Постанова

від 05.09.2014 по справі 826/11241/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05 вересня 2014 року 14 год. 30 хв. № 826/11241/14

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Данилишин В.М. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 01 серпня 2014 року надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" (далі - позивач, ТОВ "Експрес-2") до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 11 липня 2014 року № 0005322204 та № 0005332204 (далі - оскаржувані рішення) .

В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 04 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

У ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позов та просив задовольнити його повністю.

Представники відповідача не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 15 серпня 2014 року. Пояснили, що оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню, оскільки прийняті відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

У судове засідання 26 серпня 2014 року представник позивача не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи він повідомлений належним чином. При цьому, 26 серпня 2014 року до суду через канцелярію надійшло письмове клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження.

Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 26 серпня 2014 року судом, згідно з ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) , прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження, про що позивача повідомлено письмово.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем у період із 30 травня по 12 червня 2014 року проведено перевірку позивача, за результатами якої 27 червня 2014 року складено акт № 2923/26-58-22-04-06-32978063 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період із 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року (далі - акт перевірки) , відповідно до висновків якого, позивачем:

- занижено податок на прибуток за 2012 рік у загальному розмірі 614250,00 грн., чим порушено пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.5, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 140.1.2 п. 140.1 ст. 140 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ;

- занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) у загальному розмірі 585000,00 грн., чим порушено ст. 185, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п.п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акту перевірки, 11 липня 2014 року відповідачем прийнято оскаржувані рішення: № 0005322204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 614250,00 грн. за основним платежем та у розмірі 153563,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0005332204, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 585000,00 грн. за основним платежем та у розмірі 146250,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Суд погоджується з доводами представника позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів, а також аналізу наступних норм та обставин.

Так, згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) , контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Перевірку проведено на підставі наказу від 08 травня 2014 року № 1145, копію якого вручено особисто під розписку законному представнику позивача.

Стосовно прийняття відповідачем оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

Зі змісту акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про заниження позивачем податку на прибуток та ПДВ у перевіряємому періоді ґрунтуються на тому, що господарські операції, здійснювані за участю позивача та його контрагента - товариства з обмеженою відповідальністю "Марголак" (далі - ТОВ "Марголак") , не мають реального характеру.

Позиція відповідача ґрунтується на обставинах, виявлених у ході вчинення дій, направлених на проведення зустрічної звірки ТОВ "Марголак". Поряд з цим, будь-яких обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства, відповідачем в акті перевірки не зазначено.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника податків, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, які містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника податків, - достовірними.

Подання платником податків до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, які містяться у таких документах.

Доводи контролюючого органу про отримання платником податків необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника податків, зокрема, на формування податкового кредиту.

Неможливість проведення зустрічної звірки контрагента платника податків не є імперативною ознакою протиправності діяльності такого суб'єкта господарювання та не може розцінюватись як беззаперечне свідчення фіктивності усіх господарських операцій, здійснюваних таким суб'єктом.

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо формування відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, які свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей.

Як з'ясовано судом у ході розгляду справи, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами та зазначено відповідачем в акті перевірки, 21 вересня 2011 року між позивачем, як замовником, та ТОВ "Марголак", як виконавцем, укладено договір № ДП-21/09/1 на надання послуг з комплексної оптимізації продуктивності автоматизованої системи самообслуговування "е-Квиток" (далі - договір № ДП-21/09/1) , за умовами якого замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання надати послуги з комплексної оптимізації продуктивності автоматизованої системи самообслуговування "е-Квиток".

На підтвердження виконання умов договору № ДП-21/09/1 ТОВ "Марголак" оформлено акти здачі-приймання наданих послуг від 27 вересня 2012 року № 1 та від 07 грудня 2012 року № 2, податкові накладні від 27 вересня 2012 року № 3 та від 07 грудня 2012 року № 7, факт реєстрації яких у Єдиному реєстрі податкових накладних підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій № 1.

Факт оплати наданих послуг за договором № ДП-21/09/1 підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками з рахунку ТОВ "Експрес-2".

У матеріалах справи також містяться копії свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір (збірка комп'ютерних програм "е-Квиток") і митних документів та звіти трансакцій з оплати послуг і документів.

При цьому, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії протоколу допиту свідка від 28 липня 2014 року, директора ТОВ "Експрес-2" ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1) допитано як свідка у кримінальному провадженні № 32014100090000125.

Відповідно до показів ОСОБА_1, у період із 01 січня 2011 року по 31 грудня 2012 року ТОВ "Експрес-2" мало фінансово-господарські відносини із ТОВ "Марголак".

