Рішення
від 09.09.2014 по справі 927/1105/14
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

09 вересня 2014 р. Справа № 927/1105/14

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть",

вул. Академіка Кримського, 27 А, м. Київ ,03680

Відповідач: Спеціальний авіаційний загін оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій,

вул. Космонавтів 90, м. Ніжин, Чернігівська область, 16603

про стягнення 101380,62 грн.

Суддя А.М.Селівон

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

Від позивача: ОСОБА_1 - адвокат, дов. б/н від 10.03.14 р., посв. НОМЕР_1 від 29.05.12 р.

Від відповідача: Соломатін Є.В. - юрисконсульт, дов. № 32 від 05.06.13 р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій про стягнення 101380,62 грн., а саме 89600,00 грн. заборгованості за Договором № 336 купівлі - продажу від 16.12.13 р., 1416,62 грн. процентів річних, 10364,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 2027,67 гр. витрат зі сплати судового збору та 3000,00 грн. витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві б/н від 12.07.14 р. позивач посилається на те, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 336 купівлі - продажу від 16.12.13 р. відповідачем не виконані належним чином зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого за договором товару, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 89600,00 грн., за наявності якої позивачем нараховано відповідачеві 1416,62 грн. процентів річних та 10364,00 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 21.07.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 927/1105/14, розгляд справи призначено на 12.08.14 р..

На підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні з 12.08.14 р. по 09.09.14 р. оголошувалась перерва.

В судові засідання 12.08.14 р. та 09.09.14 р. з'явились уповноважені представники сторін.

До початку судового засідання 12.08.14 р. на виконання вимог ухвали суду від 21.07.14р. через канцелярію суду позивачем подано супровідний лист б/н від 06.08.14 р., який разом з доданими до нього документами долучений до матеріалів справи.

Серед доданих до супровідного листа документів містяться, зокрема, письмові пояснення б/н від 06.08.14 р. із зазначенням норм чинного законодавства щодо порядку визначення в п. 2.3 Договору № 336 купівлі - продажу від 16.12.13 р. обсягу товару, що закуповується у продавця, та виникнення платіжних зобов'язань покупця, в яких позивач наголошує на тому, що надходження коштів з державного бюджету не є подією яка має неминуче настати зі спливом певного періоду, а тому не може бути відкладальною умовою та не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати. Отже, позивач вважає, що сторонами за договором №336 від 16.12.2013 року погоджено строк оплати: «Розрахунки за Товар Покупець проводить після передачі Товару до 31.12.2013 року», зазначаючи при цьому, що відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій і не є підставою для звільнення останнього від виконання грошових зобов'язань за Договором. Крім того, серед долучених за клопотанням документів містяться також письмові пояснення б/н від 06.08.14 р. щодо можливості включення в акт виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 12.07.14 р. послуг із представництва в господарському суді Чернігівської області як виконаних (наданих) за умови відсутності порушеного провадження у справі на час підписання вказаного акту сторонами, в яких позивач зазначив, що 12.07.2014р. між сторонами був складений акт виконаних робіт, де сторони погодили в переліку наданих юридичних послуг, а саме в пункті №3, що адвокат отримає гонорар в розмірі 500 грн. за представництво в господарському суді Чернігівської області навіть за умови відсутності порушеного провадження у справі, про що Клієнт (ТОВ «Авіазапчасть») своїм підписом та печаткою в акті підтвердив, що це його влаштовує і будь-яких претензій з цього приводу немає. Оскільки від ТОВ «Авіазапчасть» не надходило заперечень і його цілком все влаштовувало, адвокатом ОСОБА_1 було включено в акт виконаних робіт щодо надання юридичних послуг від 12.07.14 р. послугу із представництва в господарському суді Чернігівської області як виконаних (наданих) за умови відсутності порушеного провадження.

