Рішення

від 09.09.2014 по справі 927/1052/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09 вересня 2014 р. Справа № 927/1052/14

Позивач: Державне підприємство "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха",

вул. Попудренка, 54, МСП-660, м. Київ, 02660

Відповідач: Відділ Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області, вул. Леніна, 11, м. Городня, Чернігівська область, 15100

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

Управління Державної казначейської служби України у Городнянському районі Чернігівської області,

вул. Радянська, 57, м. Городня, Чернігівська область, 15100

про стягнення 89751,52 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: Яковенко З.Г. - представник, довіреність № 1-7/297 від 08.09.2014 р.

Від відповідача: Антонюк С.В. - представник, довіреність № б/н від 29.07.2014 р.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Біркун Т.М. - головний спеціаліст довіреність, № 3 від 07.07.2014 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Відділу Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області про стягнення 89751,52 грн., з яких 79146,00 грн. боргу за надані послуги, 1424,63 грн. відсотків річних, 9180,89 грн. інфляційних нарахувань, а також 3422,02 грн. витрат зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві № 1-7/214 від 07.07.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 70 від 01.11.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості виконаних за договором робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 79146,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано відповідачеві 1424,63 грн. процентів річних та 9180,89 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 16.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1052/14, розгляд справи призначено на 30.07.14 р..

Ухвалою суду від 16.07.14 р. за ініціативою суду до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучене Управління Державної казначейської служби України у Городнянському районі Чернігівської області.

В судове засідання 30.07.14 р. з'явились уповноважені представники позивача, відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

До початку судового засідання 30.07.14 р. через канцелярію суду представником позивача подані письмові пояснення б/н від 29.07.14 р., які разом з доданими згідно переліку документами долучені судом до матеріалів справи.

В поясненнях позивач зазначив, що оскільки 20 листопада 2013 року між позивачем та відповідачем був підписаний Акт надання послуг за Договором від 01.11.13 р. № 70 на суму - 79146 грн. 00 коп., за яким було повністю виконано договірне зобов'язання позивачем, відповідач відповідно до розділу 4 Договору № 70 від 01.11.13 р., припису ч. 1 ст. 49 Бюджетного кодексу України, Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012р. за № 309, Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.08.2012р. за № 938 до 31 листопада 2013р. повинен був виконати фінансове зобов'язання перед позивачем.

Також до початку судового засідання 30.07.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подано відзив на позов № 01-29/1573 від 28.07.14 р. із доданими згідно переліку документами, який долучено судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач вважає вимогу позивача до відділу Держземагентства у Городнянському районі не зовсім правомірною та зазначає, що Договір від 01.11.13 р. № 70 разом з додатками був зареєстрований в Управлінні державної казначейської служби України в Городнянському районі Чернігівської області 08.11.2013 p. пo загальному фонду КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" КЕКВ 2240 „Оплата послуг (крім комунальних) ". Підписаний між сторонами 20 листопада 2013 року Акт надання послуг за Договором № 70 від 01.11.2013 р. також 21.11.2013 року був зареєстрований в УДКСУ у Городнянському районі Чернігівської згідно реєстру бюджетних фінансових зобов'язань № 63 від 20.11.2013 року. При цьому кошторисом були передбачені видатки на оплату робіт по Договору № 70. Так, на рахунку № 35213003004188, який був призначений для КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" були відкриті асигнування на виконання програм загального фонду державного бюджету відповідно до кошторису в сумі 122015,63 грн.

Відділом Держземагентства у Городнянському районі було надане платіжне доручення № 414 від 20.11.13 р. на суму 79146,00 грн. для оплати виконаних робіт, проте УДКСУ у 2013 році оплата проведена не була. Рахунок № 35213004188, який призначений для КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи", був закритий 02.01.2014 р., а 16.01.2014 р. був відкритий інший рахунок № 35215003085008, який діє до даного часу, проте, Паспорт бюджетної програми на 2014 рік по загальному фонду по програмі КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" до цього часу відсутній.

Таким чином, відповідач вважає, що невиконання взятих на себе зобов'язань виникло з незалежних від Держземагентства у Городнянському районі підстав та просить суд в задоволенні позову в частині стягнення інфляційної складової боргу в сумі 9180,89 грн., 3% річних у розмірі 1424,63 грн., а також судових витрат відмовити в повному обсязі.

