

За таких обставин рішення місцевого господарського суду прийнято за повністю дослідженими матеріалами, відповідає вимогам чинного законодавства, є законним і обґрунтованим. Підстави для скасування зазначеного рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для зміни або скасування судового рішення.

Інші доводи скаржника також не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства «Ленд» (с. Голубієвичі Кіровоградської області) залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28 травня 2014 року у справі №912/774/14 залишити без зміни.

Головуючий суддя: О.С.Євстигнеєв

Судді: Р.М.Бахмат

П.П. Павловський