Ухвала

від 17.09.2014 по справі 814/4459/13-а

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

17 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4459/13-а

Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О. А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Жука С.І.

- Лук’янчук О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «БРАЗВІК» до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07.05.2013 року,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «БРАЗВІК» звернулось до суду із позовом до Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 07.05.2013 року №56 про накладення штрафу на позивача за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230грн.

Відповідач позов не визнав, надав відповідні письмові заперечення, де зазначив, що всі його дії та рішення прийняті у відповідності до вимог законодавства, просив в задоволенні позову відмовити (а.с.35-47).

Ухвалою суду від 14.11.2013 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.10.2013 року по справі №814/2436/13-а, яка ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2014 року була залишена без змін (а.с.67-70).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 07.05.2013 року №56 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності в розмірі 103 230 грн. Присуджено з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «БРАЗВІК» (код 13871676) сплачений судовий збір в розмірі 321грн. 16 коп.

Не погодившись з таким рішенням Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області звернулася з апеляційною скаргою на зазначену постанову, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Згідно до вимог п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання не прибули сторони, які беруть участь у справі, про те про розгляд справи були належним чином повідомлені.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «БРАЗВІК», на замовлення ТОВ «Нафтова будівельна компанія», була розроблена проектна документація для «Установки автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС» за адресою - пр-т Жовтневий 55/2 в м. Миколаїв. Головним інженером проекту від позивача була призначена Святодух Валентина Миколаївна (Наказ позивача про призначення від 29.07.2012 року №21/1) (а.с.52). В період з 25.04.2013 року, згідно направлення (а.с.48) на здійснення позапланової перевірки №407 від 23.04.2013 року, посадовою особою відповідача було проведено позапланову перевірку на об'єкті: «Установка автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС» за адресою - пр-т Жовтневий 55/2 в м. Миколаїв, який експлуатується Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія». Підставою для проведення позапланового заходу відповідач визначив лист Прокуратури Миколаївської області від 04.04.2013 року (а.с.49). За результатами проведеної перевірки було складено Акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 25.04.2013 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Нафтова будівельна компанія» (а.с.9-10). Крім того, як було встановлено, відповідачем складено протокол про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.04.2013 року щодо позивача (а.с.11-12). Відповідно до акту від 25.04.2013 року та Протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 25.04.2013 року, як порушення зазначено: п.8.151 ДБН В.2.5-20-2001 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Газопостачання», ст.ст. 31 , 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» , Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого постановою КМУ від 27.04.2011 року №557 , та невиконання вимог ДБН А.2.2-3-2012 (зокрема, обов'язкового додатку М), а саме: проектна документація «Установка автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-К-10» на діючій АЗС» виконана з порушенням державних будівельних норм та заниження категорії складності. 07.05.2013 року посадовою особою відповідача було прийнято Постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області від 07.05.2013 року, відповідно до якої накладено штраф на позивача у розмірі 103 230 грн. (а.с.32).

Позивач вважає, що перевірка була проведена із порушенням чинного законодавства, висновки акту не відповідають фактичним обставинам, будь-яких порушень позивачем не вчинено, в зв'язку з чим, на думку позивача, постанова про накладення штрафних санкцій є протиправною та має бути скасована.

З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до вимог ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих і будівельних робіт.

Згідно положень п.2 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого Постановою КМУ №553 від 23.05.2011 року (Порядок №553) державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за: дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції та виконання дозвільних і реєстраційних функцій у будівництві, ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до 4 і 5 категорії складності шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Таким чином, суд першої інстанції вірно вважає, що право Інспекції ДАБК проводити планові та позапланові перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності встановлено виключно під час здійснення такої діяльності суб'єктами містобудування.

Також, як було вірно встановлено судом першої інстанції, перевірка була проведена на вже діючому та прийнятому в експлуатацію об'єкті, якій, крім того, належить на праві власності іншій юридичній особі, а представник позивача не був присутній (та не запрошувався) під час перевірки (доказів про інше відповідачем суду не надано).