Крім того, до початку судового засідання 30.07.14 р. через канцелярію суду представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подані пояснення № 01-15/1036 від 25.07.14 р. щодо суті спору з доданими документами, в яких зазначено, що відповідачем було подано до УДКСУ у Чернігівській області для реєстрації Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 62 від 08.11.2013 року разом з документами, що підтверджують факт узяття бюджетного зобов'язання за договором № 70 від 01.11.2013 року на суму 79146,00 грн. Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України", відповідальним працівником Управління підтвердні документи було опрацьовано 08.11.2013 року та повернуто розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік". Також 20.11.2013 року відповідачем було подано до УДКСУ у Чернігівській області для реєстрації Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 63 від 20.11.2013 року разом з підтвердними документами на суму 79146,00 грн., який було також опрацьовано відповідальним працівником Управління 20.11.2013 року та повернуто розпоряднику з відміткою "зареєстровано та взято на облік".

Надане відповідачем для проведення видатків за вищевказаним договором платіжне доручення № 414 від 20.11.2013 року на суму 79146,00 грн., було надано до УДКСУ 21.11.2013 року та прийнято до виконання, проте станом на 31.12.2013 року видатки за платіжним дорученням № 414 не здійснювалися.

Станом на 25.07.2014 року відділом Держземагентства у Городнянському районі Чернігівської області не надавались до Управління документи для перереєстрації та проведення платежів за вищевказаним договором.

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні з 30.07.14 р. по 20.08.14 р. оголошувалась перерва.

В судове засідання 20.08.14 р. з'явився уповноважений представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Уповноважені представники позивача та відповідача в судове засідання 20.08.14 р. не з'явились.

Про дату, час і місце проведення судового засідання 20.08.14 р. позивача та відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи розписками представника позивача Антонюк С.В. та представника відповідача Мерзлова Ю.М. (а.с.109, 111).

До початку судового засідання 20.08.14 р. через канцелярію суду представником позивача подана заява № 9-7/272 від 13.08.14 р. про зменшення позовних вимог та повернення судового збору, в якій позивач повідомляє про зменшення розміру позовних вимог та просить суд зняти з розгляду у справі № 927/1025/14 позовні вимоги про стягнення з відповідача за несвоєчасне виконання фінансових зобов'язань за Договором № 70 від 01.11.13 р. інфляційної складової боргу в сумі 9180,89 грн. та 3% річних в сумі 1424,63 грн., натомість позовну вимогу про стягнення з відповідача суми боргу за Договором №70 від 01.11.2013р. про надання послуг із створення цифрових растрових карт по Городнянському району Чернігівської області, яка складає - 79146,00 грн. позивач залишає без змін та просить суд задовольнити.

Окрім цього, відповідно до положення ст. 7 Закону України "Про судовий збір" враховуючи зміст вказаної заяви та розмір платежу в доданому до позовної заяви платіжному дорученні №1910 від 24.06.2014 про сплату судового збору в сумі 3422,02 грн., позивач просить винести ухвалу про повернення надмірно сплаченої суми судового збору позивачеві у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Вказана заява долучена судом до матеріалів справи.

До початку судового засідання 20.08.14 р. через канцелярію суду представником відповідача подане, зокрема, клопотання (факсограма) № 01-29/1807 від 19.08.14 р. про розгляд справи без участі представника відділу Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області, яке долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 20.08.14 р. через канцелярію суду представником позивача подано письмове клопотання № 9-7/271 від 13.08.14 р. про розгляд справи без участі представника ДП "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха", яке долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 20.08.14 р. розгляд справи відкладався на 09.09.14 р..

В судове засідання 09.09.14 р. з'явились уповноважені представники позивача та представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 09.09.14 р. не з'явився.

Про дату, час і місце проведення судового засідання відповідача повідомлено належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1400603281006.

До початку судового засідання 09.09.14 р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання (факсограма та оригінал) № 01-29/1914 від 04.09.14 р. про розгляд справи без участі представника відділу Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області, яке долучено судом до матеріалів справи.

Представником позивача в судовому засіданні 09.09.14 р. подано заяву б/н від 09.09.14 р. про повернення судового збору, яка долучена судом до матеріалів справи.

