Ухвала

від 16.09.2014 по справі 813/2071/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р. Справа № 876/5371/14

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Улицького В.З.

суддів: Гулида Р.М., Кузьмича С.М.

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

представника позивача: Кожан А.В.

представника відповідача: Чубак Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «1С-Теллур Модуль» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000822240 від 24.02.2014 року.

Позивач позовні вимоги мотивував тим, що відповідачем безпідставно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував. Просив позов задоволити.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів №0000822240 від 24.02.2014р.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Державна податкова інспекція у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволені позову відмовити.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім, випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області з 15.10.2013р. по 21.10.2013 року проведено документальну позапланову виїзну перевірки ТЗОВ «1С-Теллур Модуль» з питань дотримання податкового законодавства по взаєморозрахунках з ТОВ .,БТ компанія Євробуд". ТОВ „Викуп", ПП „Юридична фірма Фортеця". ПП „Біко агротрейд", ТОВ „ Ейс констракшен менеджмент", ТОВ „Будівельна компанія АТР Груп" (37241554), за період з 01.11.2010р. по 01.12.2013р.. а також документальне підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) від вище перелічених контрагентів, про що 11.02.2014 року складено акт №64/22-04/35854845.

На підставі складеного за результатами перевірки акта, відповідачем 24.02.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000822240 про збільшення позивачеві грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 94156,34 грн. (основний платіж 75325,07 грн., штрафна санкція - 18831,27 грн.).

В ході перевірки відповідачем встановлені наступні порушення: п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 п.200.1. ст.200, п.201.1 ст. 201 ПК України в результаті чого завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягала сплаті до бюджету за липень 2011р. в сумі ПДВ 16666,67грн., серпень 2011р. в сумі ПДВ 20000,00грн., вересень 2011р. в сумі ПДВ 10158,40грн., грудень 2011р. в сумі ПДВ 9666,67грн.. січень 2012р. в сумі 18833,33грн.

Зазначені порушення полягають у тому, що позивачем не здійснювалися господарські операції з ТОВ .,БТ компанія Євробуд", ТОВ „Викуп", ПП „Юридична фірма Фортеця", ПП „Біко агротрейд", ТОВ „Ейс констракшен менеджмент", ТОВ „Будівельна компанія АТР Груп" а тому за висновками акта перевірки позивачем занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Судовою колегією апеляційного суду встановлено, що укладення позивачем з ТзОВ «Софтехно» ліцензійного договору від 01.01.2011 року предметом якого є передача позивачеві прав на використання програм для ЕОМ і баз даних та договору від 01.01.2011р., предметом якого є участь позивача в роботі мережі по наданню послуг по автоматизації облікових управлінських завдань на основі системи програм « 1С:Підприємство».

Згідно умов вказаних договорів позивачем укладено з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ПП «Юридична фірма Фортеця» договори про надання послуг (а.с. 49-51, 55-57, 61-63, 70-72, 76-78, 82-84, 88-90, 94-95) предметом яких є послуги з автоматизації ведення бухгалтерського обліку (збереження, класифікація, обробка та підсумок фінансової інформації з використанням програми 1С на платформі 8.2), що включає в себе виїзд представника виконавця до замовника для контролю цілісності інформаційної бази та коректності введення інформації, незначної до настройки програми, поновлення друкованих форм документів та форм звітності в межах стандартної регламентованої звітності.

Виконання передбачених вказаними договорами робіт оформлено актами виконаних робіт, роз'яснювальними актами, позивачем проведено у безготівковому порядку оплату їх вартості та отримано належним чином оформлені податкові накладні.

Разом з тим, позивачем придбано у ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» згідно видаткової накладної банери, проведено їх оплату у безготівковому порядку та отримано належним чином оформлену податкову накладну.

Відтак, твердження відповідача щодо недоведеності господарських операцій позивача з контрагентами щодо придбання товарів та послуг, якщо витрати на їх придбання підтверджені первинними документами, правочини позивача не визнані у встановленому законом порядку недійсними і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту, є безпідставними.

Згідно листа Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 198.3.ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.201.1 ст.201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податковим Кодексом України передбачено лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.

Як встановлено судовою колегією апеляційного суду та підтверджується матеріалами справи, що між позивачем та ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ПП «Юридична фірма Фортеця», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» відбулися господарські операції, факт виконання яких підтверджується належними та допустимими доказами, відтак позивач правомірно відобразив податкові накладні у податковому обліку і правомірно сформував податковий кредит.

Згідно з пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Таким чином, зазначені факти встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Разом з тим, всі податкові накладні отримані позивачем від ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ПП «Юридична фірма Фортеця», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд» оформлені у відповідності до вимог п.201.1 Податкового кодексу України і містять необхідні реквізити, передбачені Податковим кодексом України.

Предметом доказування у даній справі є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування і добросовісність дій позивача, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування, то не можуть бути безумовним свідченням правомірності висновків податкового органу результати зустрічних перевірок контрагентів позивача чи результати автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Також, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року в справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року в справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Наведена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Як підсумок наведеному, апеляційний суд звертає увагу, що позивач не може нести відповідальність за дії щодо нарахування та сплати податків ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Викуп», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп», ПП «Юридична фірма Фортеця», ТзОВ «Будівельно-торгова компанія «Євробуд».

Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року у справі №813/2071/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В. Улицький

Судді: Р. Гулид

С.Кузьмич

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17.09.2014 року