Рішення

від 15.09.2014 по справі 914/2945/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2014 р. Справа № 914/2945/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка, Донецька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-Торг», м.Львів

про стягнення 6 712 грн. 78 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Коваль О.Ф., представник (довіреність від 31.07.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м.Горлівка, Донецька область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-Торг», м.Львів про стягнення 6 712 грн. 78 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 18.08.2014р. призначив розгляд справи на 01.09.2014 р. Ухвалою суду від 01.09.2014 р. розгляд справи відкладався на 15.09.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар на загальну суму 4 937 грн. 58 коп. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 4327грн. 26 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару відповідачу нараховано пеню в сумі 334 грн. 88 коп., штраф в сумі 344 грн. 91 коп., 20% річних в сумі 1 183 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 522 грн. 57 коп. Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, становить 6 712 грн. 78 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду від 18.08.2014 р. не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалося на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВМ-Торг» (покупець) було укладено договір поставки №2169.

За цим договором постачальник (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) алкогольні напої, а покупець зобов'язувався прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу по видатковій накладній №14269/12200 від 12.03.2013 р. (оригінал видаткової накладної оглянутий в судовому засіданні, завірена копії долучена до матеріалів справи) товар на загальну суму 4 937 грн. 58 коп.

Відповідно до п. 6.1. договору розрахунки за товар здійснюються покупцем протягом 21 календарного дня з дня отримання товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України.

Згідно п. 4.5. договору оплата товару покупцем здійснюється не пізніше 30 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.

Відповідач оплатив отриманий товар частково в сумі 600 грн. 00 коп. Також, згідно бухгалтерських даних позивача за відповідачем рахувалася переплата в сумі 10 грн. 32 коп. за раніше поставлений товар, яка зарахована в рахунок оплати за товар згідно накладної №14269/12200 від 12.03.2013 р.

Таким чином, з матеріалів справи, пояснень представника позивача, вбачається, що відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, станом на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 327 грн. 26 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.1. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення покупцем строків оплати вартості одержаного від постачальника товару більше ніж на 30 календарних днів, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 7 відсотків від суми боргу.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 9.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати отриманого від постачальника товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.

З врахуванням цих положень, позивачем нараховано пеню в сумі 334 грн. 88 коп., штраф в сумі 344 грн. 91 коп., 20% річних в сумі 1 183 грн. 16 коп., інфляційні втрати в сумі 522 грн. 57 коп.

Судом перевірено правильність розрахунку вищевказаних сум та встановлено, що розмір інфляційних втрат повинен становити 512 грн. 65 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 4 327 грн. 26 коп. основного боргу, 334 грн. 88 коп. пені, 344 грн. 91 коп. штрафу, 1 183 грн. 16 коп. 20% річних, 512 грн. 65 коп. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВМ-Торг», м. Львів, вул. Чернігівська, 14 (ідентифікаційний код 37741202) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик», м. Горлівка, вул.Озерянівська, 2, Донецька область (ідентифікаційний код 35871504) 4327грн. 26 коп. основного боргу, 334 грн. 88 коп. пені, 344 грн. 91 коп. штрафу, 1 183 грн. 16 коп. 20% річних, 512 грн. 65 коп. інфляційних втрат, 1 824 грн. 25коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.