Рішення

від 12.09.2014 по справі 914/2856/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2014 р. Справа № 914/2856/14

За позовом:Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, м. Житомир; до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕД Україна», м. Львів; про:стягнення 640,86 грн. Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Айзенбарт А.І. Представники сторін: від позивача:Римарчук Д.М. - представник (довіреність №2619/24 від 19.06.2014р.); від відповідача:не з'явився.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

СУТЬ СПОРУ:

07.08.2014р. на розгляд господарського суду Львівської області поступила позовна заява Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (надалі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕД Україна» (надалі - Відповідач) про стягнення 30136,23 грн.

Ухвалою господарського суду від 08.08.2014р. порушено провадження у справі, її розгляд призначено на 21.08.2014р. На підставі клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, 21.08.2014р. суд відклав розгляд справи на 11.09.2014р., про що виніс відповідну ухвалу.

11.09.2014р. від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 640,86 грн. неустойки та судовий збір в розмірі 1827,00 грн., оскільки відповідачем були виконані зобов'язання з поставки товару за договором. Вказану заяву суд оцінив як заяву про зменшення розміру позовних вимог та прийняв її до розгляду.

Крім того, ухвалою суду від 11.09.2014р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2014р.

Представник позивача в судове засідання 12.09.2014р. з'явився, позов з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог підтримав, просив суд зменшені позовні вимоги задоволити повністю.

Позовні вимоги, зокрема, мотивує тим, що 21.05.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір №01/1402, відповідно до якого продавець (відповідач) зобов'язувався поставити та передати у власність покупця (позивача) товар протягом 15 днів після підписання договору, а покупець прийняти та оплатити його на умовах даного договору. Свої зобов'язання за договором позивач виконав повністю, попередньо перерахувавши відповідачу грошові кошти за товар, натомість відповідач своїх зобов'язань за договором (в частині своєчасної поставки товару) належним чином не виконав, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з позовом до суду. Також додав, що після порушення провадження у справі, а саме 02.09.2014р. відповідач поставив обумовлений договором товар, а відтак позивач зменшив розмір позовних вимог в частині суми основного боргу та просить суд стягнути з відповідача 640,86 грн. неустойки за несвоєчасну поставку товару.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 12.09.2014р. не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.05.2014р. між позивачем та відповідачем укладено Договір №01/1402 (надалі - Договір), відповідно до положень п.п. 1.1.-1.2. якого продавець (відповідач) зобов'язується поставити та передати у власність покупця (позивача) товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору. Предметом Договору являється промислова пральна машина моделі SC65 на 6,5-8 кг. завантаження, виробник фірма Primus CE, загальною вартістю 29760,00 грн.

Згідно п. 4.1. Договору покупець проводить оплату наступним чином: платіж 100% суми угоди - 29760,00 грн. протягом 2-х днів при наявності вантажу на складі перевізника в м. Житомир перед видачею покупцю.

На виконання зобов'язань за Договором, позивачем 25.06.2014р. перераховано на рахунок відповідача 29760,00 грн. в якості оплати за товар, що підтверджуються наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №3142 від 25.06.2014р.

За умовами п. 4.2. Договору термін поставки становить не більше 15 днів після здійснення підписання угоди.

Як вбачається з самого Договору, такий підписаний сторонами 21.05.2014р., а відтак зобов'язання з поставки товару відповідач повинен був виконати не пізніше 05.06.2014р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, товар був поставлений відповідачем всупереч строку, обумовленого Договором, а саме - 03.09.2014р., про що свідчить наявна в матеріалах справи видаткова накладна №РН-0000001 від 03.09.2014р. Вказана накладна підписана повноважними представниками сторін Договору та скріплена їх печатками.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що товар - промислова пральна машина у встановлений Договором строк, відповідачем поставлена не була.

Станом на день розгляду справи судом, докази сплати відповідачем неустойки в розмірі 640,86 грн. в матеріалах справи відсутні.

Встановивши наведені обставини справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення повністю, виходячи з наступного.

Статтею 174 ГК України передбачено, що однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).

Як вбачається з положень Договору, такий за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконану роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання обов'язку.

Положеннями ч. 1 ст. 265 ЦК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Приписами ч. 1. ст. 693 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В п. 4.2. Договору сторони погодили, що термін поставки становить не більше 15 днів після здійснення підписання угоди.

У відповідності із ст. 193 ГК України, положення якої є аналогічні до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки, у встановлений в п. 4.2. Договору строк, товар поставлений відповідачем не був, відтак відповідач вважається таким, що прострочив.

Так, в силу положень ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 230, ч. 4 ст. 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

В п. 8.4. Договору сторони домовилися про те, що за несвоєчасну передачу товару покупець має право вимагати від продавця сплатити покупцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення, починаючи з вказаної в п. 4.2. дати поставки, при умові вчасного виконання покупцем пп. 4.1.1. Договору.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, заставою, при триманням, завдатком.

Положеннями ч. 1 ст. 549 ЦК України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Таким чином, ці види штрафної договірної відповідальності мають подвійну правову природу, які одночасно з тим, що стимулюють сторони дотримуватися умов договору, як спосіб забезпечення, ще й повинні мати компенсаційний характер санкції за порушення господарсько-правових зобов'язань. Норми господарського права не визначають, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, при порушенні строків виконання якого до боржника застосовуються штрафні санкції.

За положеннями ч. 2 ст. 4 ГК України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим кодексом. Тому, в даному випадку слід керуватися нормами господарського права та ч. 1 ст. 549 ЦК України, що передбачають можливість застосування такого виду як пеня за прострочку виконання негрошового договірного зобов'язання в розмірі, обумовленому сторонами в договорі згідно норм ст. 627 ЦК України, яка передбачає свободу договору.

Частиною 1 ст. 111-28 ГПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Як зазначив ВСУ у постановах від 22.11.2010р. №14/80-09-2056 та від 20.12.2010р. №06/113-38 застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовуюється за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.

Виходячи з того, що сторони умовами п. 8.4. Договору передбачили застосування у разі порушення терміну поставки продукції пені, спірні правовідносини є господарськими, а відповідно до ст. 193 ГК України господарські санкції, зокрема, пеня, застосовуються за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання, суд здійснивши перерахунок пені прийшов до висновку, що така підлягає стягненню з відповідача повністю, в розмірі 640,86 грн., оскільки розмір пені обрахований судом є більшим від того, який був нарахований позивачем.

З огляду на викладені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, а тому, підлягають до задоволення повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Зменшені позовні вимоги задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕД Україна» (79015, м. Львів, вул. Героїв УПА, 71, офіс 401; код ЄДРПОУ 38738908) на користь Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, вул. Київська, 48; код ЄДРПОУ 35343771) 640,86 грн. пені та 1827,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2014 р.

Суддя Крупник Р.В.