Рішення

від 12.09.2014 по справі 910/17693/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17693/14 12.09.14

За позовомДержавного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Регіонбуд-Інвест» Простягнення 58 538,04 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Краснова Т.М. - дов. № 2563-НЮ від 09.09.2014 року;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне територіально-галузеве об'єднання «Південно-Західна залізниця» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонбуд-Інвест» про стягнення 49 883,00 грн. попередньої оплати, 3666,74 грн. пені та 4 988,30 грн. штрафу.

Ухвалою від 29.08.2014 року було порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 12.09.2014 року.

Представник позивача до канцелярії суду подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а в судовому засіданні 12.09.2014 року надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 12.09.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.06.2013 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Регіонбуд-Інвест» (продавець) було укладено договір поставки № ПЗ/БМЕС-131238/НЮ, відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність (господарське відання) покупцю певний товар відповідно до Специфікації (Додаток № 1), а покупець зобов'язувався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату відповідно до умов даного договору.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.п. 1.2., 1.3 та 1.4 договору, найменування товару: дошка хвойна згідно специфікації; рік випуску: 2013 рік; виробник товару: ТОВ «Аванта-Трейд».

Умовами п. 3.1 договору: кількість та асортимент товару передбачається у специфікації, яка додається до даного договору (Додаток № 1) і є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до Специфікації № 1 до договору № ПЗ/БМЕС-131238/НЮ від 11.06.2013 р. постачальник зобов'язувався поставити покупцю дошку хвойну кількістю 75 м.куб. вартістю 99 765,00 грн. Товар постачається транспортом та за рахунок постачальника на умовах DDU м. Коростень у відповідності до правил тлумачення торгівельних термінів - ІНКОТЕРМС.

Умовами п. 5.1 договору встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 30 календарних днів від дня отримання попередньої оплати.

Умовами п. 6.1 договору передбачено, що істотні умови даного договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов'язань сторонами, крім випадків зменшення обсягів закупівлі залежного від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закуплю.

Умовами п. 6.4 договору встановлено, що загальна сума по договору 99 765,00 грн.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює попередню оплату в розмірі 50 % від вартості договору. Остаточний розрахунок за поставлений товар здійснюється не пізніше 5 банківських днів від дати поставки товару.

Згідно з п. 7.3. договору, датою поставки товару вважається дата підписання накладної на приймання товару і підписання акту прийому-передачі обома сторонами договору.

Відповідно до п. 15.1 договору, термін дії зазначеного договору з моменту його підписання і до 31.12.2013 р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що на виконання умов договору, позивач 17.06.2013 р. здійснив попередню оплату в розмірі 49 883,00 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 1965 від 17.06.2013 р., копія якого міститься в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з поставки товару у строки встановлені в договорі - протягом 30 днів з моменту здійснення попередньої оплати, тобто до 17.07.2013 р. не виконав.

10.06.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № НЮ-16-55/14-п, в якій зобов'язував останнього повернути суму сплачену в якості авансу у розмірі 49 883,00 грн. Зазначена претензія позивача відповідачем залишена без належного на те реагування.

У зв'язку з тим, що відповідачем не були повернуті грошові кошти сплачені покупцем відповідно до договору поставки № ПЗ/БМЕС-131238/НЮ від 11.06.2013 р., позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 49 883,00 грн. попередньої оплати, 3 666,74 грн. пені та 4 998,30 грн. договірної неустойки.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 663 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Пунктом 5.1. договору встановлено, що товар повинен бути поставлений постачальником не пізніше 30 календарних днів від дня отримання попередньої оплати.

Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за поставку товару згідно договору поставки № ПЗ/БМЕС-131238/НЮ від 11.06.2013 р. перерахував на рахунок відповідача 61 970,94 грн., 49 883,00 грн., що підтверджується оригіналом платіжного доручення № 1965 від 17.06.2013 р., копія якого міститься в матеріалах справи. В свою чергу, відповідач свої зобов'язання з поставки товару у строки встановлені в договорі - протягом 30 днів з моменту здійснення попередньої оплати, тобто до 17.07.2013 р. не виконав.

У зв'язку з тим, що відповідачем не було виконано свого зобов'язання з поставки продукції передбаченої умовами договору, то вимога позивача про стягнення 49 883,00 грн. визнається обґрунтованою та такою що підлягає виконанню.

Позивач за прострочення строків поставки товару, керуючись пунктом 11.4 договору нарахував та просить стягнути з відповідача 3 666,74 грн. пені та 4 988,30 грн. штрафу.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частино 2 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Пунктом 11.4 договору встановлено, що з моменту внесення попередньої оплати за порушення строків початку виконання зобов'язань за цим договором, постачальник сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування за увесь час користування сплаченими коштами, а у разі затримки початку виконання зобов'язань понад 20 днів постачальник додатково сплачує покупцю штраф у розмірі 10 % від суми попередньої оплати та повертає кошти попередньої оплати на вимогу покупця.

Право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Господарським кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною другою статті 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань (зазначена правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 22.11.2010 р. № 14/80-09-2056).

Здійснивши перерахунок пені та штрафу з урахуванням умов договору, простроченню по виконанню зобов'язання з поставки продукції та застосовуючи порядок розрахунків погоджений сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю у розмірі 3 666,74 грн. пені та 4 988,30 грн. штрафу.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіонбуд-Інвест» (місцезнаходження : 04053, м. Київ, вул. Воровського, 12-А, код ЄДРПОУ 34431128) на користь Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (місцезнаходження: 01601, м. Київ-30, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) 49 883 (сорок дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят три) грн. 00 коп. суми попередньої оплати, 3 666 (три тисячі шістсот шістдесят шість) грн. 74 коп. пені, 4 988 (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят вісім) грн. 30 коп. штрафу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.09.2014 р.

Суддя Спичак О.М.