Як на підставу проведення позапланової перевірки відповідач послався на абз.8 п.7 Порядку №553, яким передбачено, що однією із підстав для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Таким зверненням юридичної особи відповідач вважав Лист Прокуратури Миколаївської області №2318-15-13 від 10.04.2013 року. (а.с.49).

Необхідність здійснення державного контролю у листі обґрунтована пунктом 8 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 року № 439/2011. Відповідно до цієї норми, Держархбудінспекція України у процесі виконання покладених на неї завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами, організаціями, всеукраїнськими об'єднаннями профспілок і всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців. Органи прокуратури до вказаних осіб не відносяться.

Окрім цього, як слідує з матеріалів справи, лист Прокуратури Інспекція визначила як звернення юридичної особи про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

На підставі частини 2 статті 19 Закону України «Про прокуратуру» вказано, що перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 20 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз. При цьому, відповідно до частини 2 статті 20 Закону України «Про прокуратуру», дії, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, можуть бути вчинені виключно під час проведення перевірки в порядку, передбаченому статтею 21 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про прокуратуру», законні вимоги прокурора є обов'язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб та громадян і виконуються невідкладно або у передбачені законом чи визначені прокурором строки.

Проте, вимога прокурора в матеріалах справи відсутня, а лист прокурора про проведення перевірки за своєю правовою природою вказаний процесуальний документ не замінює.

Таким чином, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції стосовно того, що лист прокуратури не може розглядатися, як підстава для проведення позапланової перевірки в розумінні п.7 Порядку, оскільки за своєю правовою природою він не є зверненням юридичної особи. Звернення від органів прокуратури, які видаються в результаті їх службової діяльності, не можуть розглядатися, як звернення юридичної особи.

Крім того, з аналізу вказаного листа вбачається, що позивач в ньому не був зазначений як суб'єкт містобудування, який порушує вимоги містобудівного законодавства.

Також, як було встановлено судом першої інстанції, в направленні №407 від 23.04.2013 року на проведення позапланової перевірки взагалі не зазначено позивача, як об'єкту для перевірки (а.с.48).

Отже, колегія суддів вважає, що у відповідача не було підстав для проведення позапланової перевірки позивача та, відповідно, прийняття щодо нього постанов або приписів.

Спростовуючи доводи апеляційної скарги щодо виявлених, на думку апелянта, порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «БРАЗВІК», колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» усі об'єкти будівництва поділяються на I, II, III, IV і V категорії складності.

Категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до будівельних норм та державних стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Віднесення об'єкта будівництва до тієї чи іншої категорії складності здійснюється проектною організацією і замовником будівництва.

Порядок віднесення об'єктів до IV і V категорій складності визначається Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Порядку віднесення об'єктів будівництва до IV і V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №557 від 27 квітня 2011 року встановлено, що під час проведення державного архітектурно-будівельного контролю на об'єктах самочинного будівництва (у разі відсутності проектної документації) категорія складності таких об'єктів визначається посадовими особами Держархбудінспекції та її територіальних органів, а в разі необхідності - шляхом проведення експертизи експертною організацією чи експертом, що має відповідний сертифікат.

Крім того, листом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 квітня 2011 року № 24-10/2759/0/6-11 роз'яснено законодавство в частині визначення категорії складності об'єкта та зазначено, що статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначаються категорії складності об'єкта відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва. Клас наслідків (відповідальності) будівлі або споруди визначається відповідно до п. 5.1 чинного ДБН В.1.2-14-2009 «Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ».

У зв'язку з чим визначену проектною документацією категорію складності об'єктів будівництва необхідно перевіряти з урахуванням класу наслідків (відповідальності).

Для всіх об'єктів, що проектуються, будуються чи приймаються в експлуатацію, визначена у проектній документації категорія складності може бути уточнена проектною організацією разом із замовником будівництва з урахуванням вищезазначеного.

