Рішення

від 16.09.2014 по справі 911/3253/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 р. Справа № 911/3253/14

Господарський суд Херсонської області у складі судді Литвинової В.В. при секретарі Черковій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Київобленерго", м.Вишневе Київської області

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Катрінфарм", м.Херсон

про стягнення 9 678 грн. 72 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув.

Публічне акціонерне товариство "Київобленерго" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Катрінфарм" про стягнення заборгованості 7 878 грн. 32 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 909 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 138 грн. 58 коп. 3% річних та 752 грн. 02 коп. пені.

В додаткових пояснення до матеріалів справи № 215/юр від 15.09.2014 року позивач просить розглянути справи без присутності свого представника за наявними матеріалами справи.

Відповідач витребувані судом документи не надав, у судові засідання не з'являвся, хоч був належним чином повідомлений про час та місце їх проведення, про що свідчить відповідний штамп суду з відміткою про відправку документу на звороті примірника всіх ухвал суду, який містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників ухвали, дату відправки, підпис працівника суду, яким вона здійснена.

Ухвала про порушення провадження у справі від 13.08.2014 року, направлена відповідачеві за адресою, яка вказана у позовній заяві, повернулася до господарського суду Херсонської області зі відміткою Укрпошти: "за вказаною адресою не існує" (а.с.40-43).

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як слідує з матеріалів справи, а саме з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.08.2014 р., місцем реєстрації відповідача є 73025, м.Херсон, вул.Петренка, будинок 18.

Відповідно до реєстру вихідної поштової кореспонденції за 28.08.2014 року, ухвала суду від 28.08.2014 року на правлена рекомендованою поштою за вищезазначеною адресою.

У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.06 р. (з відповідними змінами) № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій.

Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на час розгляду справи.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про місце, дату та час проведення судового засідання, проте, своїм правом приймати участь у судовому засіданні останній не скористався. Про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

З огляду на вищевказане, відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, суд -

в с т а н о в и в:

Між публічним акціонерним товариством "Київобленерго" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Катрінфарм" (відповідач) укладено договір "Про постачання електричної енергії" № 1388 від 21 травня 2012 року.

Пунктом 1.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 15 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

Відповідно до п.2.3.3. Договору відповідач зобов'язаний оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію"

Згідно п.1.1 Додатку 4 до Договору "Порядок розрахунків за активну електроенергію" встановлено розрахунковий період споживачу з 6 числа календарного місця до 6 числа наступного місяця.

Пунктом 2.1. Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" остаточний розрахунок по виставленому рахунку за спожиту електричну енергію здійснюється на протязі 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду.

Пунктом 6.11. ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електроенергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електроенергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електроенергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором.

14 листопад 2013 року відповідачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9648014901 за листопад 2013 року на суму 1 204 грн. 76 коп. Відповідач повинен був здійснити оплату по вказаному рахунку на протязі 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто до 21 листопада 2013 року. Однак, відповідач даний рахунок не сплатив.

12 грудня 2013 року відповідачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9023642185 за грудень 2013 року на суму 5 021 грн. 77 коп. Відповідач повинен був здійснити оплату по вказаному рахунку на протязі 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто до 19 грудня 2013 року. Однак, відповідач даний рахунок не сплатив.

13 січня 2014 року відповідачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9024583529 за січень 2014 року на суму 7 868 грн. 24 коп. Відповідач повинен був здійснити оплату по вказаному рахунку на протязі 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто до 20 січня 2014 року. Однак, відповідач даний рахунок не сплатив.

07 лютого 2014 року на підставі звіту про використану електроенергію за лютий 2014 року наданого представником відповідача, відповідачу було виставлено рахунок за активну електроенергію № 9071164108 за лютий 2014 року на суму 7 878 грн. 32 коп. Відповідач повинен був здійснити оплату по вказаному рахунку на протязі 5 операційних днів з дати закінчення розрахункового періоду, тобто до 14 лютого 2014 року.

Станом на 28 липня 2014 року у відповідача перед позивачем виникла дебіторська заборгованість за активну електроенергію у розмірі 7 878 грн. 32 коп.

Відповідно до ч.1 п. 8.1 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електроенергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України.

Проте, протягом листопада-грудня 2013 року, січня-лютого 2014 року відповідач споживаючи електричну енергію, не оплачував її, що призвело до утворення заборгованості в сумі 7 878 грн. 32 коп. за активну електроенергію, що підтверджується наданими до матеріалів справи доказами.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з вимогами ст. 4-3, ст. 33 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Ці докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Крім того, відповідно до ст. 38 ГПК України, забезпечення судового процесу доказами покладено виключно на сторони у справі.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження виконання обов'язків за договором та оплати вартості спожитої активної, реактивної і понад договірної електроенергії відповідач суду не надав. Не надано ним і будь-яких заперечень проти позову, тому позовні вимоги про стягнення 7 878 грн. 32 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені, втрат від інфляції та 3% річних, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі штрафу, пені); відшкодування збитків.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарську відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції (ч.2 ст.217 ГК України).

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 статті 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі п.4.2.1 Договору від 1388 року, якими передбачено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію", споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Таким чином, враховуючи доведеність факту порушення відповідачем строків розрахунків за договором, умови договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача пені в сумі 752 грн. 02 коп. заявлена позивачем обґрунтовано і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Крім того, частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаної норми закону позивачем за прострочення виконання зобов'язань по оплаті спожитої електричної енергії нараховано:

- 138 грн. 58 коп. - 3% річних;

- 909 грн. 80 коп. - інфляційних збитків.

Зазначене підтверджується детальним розрахунком заборгованості по договору про постачання електроенергії № 1388 від 21.05.2012р. за період з листопада-грудня 2013р., січня-лютого 2014р.

Враховуючи вищенаведені умови договору та норми законодавства, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

З огляду на неявку представника відповідача, суд зазначає, що в силу статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право брати участь в господарських засіданнях. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють в межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Відповідно до ст.77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 ГПК України, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Суд зауважує, що відкладення на підставі ст.77 ГПК України розгляду справи у разі нез'явлення представника сторони за викликом господарського суду є правом, а не обов'язком суду, і використовується ним, якщо причини неявки є поважними та обґрунтованими, та неявка представника сторони перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Позивачу на підставі ст.49 ГПК України відшкодовуються судові витрати за рахунок відповідача, оскільки спір з його вини доведено до врегулювання в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1.Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Катрінфарм" (73025 м.Херсон, вул. Петренко, 18, код ЄДРПОУ 32301092, інші реквізити суду не відомі) на користь публічного акціонерного товариства "Київобленерго" (08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 2-Б, код ЄДРПОУ 23243188, п/р 26000010517301 в ПАТ "Альфа-Банк", МФО 300346) - 7 878 грн. 32 коп. заборгованості за спожиту активну електричну енергію; 909 грн. 80 коп. інфляційних збитків, 138 грн. 58 коп. 3% річних, 752 грн. 02 коп. пені та 1 827грн. 00 коп. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини)

Повне рішення складено 18.09.2014 року

Суддя В.В.Литвинова