В заяві позивач посилаючись на ст. 7 Закону України «Про судовий збір» просить повернути судовий збір, сплачений позивачем у справі № 927/1052/14 в більшому розмірі, ніж встановлено законом, в розмірі 1595,02 грн. перевищення.

Документи, витребувані ухвалами господарського суду від 16.07.14 р. та 20.08.14 р. позивачем надані суду не в повному обсязі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, беручи до уваги, що представник позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечували, суд здійснював розгляд справи за відсутності представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Подані представниками сторін письмові клопотання від 30.07.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 27, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 09.09.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві, заяву про зменшення позовних вимог (про відмову від позовних вимог в частині процентів річних та інфляційних нарахувань) та заяву про повернення надлишково сплаченого судового збору.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні 09.09.14 р. надав усні пояснення по суті спору

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01 листопада 2013 року між Державним підприємством «Український державний науково - виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (ДП «Укргеоінформ») (Позивач у справі, Замовник за договором) та Відділом Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області (Відповідач у справі, Виконавець за договором) укладено Договір № 70 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Виконавець зобов'язався надати Замовнику послуги із створення цифрових растрових карт по Городнянському району Чернігівської області шляхом перетворення топографічних карт масштабу 1:10 000 та (або) видавничих оригіналів карт в цифровий растровий вигляд, а Замовник - прийняти і оплатити такі послуги.

Згідно п.1.2 Договору матеріалами по тексту цього Договору є топографічні карти масштабу 1:10 000 та (або) видавничі оригінали карт в паперовому вигляді.

За умовами п.п. 1.3 ,1.4 Договору найменування, зміст, обсяг, характеристика та інші вимоги до послуг, визначених у п. 1.2 цього Договору, визначаються узгодженим Сторонами Технічним завданням (Додаток №1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Результати наданих послуг, зазначених п. 1.1 цього Договору, визначені Технічним завданням.

Ціна договору у відповідності до п.3.1 Договору становить 79146,00 грн., в т.ч. ПДВ - 13191,00 грн. у відповідності з Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 2) та Кошторисом (Додаток № 3), що є невід'ємними частинами цього Договору.

Розділами 2, 4, 5 Договору сторони обумовили якість послуг, порядок здійснення оплати та надання послуг.

Відповідно до п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2013 р..

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.1 Договору строк надання послуг визначено Календарним планом (Додаток №4), що є невід'ємною частиною цього Договору - не пізніше 20 грудня 2013 р.

Згідно п.п. 5.2, 5.3 Договору Виконавець передає на електронному(их) носії(ях) інформації створені цифрові растрові карти, актами наданих послуг. Форма акта наданих послуг затверджена Додатком № 5 цього Договору. Складання актів наданих послуг здійснюється відповідно до Технічного завдання (Додатку № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору. Виконавець може надавати Замовнику акти наданих послуг за фактично надані послуги до 05 числа місяця наступного за звітним, останній акт - до 20 грудня 2013 року.

Як визначено п. 5.4 Договору Замовник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний направити Виконавцеві підписаний акт наданих послуг або мотивовану відмову від прийняття наданих послуг.

У відповідності до п.п. 5.5, 5.6 Договору приймання наданих послуг здійснюється Замовником відповідно до умов, визначених Технічним завданням (Додаток №1 цього Договору). У разі виявлення недоліків, Замовник складає акт із переліком недоліків. Після усунення недоліків Сторонами підписується акт наданих послуг.

Виконавець повинен надати Замовнику послуги, якість яких відповідає умовам Технічного завдання (Додатку №1), що є невід'ємною частиною цього Договору (п.2.1 Договору).

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було надано послуги на загальну суму 79146,00 грн., що підтверджується відповідним підписаним уповноваженими представниками та скріпленим печатками сторін Актом надання послуг за Договором від 01 листопада 2013 № 70 від 20.11.13 р. та Накладною від 20.11.13 р. на супроводження документації по наданих послугам, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п.5.9 Договору послуги, які зазначаються в акті наданих послуг та надаються за умовами цього Договору, вважаються виконаними з моменту підписання Сторонами актів послуг, що є підставою для здійснення розрахунків.

Заперечення щодо факту отримання та обсягів наданих позивачем послуг зі створення цифрових растрових карт за вказаним актом в матеріалах справи відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів та термінів надання послуг, доказів опротестування виставлених позивачем рахунків-актів за надані послуги та складання актів із переліком недоліків до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання ДП «Укргеоінформ» умов Договору з боку відповідача відсутні.

За таких обставин, судом встановлено, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по наданню послуг створення цифрових растрових карт по Городнянському району Чернігівської області, обумовлених Договором № 70 від 01.11.13 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги без будь - яких зауважень.

Частина 1 статті 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно п.4.1 Договору розрахунки по Договору здійснюються на підставі ч. 1 ст.49 Бюджетного кодексу України та наявного бюджетного фінансування.

Відповідно до п.п.4.2, 4.3 Договору оплата по договору здійснюється після передачі виконаних послуг Замовнику та підписання Сторонами Акту приймання-передачі. Розрахунки за цим Договором здійснюються у національній валюті України в безготівковій формі.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В свою чергу, позивачем було направлено на адресу відповідача вимоги № 9-7/630 від 24.12.13 р. та № 9-7/170 від 03.06.14 р. виконати зобов'язання за Договором та оплатити надані послуги, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Зазначені вимоги залишені відповідачем без відповіді.

Таким чином, за результатами вивчення матеріалів справи судом встановлено та підтверджено представником позивача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судовому засіданні, що за надані ДП «Укргеоінформ» послуги зі створення цифрових растрових карт відповідач у відповідності до умов Договору оплату не здійснив, в результаті чого станом на день подання позову у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 79146,00 грн., яку позивач просив стягнути у поданому позові.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 70 від 01.11.13 р. суду не надано.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 02.03.2012 року № 309 "Про затвердження Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України" УДКСУ у Городнянському районі 08.11.13 р. зареєстровано Реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 62 від 08.11.2013 року разом з документами, що підтверджують факт взяття бюджетного зобов'язання за договором № 70 від 01.11.2013 року на суму 79146,00 грн., та 21.11.13 р. зареєстровано Реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 63 від 20.11.2013 року на суму 79146,00 грн..

Кошторисом відповідача на 2013 р., копія якого наявна в матеріалах справи, були передбачені видатки на оплату робіт по Договору № 70. Так, на рахунку № 35213003004188, який був призначений для КПКВК 2803030 „Проведення земельної реформи" були відкриті асигнування на виконання програм загального фонду державного бюджету відповідно до кошторису в сумі 122015,63 грн.

Як свідчать матеріали справи, Відділом Держземагентства у Городнянському районі до УДКСУ у Городнянському районі було надане платіжне доручення № 414 від 20.11.13 р. на суму 79146,00 грн. для оплати наданих за Договором послуг, проте УДКСУ у 2013 році оплата проведена не була.

Рахунок № 35213004188, який призначений для КПКВК 2803030 "Проведення земельної реформи" був закритий 02.01.2014 р., а 16.01.2014 р. був відкритий інший рахунок № 35215003085008, який діє до даного часу.

Згідно пояснень УДКСУ України у Городнянському районі Чернігівської області станом на 25.07.14 р. відповідачем документи для перереєстрації та проведення платежів за вищевказаним Договором не надавались.

При цьому, судом не приймаються до уваги як такі, що позбавлені фактичного та правового обґрунтування і не відповідають нормам чинного законодавства посилання відповідача як на підстави невиконання зобов'язань за Договором на дії органів Державної казначейської служби України та відсутність його вини у виникненні заборгованості, оскільки чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори, оплата за якими здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних органів, організацій та установ, заснованих на державній власності, якими, зокрема, є позивач та відповідач.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним Договором не виділяють в окрему категорію осіб «бюджетні установи»і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, орган державної влади, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність замовника та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 336, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за надані послуги.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 79146,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Розглянувши подану позивачем заяву № 9-7/272 від 13.08.14 р. про зменшення позовних вимог в частині 1424,63 грн. процентів річних та 9180,89 грн. інфляційних нарахувань, суд зазначає, що згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10 Постанови № 18 під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Як зазначено в п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 приписи частини четвертої статті 22 ГПК, передбачаючи право позивача, зокрема, на відмову від позову, не виключає можливості часткової відмови. Однак вона можлива лише у випадку, якщо позивачем заявлено дві чи більше вимог, і позивач відмовляється не від усіх цих вимог. У разі такої відмови та її прийняття судом провадження зі справи підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК у частині тих вимог, стосовно яких заявлено відмову, а решта вимог розглядається судом у загальному порядку. Якщо ж позовна заява містить тільки одну вимогу, то відмова позивача від її частини має розглядатися як зменшення розміру позовної вимоги.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст поданої позивачем заяви та матеріали справи, суд розцінює вказану заяву позивача № 9-7/272 від 13.08.14 р. як заяву про відмову позовних вимог в частині стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві.