Також в доданих до супровідного листа б/н від 06.08.14 р. письмових поясненнях б/н від 06.08.14 р. позивач повідомив суд про те, що між сторонами крім укладеного договору купівлі-продажу № 336 від 16.12.2013 р. укладено ще сім договорів, а саме: договори купівлі-продажу № 324 від 12.12.2013 р., № 342 від 20.12.2013 р., № 321 від 12.12.2013 р., № 322 від 12.12.2013 р., № 323 від 12.12.2013 р., № 335 від 16.12.2013 р. та договір про надання послуг №317 від 09.12.2013 р., а також зазначив про відсутність додаткових угод до спірного договору купівлі - продажу № 336 від 16.12.13 р.

До початку судового засідання 12.08.14 р. через канцелярію суду відповідачем поданий відзив на позовну заяву про стягнення заборгованості № 90/03-37/2022 від 11.08.14 р., який разом з доданими до нього документами долучений судом до матеріалів справи.

У відзиві відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що згідно п. 2.3 Договору обсяг Товару, що закуповується у Продавця, здійснюється в межах кошторисних призначень Покупця, затверджених на рік. Платіжні зобов'язання Покупця виникають при наявності відповідного бюджетного призначення. Згідно Статуту САЗ Оперативно - рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (далі - САЗ) є державною організацією і заснований на державній власності. Відповідно до п.6.4. Статуту джерелами фінансування САЗ є кошти державного та місцевих бюджетів на виконання окремих програм, державного бюджету на виконання аварійно - рятувальних заходів на державному та регіональних рівнях, одержані від некомерційної господарської діяльності та надання платних послуг у встановленому чинним законодавством порядку, одержані за рахунок добровільних пожертвувань юридичних та фізичних осіб, одержані в установленому порядку за авіаційне чергування в єдиній системі проведення авіаційних робіт з пошуку і рятування, з інших джерел надходжень, не заборонених чинним законодавством.

Посилаючись на ст.ст. 2, 22, 23 Бюджетного кодексу України відповідач зазначає, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. При цьому у відповідності до п.95 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій виконує в разі, коли це передбачено законом, функції головного розпорядника бюджетних коштів.

Як повідомив відповідач, видатки на товар за Договором № 336 передбачені Державним бюджетом України за рахунок резервного фонду код програмної класифікації видатків 3701730 «Здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період». Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 914-р., з метою здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період було виділено Державній службі з надзвичайних ситуацій 20 млн. гривень.

На виконання розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 914-р «Про виділення коштів для здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період», Державною службою України з надзвичайних ситуацій, як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, було затверджено кошторис САЗ на 2013 рік за кодом програмної класифікації видатків 3701730 «Здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період» на загальну суму 943 928 грн. САЗ листом від 31.12.2013 р. вих. № 2572/03-37 до Державної служби України з надзвичайних ситуацій було повідомлено, що відповідно до затверджених асигнувань на 2013 рік за КПКВ 3701730 у сумі 943928 грн. САЗ у період з 23 по 24 грудня подано платіжних доручень на оплату за отримані товари (послуги) на суму 943149,16 грн., які залишилися не сплаченими. САЗ до Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вих. від 08.01.2014 р. № 02/90-03/37) було направлено Звіт про цільове використання коштів резервного фонду Державного бюджету у 2013 році, у якому зазначалося про непроведення їх оплати органами Державної казначейської служби.

Крім того, відповідачем зазначено з посиланням на ст.ст. 43, 49 Бюджетного кодексу України, що САЗ, як розпорядник бюджетних коштів, не є безпосереднім користувачем бюджетних коштів та не має прямого доступу до Державного бюджету України, оскільки одержує бюджетні кошти виключно шляхом їх перерахування з Державного бюджету України на реєстраційні рахунки САЗ органами Державної казначейської служби України у встановленому законом порядку та шляхом надання доручень органам Державної казначейської служби України на оплату взятих зобов'язань.

