Постанова

від 16.09.2014 по справі 918/924/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"16" вересня 2014 р. Справа № 918/924/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Юрчук М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"

на рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.14 р.

у справі № 918/924/14

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Відок-ГІКС"

до Товариство з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче"

про стягнення в сумі 59 808 грн. 07 коп.

за участю представників сторін:

позивача - Ярема С.В.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 22 липня 2014 р. у справі № 918/924/14 було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» про стягнення 599 808 грн. 07 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» на корсить Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС» 53 828 грн. 00 коп. - основного боргу, 5382 грн. 80 коп. - інфляційних витрат, 597 грн. 27 коп. - 3% річних, 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

При винесенні вищевказаного рішення судом першої інстанції будо встановлено, що 01 травня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС»(Охорона фірма) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче»(Замовник) було укладено Договір на охорону майна №5-од (далі по тексту Договір), згідно умов якого Охорона фірма зобов'язувалася забезпечувати охорону майна та громадського порядку на території об'єкту, а Замовник зобов'язувався своєчасно здійснювати оплату послуг Охорони на умовах і в порядку, обумовлених цим Договором. Під охороною майна розуміється забезпечення цілісності та недоторканості майна Замовника на території об'єкту.

На виконня умов вказаного вище Договору позивач надав відповідачу послуги по охороні об'єкта у період з 01.05.2012 року по 10.12.2013 року. Вказане підтверджується наявними у справі та підписаними сторонами Договору актами здачі-прийняття робіт (надання послуг)(арк..с. 19-55).

Проте відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості охоронних послуг своєчасно та в повному обсязі не виконував, оплату проводив частково. В результаті чого станом на 11.12.2013р. у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 53 828 грн. 00 коп.

Враховуючи ст. 625 ЦК України, з огляду на несвоєчасне виконання зобов'язання по оплаті вартості охоронних послуг, позивач нарахував відповідачу 5 382 грн. 00 коп. інфляційних витрат та 597 грн. 27 коп. - 3% річних (розрахунок на арк..с. 66-68).

Таким чином, враховуючи положення цивільного та господарського законодавства, встановлений факт заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 59 808 грн. 07 коп. та наявні в матеріалах справи докази на підтвердження останнього, місцевий суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення 53 828 грн. 00 коп . основного боргу та нарахування штрафних санкцій в розмірі 5980 грн. 07 коп. (5382 грн. 80 коп. - інфляційних витрат, 597 грн. 27 коп. - 3% річних).

Не погоджуючись із винесеним судом першої інстанції рішенням відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області справі № 918/924/14 від 22.07.14 та прийняти нове, яким залишити позов ТОВ «Відок-ГІКС» без задоволення.

Апелянт вважає, що зазначене рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального.

На доведення своїх вимог, скаржник наводить наступні доводи.

Судом при вирішенні спору не взято до уваги пункт 7.4 Договору від 01.05.2012 року № 5-од, яким передбачено право «Замовника» в односторонньому порядку розірвати Договір, якщо Охоронна фірма своїми діями навмисно чи необережно сприяє викраденню, втраті чи зіпсуттю охоронюваного майна, або ставить майно під таку загрозу. Факт виконання такого пункту Договору підтверджується відповідними документами.

При цьому судом не взято до уваги вироку Рівненського районного суду від 29 квітня 2013 року по справі № 570/1484/13 - к. При цьому пунктом 7.6. Договору передбачено відшкодування фактичних витрат, які відшкодовуються Охоронній фірмі. Застосування судом відповідальності у вигляді стягнення 5382,80 грн. інфляційних витрат та 597,27 - 3% річних не відповідає розділу 5 «Відповідальність сторін» спірного Договору., договором вказана відповідальність не передбачена, а відтак судом невірно покладено відповідальність на ТОВ «Морган Феніче». Крім того, надані розрахунки нарахування інфляційних витрат та 3% річних не відповідає фактичним обставинам справи.

Від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Відок-ГІКС» надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому позивач просить Рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2014 року по справі №918/924/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» без задоволення.

На спростування доводів викладених в апеляційній скарзі вказує наступне.

Протягом дії вказаного Договору від ТзОВ «Морган Феніче» не надходило жодних пропозицій про розірвання договору, як це вимагає ч.2 ст. 188 ГКУ. Навпаки, через невиконання ТзОВ «Морган Феніче» умов договору по оплаті наданих послуг, за ініціативою ТзОВ «Відок-ГІКС» сторонами 11.12.2013 р. прийнято рішення про розірвання Договору №5-од від 01.05.2012 р,. про що складено відповідний акт від 11.12.2013 р., який підписаний і скріплений печатками обох товариств.

ТзОВ «Морган Феніче» не повідомляло ні позивача, ні господарський суд Рівненської області про вирок Рівненського районного суду № 570/1484/13-к від 29.04.2013 р. Також позивач заявляє, що вирок не має будь-якого відношення до прийняття рішення у господарській справ, оскільки цим вироком було засуджено контролера якості ТзОВ «Морган Феніче», який викрадав з виробничого цеху підприємства комплектуючі частини із яких вдома склав м'яке крісло з метою продажу, яке пізніше повернув.

Також, позивач вказав, що відповідно до постанови Верховно суду України від 15.11.2010р., наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Окрім того, незважаючи на спроби Позивача врегулювати спір в позасудовому порядку, Відповідач, всупереч вимогам ст.ст. 7,8 ГПК України, претензію від 17.03.2014 р. залишив без задоволення та відповіді. На позовну заяву відзив та підтверджуючі документи Відповідач не надіслав, у судове засідання при вирішенні спору у першій інстанції жодного разу не з'являвся, до апеляційної скарги документи, що підтверджують його заперечення проти рішення суду, також недодав.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи які наводив в апеляційній скарзі, зокрема вказав на те, що ініціатива розірвання договору надійшла від «Відок-ГІКС» саме через наявну заборгованість у суммі 53 828 грн. 00 коп. і 11.12.2013 р. договір було розірвано.

Крім того, представник позивача вважає, що вирок Рівненського районного суду від 29.04.2013 р. по справі №570/1484/13-к не має ніякого відношення до прийняття рішення у даній справи, а також відповідач не повідомляв ні господарський суд Рівненської області, ні позивача. Позивач дізнався про це рішення тільки після одержання апеляційної скарги ТзОВ «Відок-ГІКС» через Єдину базу судових рішень України.

Також представник вказав на те, що інфляційні витрати та 3% річних не були передбачені Розділом 5 Договором №5-од від 01.05.2012 року, але це санкції, які передбачені законодавством України і є обов'язковими до виконання.

В апеляційній скарзі апелянт вказав, що надані розрахунки нарахування інфляційних втрат та 3% річних не відповідає фактичним обставинам справи, проте ніяких доказів щодо перерахування ні суду, ні позивачу не надав.

При розгляді справи, представник позивача наполягав на тому, щоб рішення господарського суду Рівненської області від 22 липня 2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 918/924/14 у зв'язку з відсутністю особи вповноваженої представляти ТОВ «Морган Феніче».

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики зхастосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи викладене, а також своєчасне повідомлення відповідача про проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 107 ) , суд апеляційної інстанції вважає, що у останнього була можливість належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи наведене вище та той факт, що дане клопотання нічим не підтверджується., судова колегія вважає, що у відповідності зі ст. 75 ГПК України апеляційна скарга підлягає розгляду за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи , що 01.05.2012 р. між ТзОВ «Відок-ГІКС» та ТзОВ «Морган Феніче» було укладено Договір на охорону майна №5-од(а.с.12) згідно з яким ТзОВ «Відок-ГІКС» зобов'язується забезпечувати охорону майна та громадського порядку на території об'єкту, а ТзОВ «Морган Феніче» зобов'язується своєчасно здійснювати оплату послуг охорони на умовах і в порядку, обумовлених договором.

