Рішення

від 08.09.2014 по справі 910/13851/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 910/13851/14 08.09.14

За позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс»

про стягнення 6 433 344, 00 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від прокуратури: Пантюхов О.В.

від позивача: Кривошея Д.А.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс» про стягнення 6 433 344,00 грн. за договором № 286/1/14/13 від 12.05.2014 р., з яких: 2 263 584,00 грн. - пені та 4 169 760,00 грн. - штраф за порушення умов вищевказаного договору. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки продукції за договором № 286/1/14/13 від 12.05.2014 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 р. порушено провадження у справі № 910/13851/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 27.08.2014 р. за участю представників сторін та прокуратури, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з невиконанням вимог суду в повному обсязі та неявкою у судове засіданні повноважного представника відповідача.

У даному судовому засіданні прокурор та позивач підтримали заявлений Київським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України позов.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, вимог суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

При цьому суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців адресу відповідача та отримані представником, що підтверджується підписом останнього на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, та зважаючи на те, що від учасників провадження не надходило будь-яких клопотань, в тому числі, про відкладення розгляду справи, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками провадження у справі, оригінали яких оглянуто у судовому засіданні.

У судовому засіданні 08.09.2014 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.05.2014 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс» укладено договір про постачання для державних потреб палива рідинного та газу; олив мастильних, для техніки спеціального призначення № 286/1/14/13, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати у 2014 році паливо рідинне та газ; оливи мастильні (паливо для реактивних двигунів РТ) для потреб Міністерства оборони України, а позивач - прийняти та опалити продукцію, в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно з специфікацією.

Відповідно до вищезазначеної специфікації, відповідач зобов'язався до 15.04.2014 р. включно поставити продукцію, кількість якої складає 3 740, 00 тонн, загальна вартість якої складає 59 578 200, 00 грн.

Згідно з п. 3.1. ціна договору складає 59 578 200, 00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунок за фактично поставлену продукцію здійснюється протягом 30 банківських днів з дати надання постачальником до Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України належним чином оформлених документів, передбачених цим договором.

Згідно з п. 5.2. договору постачання продукції одержувачам замовника здійснює постачальник виключно за номенклатурою, у кількостях, в строки та за адресами, що зазначені в рознарядках Міністерства оборони України.

Відповідно до п.7.3.2. договору за порушення строків постачання продукції постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Договір згідно з п. 10.1. набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2014 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

12.05.2014 р. між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс» укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до договору №286/1/14/13 від 12.05.2014 р., а саме строк поставки продукції сторони визначили - 15 днів з дати підписання цієї додаткової угоди; загальна кількість товару 3 400, 00 тонн та ціна договору становить 59 568 000, 00 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору сторони підписали рознарядку Міністерства оборони України, в якій зазначались одержувачі, загальна кількість та строк поставки продукції.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазнає, що відповідачем порушено зобов'язання за договором №286/1/14/13 від 12.05.2014 р. щодо терміну поставки продукції, у зв'язку з чим позивачем нараховано штрафні санкції - пеню на суму 2 263 584, 00 грн. та 4 169 760, 00 грн. - штрафу за прострочення виконання зобов'язання, які позивач просить стягнути в судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором.

Виходячи з умов договору №286/1/14/13 від 12.05.2014 р. щодо строків поставки, суд дійшов висновку, що строк поставки продукції настав 27.05.2014 р.

Частиною ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання), відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.3.2. договору №286/1/14/13 від 12.05.2014 р. у випадку затримки поставки понад термін, встановлений р. 5 договору, відповідач сплачує пеню у розмірі 0, 1 % від вартості продукції за кожен день прострочення поставки продукції, за прострочення понад тридцять днів з відповідача додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості.

Аналогічні положення закріплені в ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, якою передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно розрахунку прокурора розмір пені за прострочення терміну поставки продукції, обумовленої договором №286/1/14/13 від 12.05.2014 р. за період з 28.05.2014 р. (дата виникнення прострочення) до 04.07.2014 р. (дата, визначена позивачем самостійно) становить 2 2 263 584, 00 грн.

Крім того, прокурором нараховано штраф у розмірі 7 % від вартості непоставленої у встановлений строк продукції (за прострочення понад тридцять днів поставки товару) за додатковою угодою №286/1/14/13 від 12.05.2014 р., що становить 4 169 760,00 грн.

Перевіривши правильність нарахування прокурором штрафних санкцій, судом встановлено, що розрахунки прокурора виконано вірно та не суперечать положенням чинного законодавства України.

Відповідач правом надання відзиву не скористався та заявлені до нього вимоги не спростував, доказів наявності об'єктивних причин неможливості належного виконання договірних зобов'язань не надав.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених прокурором вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ :

1. Позов Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Центрального регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 36019304), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, п-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) штраф у розмірі 4 169 760,00 (чотири мільйона сто шістдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят грн. 00 коп.) грн. та 2 263 584,00 (два мільйона двісті шістдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.) грн. - пені.

3. Стягнути з з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто сіті сервіс» (01011, м. Київ, вул. Рибальська, буд. 13, код ЄДРПОУ 36019304), з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України судовий збір у розмірі 73 080, 00 (сімдесят три тисячі вісімдесят грн. 00 коп.) грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.09.2014 р.

Суддя Пригунова А.Б.