Рішення

від 08.09.2014 по справі 911/2836/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. С. Петлюри (Комінтерну), 16 тел. 235-24-26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2014 р. Справа № 911/2836/14

Господарський суд Київської області у складі судді Лутак Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Плюс» про стягнення 23 877, 62 грн. за участю представників:

від позивача: Куркова А.В.

від відповідача: Немченко С.С., Саакян А.Р.

суть спору:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 23 877, 62 грн. заборгованості за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р., з яких: 20 324, 80 грн. - основного боргу, 1 237, 31 грн. - пені, 233, 87 грн. - 3 % річних та 2 081, 64 грн. - інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення оплати за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Київської області від 10.07.2014 р. порушено провадження у даній справі та призначено її розгляд у судовому засіданні на 18.08.2014 р.

Присутній у судовому засіданні 18.08.2014 р. представник позивача надав суду документи по справі (вх. № 16852/14 від 18.08.2014 р.).

У судовому засіданні 18.08.2014 р. судом, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 08.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 18.08.2014 р., за клопотанням представника позивача, продовжено строк розгляду спору у справі № 911/2836/14 на п'ятнадцять днів.

28.08.2014 р. через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1 від 21.08.2014 р. (вх. № 17739/14 від 28.08.2014 р.), у якому останній позовні вимоги визнає в повному обсязі та просить суд відстрочити і розстрочити виконання зобов'язань за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р.

До господарського суду Київської області від позивача надійшли письмові пояснення по справі б/н від 08.09.2014 р. (вх. № 48613/14 від 08.09.2014 р.).

Присутній у судовому засіданні 08.09.2014 р. представник позивача повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представники відповідача у судовому засіданні 08.09.2014 р. підтвердили існуючу заборгованість перед позивачем за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р.

У судовому засіданні 08.09.2014 р., відповідно до ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

06.07.2012 р. між сторонами укладено договір № 060712/МП на поставку товару, за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - прийняти на своєму складі та своєчасно оплатити кришки ПЕТ в асортименті, відповідно ТУ У25.2-30306667-001: 2000 (надалі - товар).

Відповідно до п.п. 2.3, 3.2 договору загальна кількість товару та загальна сума договору визначається згідно суми всіх поставок протягом дії договору.

Згідно з п. 4.1 договору поставка товару здійснюється відповідачем (за свій рахунок).

Пунктом 4.4 договору передбачено, що датою поставки товару вважається дата підпису відповідача в товарно-транспортній накладній.

Відповідно до п. 6.1 договору оплата за товар здійснюється в національній валюті України - гривні.

Згідно з п. 6.2 договору відповідач здійснює 100 % передоплату за товар.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що вид розрахунків: безготівковий із застосуванням платіжних доручень.

Відповідно до п. 7.5 договору в разі порушення термінів оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Пунктом 10.1 договору передбачено, що даний договір вступає у дію з моменту його підписання та скріплення печатками сторін в дату, зазначену на початку договору і діє до « 31» грудня 2012 року.

На виконання умов договору № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р., позивач по видаткових накладних № 7763 від 04.09.2012 р. на суму 22 604, 40 грн., № 7912 від 07.09.2012 р. на суму 30 139, 20 грн. та № 8057 від 11.09.2012 р. на суму 17 581, 20 грн. передав відповідачу товар на загальну суму 70 324, 80 грн., а відповідач вказаний товар отримав, що підтверджується підписами та печатками відповідача, які містяться на видаткових накладних. Копії зазначених документів залучені до матеріалів справи, оригінали у судовому засіданні оглянуті.

Проте, в порушення своїх договірних зобов'язань, як зазначає позивач, відповідач за вищезазначений поставлений товар розрахувався частково, а саме у розмірі 50 000, 00 грн., у зв'язку з чим за ним утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 20 324, 80 грн., що і стало підставою для звернення останнього з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як вже зазначалося відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 1 від 21.08.2014 р. (вх. № 17739/14 від 28.08.2014 р.) визнав позовні вимоги в повному обсязі.

У разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів часткової сплати за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р., а саме: довідки з банківської установи вих. № 2428/100-2 від 13.08.2014 р. та платіжних доручень № 204 від 09.07.2012 р. на суму 10 000, 00 грн., № 261 від 17.08.2012 р. на суму 10 000, 00 грн., № 265 від 21.08.2012 р. на суму 10 000, 00 грн., № 275 від 29.08.2012 р. на суму 10 000, 00 грн., № 277 від 30.08.2012 р. на суму 10 000, 00 грн., № 55 від 31.03.2014 р. на суму 500, 00 грн., вбачається, що відповідачем було здійснено часткову оплату за вищевказаним договором на загальну суму 50 500, 00 грн.

Таким чином, виходячи з документально підтверджених відомостей щодо загальної суми поставленого товару і його часткової оплати, суд дійшов висновку, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р. становить 19 824, 80 грн.

З огляду на вищевикладене та враховуючи, отримання товару та існування заборгованості відповідачем не заперечується, борг перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір в сумі 19 824, 80 грн. підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р. підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 19 824, 80 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 7.5 договору просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період порушення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, яка за розрахунком позивача складає - 1 237, 31 грн. за період з 01.02.2014 р. по 20.06.2014 р.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Враховуючи те, що відповідачем 31.03.2014 р. було сплачено позивачу 500, 00 грн., на суму якої і зменшився основний борг, судом було здійснено власний розрахунок пені за заявлений позивачем період, з урахуванням вказаної проплати, відповідно до якого пеня підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі 1 217, 20 грн.

Зважаючи на те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача 3 % річних з простроченої суми за період з 01.02.2014 р. по 20.06.2014 р. складають 233, 87 грн., інфляційні втрати за період з 01.02.2014 р. по 20.06.2014 р. складають 2 081, 64 грн.

Судом було здійснено власний розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат за заявлений позивачем період, з урахуванням часткової сплати основного боргу у розмірі 500, 00 грн., відповідно до якого 3 % річних підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 230, 50 грн., а сума інфляційних втрат є більшою, ніж заявлена позивачем.

Таким чином, зважаючи на положення п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати у сумі, що заявлена позивачем, а саме - 2 081, 64 грн.

Враховуючи вищенаведене, суд частково задовольняє вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р., а саме у розмірі 23 354, 14 грн., з яких: 19 824, 80 грн. - основного боргу, 1 217, 20 грн. - пені, 230, 50 грн. - 3 % річних та 2 081, 64 грн. - інфляційних втрат.

Разом з цим, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву № 1 від 21.08.2014 р. (вх. № 17739/14 від 28.08.2014 р.), посилаючись на незадовільний фінансовий стан підприємства, що підтверджується податковою заборгованістю та керуючись п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, просить суд відстрочити виконання зобов'язань за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р. починаючи з 10.10.2014 р., а також розстрочити виконання зазначених зобов'язань рівними платежами на 5 місяців з дати відстрочення.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. (п.п. 7.1.1, 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»).

Відповідно до п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» підставою для відстрочки, розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі.

Згідно з ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Зважаючи на вищевикладене, судом враховано, що відстрочка та розстрочка може бути надана господарським судом лише в тих випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторони з поважних причин немає можливості виконати рішення у повному обсязі у встановлений строк.

Проте, відповідачем належними та допустимими доказами не доведено суду наявності підстав для відстрочки і розстрочки виконання судового рішення та будь-яких доказів, що підтверджували б факт існування конкретних обставин або виняткових випадків, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, не зазначено.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач перебуває у процедурі банкрутства на стадії ліквідації, суд відмовляє у задоволенні заяви відповідача про відстрочку та розстрочку виконання зобов'язань за договором № 060712/МП на поставку товару від 06.07.2012 р.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судовий збір, відповідно приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія Плюс» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, село Білогородка, вулиця Лісна, будинок 6-Б, ідентифікаційний код - 31901974) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атем» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 19, ідентифікаційний код - 21643937) 19 824 (дев'ятнадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 80 коп. - основного боргу, 1 217 (одна тисяча двісті сімнадцять) грн. 20 коп. - пені, 230 (двісті тридцять) грн. 50 коп. - 3 % річних, 2 081 (дві тисячі вісімдесят одна) грн. 64 коп. - інфляційних втрат та 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено: 11.09.2014 р.

Суддя Т.В. Лутак