З матеріалів справи вбачається, що на замовлення ТОВ «Нафтова будівельна компанія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Бразвік», яке є проектною організацією та має ліцензію, була розроблена проектна документація на об'єкт "Установки автомобільного газозаправного пункту «СЗГ-Б-10» на діючій АЗС, за адресою: пр-т Жовтневий, 55/2 в м. Миколаїв, категорія складності ІІ.

При цьому, слід зазначити, що, віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності не належить до повноважень відповідача, а визначається проектними організаціями і замовниками будівництва.

Відповідно до вимог ч.3 ст.31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» - не підлягають обов'язковій експертизі проекти будівництва об'єктів I-III категорій складності.

Обов'язковій експертизі підлягають проекти будівництва об'єктів, визначені ч.4 ст.31 зазначеного Закону.

Відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності встановлена Законом України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності», згідно з п.6 ч.2 ст.2 якого - суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за відповідні правопорушення.

Таким чином, віднесення об'єктів будівництва до І-ІІІ категорії складності належить до повноважень відповідних проектних організацій, у той час як до повноважень відповідача відноситься саме прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів відповідної категорії складності.

Колегія суддів вважає, що інспекцією в ході розгляду справи не доведено та не надано жодного доказу, що спірний об'єкт відноситься до IV-V категорій складності.

При цьому, відповідно до вимог ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» суб'єкти містобудування зобов'язанні додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об'єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізуються її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об'єкта незалежно від зміни замовника.

Отже, ствердження інспекції про порушення позивачем вимог Закону з приводу наведення недостовірних даних в декларації про початок виконання будівельних робіт від 19.11.2012 року № 08212222487 щодо найменування об'єкта будівництва (фактично реконструкція), також не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки, відповідно до норм ч.4 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Проектна документація по завданню ТОВ «НБК» була виконана ТОВ фірма «Бразвік». Останнім також був зроблений розрахунок категорії складності об'єкту, відповідно до якого стаціонарний заправник газу СЗГ-К-10 із підйомним резервуаром для СУН відноситься до ІІ категорії складності. Зазначеним розрахунком були розраховані: 1-склад об'єкту; 2- кількість обслуговуючого персоналу та кількість людей, які перебувають зовні об'єкту; 3- можливість виникнення надзвичайного стану; збитки від руйнування та ушкодження основних фондів промислового призначення; 6 - втрати об'єктів культурної спадщини; 7- визначено, що можлива аварія на об'єкті не вплине на при зупинку роботи об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та функціонування комунікацій.

Згідно із висновком розрахунку - за критеріями таблиці А1, а також наведених розрахунків автоматичний стаціонарний заправник газу СЗГ-К-10 з підземним резервуаром для СУГ відноситься до ІІ категорії складності.

Висновки вказаного Розрахунку відповідачем належними та допустимими доказами спростовані не були.

Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції стосовно того, що посилання Інспекції на постанову щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об'єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування і експертизи, схвалену рішенням Науково-технічної ради Мінрегіонбуду України № 59 від 16.06.2011 року (як на підставу для визначення Інспекцією категорії складності об'єкта будівництва) є необґрунтованим, оскільки цей документ не є нормативно-правовим актом.

В матеріалах справи також міститься відповідь ДП «Укрдержбудекспертиза» (а.с.56) на запит відповідача, відповідно до якого для остаточного визначення категорії складності об'єкта було запропоновано провести додаткову ідентифікацію об'єктів підвищеної небезпеки згідно Постанови КМУ від 11.07.2002 року №956 «Про ідентифікацію та декларування безпеки об'єктів підвищеної небезпеки» , що відповідачем зроблено не було. Доказів про інше апелянтом колегії суддів не надано.

Отже, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявність будь-яких порушень нормативно-правових актів та вимог державних будівельних норм, стандартів і правил з боку позивача (ТОВ «Бразвік»).

Таким чином, на підставі наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не доказав та не обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Головуючий: О.В. Джабурія

Суддя: С.І. Жук

Суддя: О.В. Лук'янчук