18 грудня 2013 р. Ніжинським управлінням Державної казначейської служби зареєстровано і взято на облік реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 185 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 185 на суму 89600,00 грн., згідно з якими відповідач зобов'язався сплатити бюджетні кошти за товар, переданий за Договором купівлі-продажу № 336 від 16 грудня 2013 року. САЗ було подано до Ніжинського УДКСУ платіжне доручення № 1594 від 23 грудня 2014 р., яке було повернуто без виконання через недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку.

Отже, як зазначив відповідач, нездійснення Державною казначейською службою України перерахування бюджетних коштів у зв'язку з недостатнім наповненням єдиного казначейського рахунку позбавляє САЗ можливості розпоряджатися в такий період бюджетними коштами, в зв'язку з чим САЗ фактично був позбавлений бюджетних призначень та бюджетних асигнувань для здійснення відповідних платежів за передані товари.

Крім того, у відзиві відповідач не погоджується із заявленим до стягнення розміром витрат на послуги адвоката, вважаючи спірні правовідносини не складними, такими, що не носять тривалого характеру, а також зазначаючи, що наданими позивачем доказами не підтверджується обґрунтованість розрахунку витрат на послуги адвоката.

В судовому засіданні 12.08.14 р. представником позивача подане письмове клопотання б/н від 12.08.14 р. про долучення до матеріалів справи додаткових документів.

Клопотання судом задоволене, документи до матеріалів справи долучені.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, на час проведення судового засідання сторонами суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Подані представниками сторін письмові клопотання від 12.08.14 р. про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволені. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Сторони в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками позивача та відповідача не заявлено.

В судовому засіданні 12.08.14 р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.09.14 р. підтримав заперечення проти позову з підстави, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

16 грудня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" та Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій укладено договір № 336 купівлі - продажу (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупця Товар: генератор ГС-24 в кількості 1 шт. на суму 89600,00 грн. з ПДВ, а Покупець - зобов'язується прийняти та оплатити його.

Розділами 2-4 Договору сторони обумовили якість товару, ціну та порядок проведення розрахунків, строки та місце виконання зобов'язань.

Відповідно до п.7.1. Договору даний Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2013 р..

З урахуванням предмету та суб'єктного складу сторін правочину, які є основними ознаками договору та дають змогу кваліфікувати вид договору незалежно від того, яке найменування привласнили йому сторони, судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В силу приписів ст.663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до п. 2.1 Договору ціна Товару (ціна Договору) складає 89600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 14933,33 грн..

Згідно п.п.3.1, 3.2 Договору Продавець зобов'язаний передати Товар Покупцю протягом 20 календарних днів після укладення Договору, але не пізніше 25.12.2013 р.. Місце передачі товару: склад Покупця (адреса: м. Ніжин, вул. Космонавтів, 90).

У відповідності до п.3.4 Договору представник покупця, що отримує товар, зобов'язаний передати Продавцю належним чином оформлену довіреність на отримання Товару. Продавець зобов'язується передати Покупцю документи, що підтверджують якість Товару (паспорт).

На виконання умов вищевказаного Договору позивачем було здійснено поставку Покупцю товару на суму 89600,00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000022 від 16.12.13 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.3.3 Договору приймання Товару за кількістю та якістю здійснюється за участю представників Продавця та Покупця безпосередньо при передачі Товару на складі.

За умовами п.4.1 Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцю товар, який відповідає вимогам щодо якості, які висуваються до товару такого виду та умовам Договору.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що отримання відповідачем товару підтверджується підписом уповноваженого представника Спеціального авіаційного загону ОРС ЦЗ ДСНС України Рощенко О.Ю. на вищевказаній видатковій накладній, який діяв на підставі довіреності № 161 від 16.12.13 р. зі строком дії до 25.12.13 р., копія якої знаходиться в матеріалах справи.