Зокрема, на підставі договору № ДП-21/09/1 ТОВ "Марголак" надало ТОВ "Експрес-2" послуги з комплексної оптимізації продуктивності автоматизованої системи самообслуго-вування "е-Квиток" з метою модернізації та збільшення кількості замовлень на купівлю квитків.

Первинні бухгалтерські документи фінансово-господарської діяльності ТОВ "Експрес-2" із ТОВ "Марголак" підписано директорами зазначених суб'єктів господарювання.

Фінансово-господарські відносини ТОВ "Експрес-2" із ТОВ "Марголак" здійснював особисто ОСОБА_1 через мережу Інтернет та засобами телефонного зв'язку.

Договір № ДП-21/09/1 складено працівниками ТОВ "Експрес-2" та підписано ОСОБА_1, як директором, після чого направлено засобами факсимільного зв'язку ТОВ "Марголак" для вивчення. Для підписання договору № ДП-21/09/1 його примірники направлено ТОВ "Марголак" кур'єрською доставкою. у подальшому, один примірник договору № ДП-21/09/1, підписаний та засвідчений круглою печаткою ТОВ "Марголак", повернувся на адресу ТОВ "Експрес-2".

Зі службовими особами ТОВ "Марголак" ОСОБА_1 особисто не зустрічався.

Контроль за виконанням умов договору № ДП-21/09/1 здійснювався особисто ОСОБА_1

Оплата за надані послуги здійснювалась на підставі актів здачі-приймання наданих послуг від 27 вересня 2012 року № 1 та від 07 грудня 2012 року № 2 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "Марголак".

Тобто, з вище викладених обставин вбачається, що ОСОБА_1 повністю підтверджено факт здійснення господарських операцій на підставі договору № ДП-21/09/1.

Поряд з цим, факт порушення відносно директора ТОВ "Марголак" ОСОБА_2 кримінального провадження (ухвала Шевченківського районного суду міста Києва від 10 липня 2014 року № 761/18823/14-к (провадження № 1-кп/761/735/2014) та заперечення його ним факту здійснення фінансово-господарської діяльності очолюваного ним товариства, за переконанням суду, не є безумовним та беззаперечним доказом фіктивності господарської діяльності ТОВ "Марголак", у тому числі із ТОВ "Експрес-2", оскільки, згідно з нормами чинного законодавства, зокрема ч. 2 ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, платник податків не може та не повинен нести відповідальність за можливі протиправні діяння інших суб'єктів господарювання.

В акті перевірки не міститься інформація про прийняття судового рішення щодо винуватості особи у вчинені того чи іншого правопорушення, на що посилається відповідач, тим самим порушуючи норму ч. 1 ст. 62 Конституції України, відповідно до якої, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину та не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку та встановлено обвинувальним вироком суду.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Кримінального процесуального кодексу України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

До того ж, як також з'ясовано судом у ході розгляду справи та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, фінансово-господарські відносини позивача із ТОВ "Марголак", а також здійснені за їх участю господарські операції мають реальний характер.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44, пп. 14.1.27, 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 149, п.п. 198.1-198.3 ст. 198 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до п. 187.9 ст. 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто, з вище викладених норм вбачається, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу витрат та податкового кредиту відповідних сум є: придбання товарів, робіт та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку у зв'язку з таким придбанням, з урахуванням рівня звичайних цін; наявність податкових накладних, виданих особою, яка зареєстрована платником ПДВ.

Згідно зі ст. 1, ч. 3 ст. 8, ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 2.4 розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (далі - Положення) , первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Отже, витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, про що також зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11.

Таким чином, системно проаналізувавши вище викладені норми та обставини, також зважаючи при цьому на наявність у матеріалах справи доказів, які свідчать про реальність господарських операцій за участю позивача та його контрагента, суд прийшов до висновку про помилковість висновків відповідача, які містяться в акті перевірки та, як наслідок, безпідставність прийняття ним оскаржуваних рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

На підставі вище викладених норм та обставин вбачається, що позов товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 94, 128, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 липня 2014 року:

- № 0005322204, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" (ідентифікаційний код 32978053) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 767813,00 грн. (Сімсот шістдесят сім тисяч вісімсот тринадцять гривень 00 копійок);

- № 0005332204, яким товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" (ідентифікаційний код 32978053) збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у загальному розмірі 731250,00 грн. (Сімсот тридцять одна тисяча двісті п'ятдесят гривень 00 копійок).

3. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес-2" (ідентифікаційний код 32978053) здійснений ним судовий збір у розмірі 2998,15 (Дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім гривень п'ятнадцять копійок) із Державного бюджету України.

Копії постанови направити сторонам (вручити їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови . Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин