Рішення

від 22.07.2014 по справі 917/1289/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.07.2014 Справа № 917/1289/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро", вул. Сільгосптехніки, буд. 1, м. Яготин, Київська обл., 07700 (поштова адреса : проспект Червонозоряний, 4-б, н/п 165, м. Київ, 03037)

до Приватного підприємства "Агролан Гребінка", вул. Городищенська, буд. 86, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400

про стягнення 103 901,37 грн.

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Гринько В.О., паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ірпінським МВ ГУ МВС України в Київській області 25.12.2002 р., довіреність № 04/04-д від 04.04.2014 р.;

від відповідача: не з'явилися.

22.07.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" про стягнення з Приватного підприємства "Агролан Гребінка" 103 901,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами 22.05.2013 р. договору про надання зворотної фінансової позики № ДФП-12, з яких : 100 000,00 грн. загальна сума зворотної фінансової позики, 3 169,86 грн. пені за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р., 731,51 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р..

Відповідач представництво у судове засідання не забезпечив, вимог суду не виконав, причин щодо цього не повідомив, відповідно до пп. 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" був належним чином та завчасно повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на нього обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи. Спір розглядається за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд,

встановив :

22.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (позикодавець) та Приватним підприємством "Агролан Гребінка" (позичальник) було укладено Договір про надання зворотної фінансової позики № ДФП-12 (а.с. 8, далі-Договір), за умовами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро" (позикодавець) зобов'язувалося надати позичальникові безвідсоткову зворотну фінансову позику, а Приватне підприємство "Агролан Гребінка" (позичальник) зобов'язувалося використати безвідсоткову зворотну фінансову позику за цільовим призначенням і повернути у визначений цим Договором строк.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- сума позики за даним договором вкладає 100 000,00 грн. (п. 3.1 Договору);

- позичальник зобов'язується надати позику протягом трьох банківських днів з дня підписання договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позичальника (п. 4.1, п. 4.2 Договору);

- строк повернення позики встановлюється до 31.12.2013 р. (п. 5.1 Договору);

- при недотримання позичальником договірних термінів повернення позики він зобов'язаний сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої за кожний день прострочення виконання зобов'язання, від несплаченої в обумовлені строки суми (п. 8.2 Договору);

- даний договір набирає чинності з моменту його підписання і є дійсним до моменту його остаточного виконання (п. 7.1 Договору).

Факт виконання позивачем 22.05.2013 р. договірних зобов'язань з надання відповідачу фінансової позики в сумі 100 000,00 грн. підтверджується наявною у матеріалах справи копією виписки банку з рахунку позивача (а.с. 9).

За даними позивача на момент звернення з даним позовом до суду відповідач в порушення умов Договору фінансову позику не повернув.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом з вимогою про стягнення з відповідача 103 901,37 грн. заборгованості, що виникла внаслідок невиконання останнім умов укладеного між сторонами 22.05.2013 р. договору про надання зворотної фінансової позики № ДФП-12, з яких : 100 000,00 грн. загальна сума зворотної фінансової позики, 3 169,86 грн. пені за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р., 731,51 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р..

При винесенні рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 Цивільного кодексу України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини по договору позики.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

У відповідності до п. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, надавши відповідачу кошти у розмірі 100 000,00 грн., належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 1049 Цивільного кодексу України не повернув у встановлені у Договорі строки кошти в розмірі 100 000,00 грн. терміном сплати до 31.12.2013 р., заборгованість останнього на момент винесення даного рішення складає 100 000,00 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 100 000,00 грн. позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. За приписами п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 731,51 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р. суд визнає їх правомірними та такими, що підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Положеннями ст. 216 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України також визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору сторони узгодили, що при недотримання позичальником договірних термінів повернення позики він зобов'язаний сплатити на користь позикодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, нарахованої за кожний день прострочення виконання зобов'язання, від несплаченої в обумовлені строки суми

Згідно із ст. 3 Закону України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (із змінами) розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 169,86 грн. пені за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р., суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити .

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агролан Гребінка" (вул. Городищенська, буд. 86, м. Гребінка, Полтавська обл., 37400), ідентифікаційний код юридичної особи 38645206 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Яготин-Агро", вул. Сільгосптехніки, буд. 1, м. Яготин, Київська обл., 07700 (поштова адреса : проспект Червонозоряний, 4-б, н/п 165, м. Київ, 03037), ідентифікаційний код юридичної особи 34233416 : 100 000,00 грн. зворотної фінансової позики, 3 169,86 грн. пені за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р., 731,51 грн. 3% річних за період з 01.01.2014 р. по 30.03.2014 р..

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складене 24.07.2014 р..

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.