Заперечень щодо факту поставки товару за вказаною видатковою накладною відповідачем суду не надано.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, кількості, термінів поставки товару у відповідності до умов Договору, а також будь-яких заперечень щодо повного та належного виконання ТОВ „Авіазапчасть" його умов з боку відповідача відсутні, а тому суд приходить до висновку, що позивачем виконані прийняті на себе на підставі укладеного між сторонами Договору зобов'язання з передачі товару Спеціальному авіаційному загону ОРС ЦЗ ДСНС України, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий цей товар без будь - яких зауважень. Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Підпунктом 2.2 Договору визначений обов'язок Покупця провести розрахунки за товар після передачі товару до 31.12.13 р..

Відповідно до 2.3. Договору обсяг товару, що закуповується у продавця здійснюється в межах кошторисних призначень Покупця, затверджених на рік. Платіжні зобов'язання Покупця виникають при наявності відповідного бюджетного призначення.

З наданих позивачем матеріалів встановлено, що згідно виставленого позивачем рахунку - фактури № СФ-0000026 від 16.12.13 р. на суму 89600,00 грн. відповідач в обумовлений Договором строк розрахунок за поставлений товар не здійснив, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором на загальну суму 89600,00 грн..

Додатково факт наявності заборгованості за поставлений товар підтверджується підписаним сторонами Актом звіряння взаємних розрахунків між Спеціальним авіаційним загоном оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України та ТОВ «Авіазапчасть» станом на 16.04.14 р., копія якого наявна в матеріалах справи.

В свою чергу, ТОВ „Авіазапчасть" було направлено на адресу відповідача претензію № 12/03 від 12.03.14 р. з вимогами виконати зобов'язання за Договором та оплатити поставлений товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 2181 від 18.03.14 р. та відповідного опису вкладення в цінний лист від 18.03.14 р..

Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю „Авіазапчасть" грошових коштів в сумі 89600,00 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у САЗ ОРС ЦЗ ДСНС України утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2,4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору № 336 купівлі - продажу від 16.12.13 р. суду не надано.

Як свідчать матеріали справи та підтверджено представниками сторін в судових засіданнях Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2013 року № 914-р. «Про виділення коштів для здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період» (далі - Розпорядження № 914-р), з метою здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період було виділено Державній службі з надзвичайних ситуацій 20 млн. гривень. В 2013 році видатки на товар за Договором були передбачені Державним бюджетом України за рахунок резервного фонду, код програмної класифікації видатків 3701730 «Здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період».

На виконання Розпорядженням № 914-р. Державною службою України з надзвичайних ситуацій як розпорядником бюджетних коштів вищого рівня, в особі заступника Голови ДСНС України Бойка А.П. 02.12.2013 р. було затверджено кошторис САЗ ОРС ЦЗ ДСНС України на 2013 рік за кодом програмної класифікації видатків 3701730 «Здійснення заходів із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій в осінньо-зимовий період» на загальну суму 943928 грн., копія якого наявна в матеріалах справи.

Відповідно до Порядку реєстрації та обліку бюджетних зобов'язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, затвердженого Міністерством фінансів України 02.03.2012 р. № 309, 18 грудня 2013 р. Ніжинським управлінням Державної казначейської служби України зареєстровано та взято на облік реєстр бюджетних зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 185 та реєстр бюджетних фінансових зобов'язань розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів № 185 на суму 89600,00 грн., згідно з якими відповідач зобов'язався сплатити бюджетні кошти за переданий згідно Договору купівлі-продажу № 336 від 16 грудня 2013 року товар.

Подане відповідачем до Ніжинського управління ДКСУ платіжне доручення № 1594 від 23 грудня 2014 р. на суму 89600,00 грн. повернуто без виконання через недостатнє наповнення єдиного казначейського рахунку органами, що контролюють справляння надходжень до бюджету, про що Спеціальний авіаційний загін ОРС ЦЗ ДСНС України був повідомлений листом ГУ ДКСУ у Чернігівській області № 04-09/43/444 від 15.01.14 р..