За умовами п.2.1. Договору охорона об'єкту, який розташований за адресою: Рівненська область, Рівненський район, смт.Квасилів, вул.Індустріальна, 12 здійснюється у дні та години, обумовлені Додатком №1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Розділом 3 Договору "Ціна Договору і порядок розрахунків" сторони передбачили, що сума вартості послуг, що надаються Замовнику, розраховується по формулі: вартість послуг = кількість днів, протягом яких надаватимуться послуги по охороні об'єкта * кількість відпрацьованих протягом доби годин * кількість охоронців, що задіяні одночасно * вартість 1 год. роботи, де 1 год. відпрацьованого часу становить - 8,27 грн.

Оплата за охорону здійснюється Замовником відповідно до відпрацьованого часу за попередній місяць до 15 числа поточного місяця згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Згідно п.п. 4.1.1., 4.3.2. Договору Охоронна фірма зобов'язується забезпечувати охорону майна та громадського порядку на території об'єкту, а Замовник зобов'язується своєчасно згідно з пунктом 3 цього Договору здійснювати розрахунки з Охоронною фірмою за надані охоронні послуги.

Договором встановлено, що він набирає чинності з дня його підписання і діє до 31 грудня 2012 року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік, якщо сторони не заявлять про намір його розірвати за 30 календарних днів до закінчення поточного календарного року (п.п. 7.1., 7.2. Договору).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено відбитками їх печаток.

На виконання умов вказаного вище Договору позивач надав відповідачу послуги по охороні об'єкта у період з 01.05.2012 року по 10.12.2013 року на загальну сумму 234 518 грн., що підтверджується наявними у справі та підписаними сторонами Договору актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) (арк.с. 19-55).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання по оплаті вартості охоронних послуг своєчасно та в повному обсязі не виконував, оплату проводив частково. В результаті чого станом на 11.12.2013 р. у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у загальній сумі 53828 грн. 00 коп..

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно з ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а до їх виконання застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як зазначено вище в изначені Договором зобов'язання позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі-приймання робіт. Відповідач, в свою чергу, визначені Договором обов'язки по оплаті отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 53 828 грн.

На момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, боржником не було подано жодних доказів на спростування факту наявності заборгованості у вказаній вище сумі за укладеним між сторонами Договором.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовної вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 53828 грн.

Разом з тим, позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 597 грн.. 27 коп. 3% річних та 5 382 грн. 80 коп. інфляційних витрат

З приводу позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних витрат суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступне.

У відповідності до положень ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому, із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач не виконав вчасно покладених на нього за договором зобов'язань.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3% річних становить 597 грн..27 коп. (а.с.68), а інфляційні витрати становлять 5 382 грн. 80 коп (а.с.67).

Щодо заперечень відповідача, щодо неправомірності нарахування 3% річних та інфляційних витрат слід зазначити, що згідно з п 5.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами своїх зобов'язань, викладених у розділі 4 даного договору, сторони несуть відповідальність відповідно до цього договору та чинного законодавства України.

В той же час, за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Таким чином, судова колегія вважає, що вимога позивача стосовно стягнення 3% річних та інфляційних витрат у вказаному вище розмірі є цілком обґрунтованою, а тому підлягає до задоволення.

Посилання відповідача на вирок Рівненського районного суду від 29.04.2013 р. по справі №570/1484/13-к не можуть бути підставою для відмови у позові, оскільки вказаний вирок не має ніякого відношення до предмету спору у даній справі та не встановлює обставини, які можуть вплинути на прийняття постанови судом апеляційної інстанції. Крім того, відповідач не повідомляв про наявність вироку ні господарський суд Рівненської області, ні позивача.

Як вбачається із матеріалів справи, як на момент розгляду справи судом першої інстанції і на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції відповідач не надав доказів щодо повної сплати боргу та проведення перерахування суми боргу. Також представник відповідача не з'являвся в судове засідання в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Враховуючи вищевикладене, рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2014 року слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Морган Феніче» - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99,101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 22.07.2014р. у справі №918/924/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Морган Феніче" - без задоволення.

2. Справу №918/924/14 надіслати господарському суду Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Юрчук М.І.