До прийняття відмови позивача від позову в частині стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань, господарським судом у відповідності з вимогами ст.78 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснено процесуальні наслідки припинення провадження у справі, передбаченні ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача підтвердив в судовому засіданні 09.09.14 р., що відповідні наслідки припинення провадження йому відомі та зрозумілі.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи вимоги ст.80 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв відмову позивача від позовних вимог в частині стягнення процентів річних в сумі 1424,63 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 9180,89 грн., оскільки подана позивачем заява не суперечить чинному законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб, та вважає за необхідне провадження у справі в цій частині припинити.

Частиною 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

З 01 листопада 2011 року правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення такого збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2% ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Законом України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" у 2014 році мінімальну заробітну плату встановлено у місячному розмірі: з 1 січня - 1218 грн., тобто за подання даного позову враховуючи розмір заявленої до стягнення суми позивачу необхідно було сплатити 1827,00 грн. судового збору.

Тобто, виходячи з розміру заявлених позовних вимог сума судового збору має становити 1827,00 грн..

Судом встановлено, що позивачем при подачі позову до суду платіжним дорученням № 1910 від 24.06.14 р. сплачено 3422,02 грн. судового збору, отже переплата складає 1595,02 грн.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.1 ч.1 ст. 7). У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми. Повернення надлишково сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до п.5.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається: - в ухвалі, якою здійснюється відмова у прийнятті або повернення заяви (скарги), за подання якої сплачується судовий збір, або - в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (при цьому в його мотивувальній частині наводяться підстави повернення сум судового збору згідно із Законом), або - в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ (зокрема, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 88 ГПК).

В усіх наведених випадках за необхідності відповідний процесуальний документ виготовляється у двох примірниках (оригіналах), один з яких залишається у матеріалах справи, а інший надсилається особі, яка сплатила судовий збір до державного бюджету України.

Законом не передбачено граничного строку повернення сплаченої суми судового збору.

Крім того, суд звертає увагу позивача, що у п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. зазначено: "Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі не зазначено такої підстави, як припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК). Водночас закриття провадження у справі, про яке йдеться у пункті 5 частини першої цієї статті Закону, є поняттям цивільного і адміністративного судочинства, передбаченим відповідно статтею 205 Цивільного процесуального кодексу України і статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, які господарським судам у здійсненні судочинства не застосовуються. Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених статтею 80 ГПК, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору".

За вказаних обставин суд вважає за необхідне задовольнити заяву позивача б/н від 09.09.14 р. про повернення зайвосплаченого судового збору в розмірі 1595,02 грн. та повернути Державному підприємству "Український державний науково-виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха" надлишково сплачену суму судового збору в розмірі 1595,02 грн.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 254, 258, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині стягнення з Відділу Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області процентів річних в сумі 1424,63 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 9180,89 грн. припинити.

2. Позовні вимоги задовольнити повністю.

3. Стягнути з Відділу Держземагенства у Городнянському районі Чернігівської області (вул. Леніна, 11, м. Городня, Чернігівська область, 15100, код 38038507) на користь Державного підприємства «Український державний науково - виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (02660, МСП-660, м. Київ, вул. Попудренка, 54, р/р 26004012239129 в філії АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 380333, код 02571008) 79146,00 грн. боргу та 1827,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Державному підприємству «Український державний науково - виробничий інститут зйомок міст та геоінформатики ім. А.В. Шаха» (02660, МСП-660, м. Київ, вул. Попудренка, 54, код 02571008) з Державного бюджету України суму 1595,02 грн. надлишково сплаченого судового збору, перерахованого згідно платіжного доручення № 1910 від 24.06.14 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи № 927/1052/14, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".

Дане рішення є підставою для повернення надлишково сплаченого судового збору з Державного бюджету України.

Для вирішення питання про повернення судового збору позивач має звернутись до органів Державної казначейської служби України.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 вересня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон

.