Згідно листа ДКС України № 14-08/1536-10741 від 05.05.14 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, станом на 01.04.14 р. на обліку в органах ДКСУ обліковується кредиторська заборгованість відповідача на загальну суму 1,5 млн. грн.. за КПКВК 3701730 - 943,1 тис. грн., платіжні доручення на загальну суму 1,29 млн. грн. не виконуються у зв'язку з відсутністю фінансового ресурсу на єдиному казначейському рахунку.

Проте, чинним законодавством України встановлено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення, тобто мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Так, майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (ст.179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (ст. 627 ЦК України).

Бюджетні установи, для свого нормального функціонування і здійснення передбаченої установчими документами діяльності, укладають договори з суб'єктами господарювання. При цьому, оплата за такими договорами здійснюється за рахунок бюджетних коштів.

При цьому, не зважаючи на залучення до відносин між бюджетними установами та небюджетними підприємствами бюджетних коштів, зазначені відносини є не бюджетними, а господарсько-правовими.

Статтею 1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, отже для таких господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, в тому числі й державних організацій, заснованих на державній власності, якою, зокрема, згідно Статуту є Спеціальний авіаційний загін оперативно - рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

В даному випадку це рівність постачальника товару - суб'єкта господарювання та покупця - отримувача і розпорядника бюджетних коштів.

Згідно з частини першої ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Суд зазначає, що ні Господарський кодекс України, ні Цивільний кодекс України при визначенні відповідальності за укладеним договором не виділяють в окрему категорію осіб «бюджетні установи»і не встановлюють окремі правила для них. Тобто, бюджетна установа, як отримувач і розпорядник бюджетних коштів, не має будь-яких привілей чи пільг у рамках виконання своїх зобов'язань за такими договорами.

Тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у ньому коштів, не виправдовують бездіяльність покупця та не заперечують обов'язку такого органу, який виступає стороною зобов'язального правовідношення, від його виконання належним чином.

Тобто, відповідач, як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за Договором № 336, і така відповідальність не може ставитись у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, у тому числі Державної казначейської служби України.

Згідно п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.13 р. відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

При цьому, суд звертає увагу відповідача на те, що Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (від 18.10.05) та у справі "Бакалов проти України" (від 30.11.04) зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15 травня 2012 р. у справі № 3-28гс12, від 13.10.09 р. (судової палати в адміністративних справах), від 15.05.12 р. у справі № 11/446 (судової палати у господарських справах).

Таким чином, посилання відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування за відсутності вини відповідача не звільняє останнього від виконання взятого на себе договірного зобов'язання щодо перерахування плати за поставлений товар.

Враховуючи вищевикладене, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 89600,00 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за поставлений товар у строк, визначений умовами Договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 3 % річних в сумі 1416,62 грн. за період з 01.01.14 р. по 12.07.14 р.. та інфляційні нарахування в сумі 10364,00 грн. за період з січня 2014 р. по червень 2014 р., які він просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою системи "ЛІГА" перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до приписів чинного законодавства, становить 1421,33 грн., а отже є більшим, ніж заявлено у позивача. Проте, приймаючи до уваги пред'явлення позивачем до стягнення процентів річних в сумі 1416,62 грн., виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині процентів річних, тому позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату поставленого товару підлягають задоволенню в сумі, нарахованій позивачем, а саме 1416,62 грн..

Згідно п. 3 Постанови № 14 інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Розмір інфляційних нарахувань за період з січня 2014 р. по червень 2014 р., заявлений позивачем до стягнення, відповідає вимогам зазначених вище норм законодавства та є арифметично вірним, тому вказані вимоги позивача про стягнення 10364,00 грн. інфляційних нарахувань підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на адвокатські послуги в розмірі 3000,00 грн., суд зазначає, що згідно з п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - Постанова № 7) витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ч. 5 ст. 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

За приписом частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

За змістом ч. 3 ст. 48 та ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Згідно ст. 2 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатура України - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом. Адвокатуру України складають всі адвокати України, які мають право здійснювати адвокатську діяльність.

За умовами ст. 26 даного Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 10 червня 2014 р. між позивачем (Клієнтом) та адвокатом ОСОБА_1 (Адвокатом), діючим на підставі свідоцтва НОМЕР_1 про право на зайняття адвокатською діяльністю від 29.05.12 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи, укладено договір про надання правової допомоги № 10-06/14/6, за умовами якого Адвокат зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надати Замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в господарських та адміністративних судах України всіх інстанцій по справі про стягнення заборгованості зі Спеціального авіаційного загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до договору купівлі - продажу № 336 від 16.12.13 р. (п.1.1 Договору).

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" унормовано, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфкомісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 р. № 6/VI, гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.

Жодний з названих факторів не має самодостатнього значення; вони підлягають врахуванню у взаємозв'язку з обставинами кожного конкретного випадку.

Згідно п.4.1 вказаного Договору № 10-06/14/6 за послуги, передбачені п.1.1 цього Договору, Клієнт сплачує Адвокату гонорар шляхом перерахування 100% передплати у розмірі, визначеному в акті виконаних робіт щодо надання юридичних послуг.

На підтвердження факту надання послуг адвоката та оплати їх вартості позивачем надано копію акту виконаних робіт від 12.07.2014р. на суму 3000,00 грн. та квитанція до прибуткового касового ордера № 8 від 19.06.2014 р. на суму 3000,00 грн..

У відповідності до п.6.5 Постанови № 7 вирішуючи питання про розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що на виконання вимог ухвали суду від 21.07.14 р. на час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів на підтвердження розумності та обґрунтованості витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 3000,00 грн..

А тому, вважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів, що підтверджують розумність та обґрунтованість витрат на оплату послуг адвоката, враховуючи здатність кожної юридичної особи бути позивачем та відповідачем у суді відповідно до ч. 2 ст. 80 Цивільного кодексу України, зазначивши, що отримання позивачем юридичних послуг, пов'язаних з представленням інтересів останнього, не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір конкретного адвоката, який представлятиме його інтереси, є його особистим правом; а також з урахуванням ціни позову, тривалості розгляду і складності справи, змістовності підготованої адвокатом позовної заяви, кількості судових засідань у яких брав участь адвокат, кількості та складності документів, які були підготовлені адвокатом під час розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 3000,00 грн. є неспіврозмірними та завищеними.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне обмежити розмір вказаних витрат, які підлягають відшкодуванню з відповідача, та стягнути на користь позивача 500,00 грн. витрат, пов'язаних із оплатою послуг адвоката.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 11, 202, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 626, 629, 655, 662, 663, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути зі Спеціального загону оперативно-рятувальної служби цивільного захисту ДСНС України (16600, вул. Космонавтів,90 м. Ніжин, Чернігівська обл., р/р 35218033000191, №35228034000191, №35215036000191 у ГУДКСУ у Чернігівській обл., МФО 853592, код ЄДРПОУ 33965532) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авіазапчасть" (03680, вул. Академіка Кримського, 27-А, м. Київ, р/р 26009052621828 в філії "Розрахунковий центр "ПАТ КБ "Приватбанк" м. Київ, МФО 320649, код ЄДРПОУ 37226761) 89600,00 грн. основного боргу, 1416,62 грн. процентів річних, 10364,00 грн. інфляційних нарахувань, а також 2027,67 грн. витрат зі сплати судового збору та 500,00 грн. витрат на послуги адвоката.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 15 вересня 2014 року.

Суддя А.М.Селівон

.

СудГосподарський суд Чернігівської області
Дата ухвалення рішення09.09.2014
Оприлюднено22.09.2014
Номер документу40523497
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —927/1105/14

Рішення від 09.09.2014

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Селівон А.М.

Ухвала від 21.07.2014

Господарське

Господарський суд Чернігівської області

Селівон А.М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні