Вирок

від 04.08.2014 по справі 741/790/13-к

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 741/790/13-к

Провадження № 1-кп/741/1/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Носівка 04 серпня 2014 року

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

з участю прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого, його захисника адвоката ОСОБА_4 ,законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілої та її представника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши в відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12012260290000022 відносно

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , з повною загальною середньою освітою, учня Ніжинського аграрного ліцею, громадянина України, неодруженого, який на утриманні нікого не має, раніше не судимого, якому запобіжний захід не обрано,

за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,

встановив:

23 грудня 2012 року близько 4 годин 30 хвилин в м. Носівка Чернігівської області на «Привокзальній площі» біля будівлі залізничного вокзалу станції Носівка ОСОБА_7 безпричинно, з хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, раптово наніс удар кулаком в обличчя квитковому касиру ОСОБА_8 , яка виконувала роботи з прибирання снігу, від чого остання втратила рівновагу та впала на бруківку. Коли ОСОБА_8 знаходилася на бруківці, ОСОБА_7 наніс потерпілій декілька ударів рукою та ногою в область тулуба, чим завдав останній фізичного болю та спричинив тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 46 від 15 лютого 2013 року ОСОБА_8 отримала тілесні ушкодження у вигляді синців та забитих ран області обличчя, закритої черепно-мозкової травми: струсу головного мозку, забитих ран правої кисті, які відносяться до легкого ступеню тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 свою вину визнав повністю, розкаявся, засудив свою поведінку, цивільний позов прокурора про стягнення коштів на лікування потерпілої визнав повністю, цивільний позов потерпілої в частині стягнення матеріальної шкоди визнав повністю, частково визнав позов в частині морального відшкодування, дав показання про те, що в грудні 2012 року перед закриттям залу очікування станції Носівка він перебував там, отримав зауваження від квиткового касира з приводу засмічування залу очікування лушпинням соняшника. В ту ж ніч близько 4 години 30 хилин він бачив, що квитковий касир прибирала територію від снігу. Він (обвинувачений) підійшов до ОСОБА_9 раптово ударив її, після чого вона упала, став завдавати ударів кулаками в обличчя та ногами в область тулуба. Він (обвинувачений) дав згоду на застосування до нього акту амністії та звільнення його від покарання.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому йому діянні підтверджується дослідженими по справі доказами, а саме:

- показаннями потерпілої ОСОБА_8 , яка під час судового провадження пояснила, що 22 грудня 2012 року заступила на зміну квитковим касиром. ОСОБА_10 сидів з компанією в залі очукування. Близько 4 години він ( ОСОБА_11 ) нічого не пояснюючи ударив її, не відповів на її запитання про те, навіщо ударив її, продовжив побиття. ОСОБА_10 не відпускав її, бив головою об асфальт, не звертав уваги на її крик, наносив удари носаками та докотив її до вікна чергового по станці. ОСОБА_10 припинив її побиття через те, що чергова по станції вийшла з службового приміщення;

- показаннями свідка ОСОБА_12 , яка під час судового провадження пояснила, що 23 грудня 2012 року близько 5 години вона почула крики: «Лідо, спаси», вийшла із службового приміщення, бачила, як хлопець бив потерпілу. Обвинувачений побачив її (свідка) та втік в напрямку до туалета;

- висновком експерта (експертиза за матеріалами кримінального провадження) № 80-2014/о від 10 липня 2014 року (а.с. 134-148), з якого видно, що тілесні ушкодження, які отримала ОСОБА_8 відносяться до легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (за критерієм тривалості розладу здоров`я). Між спричиненням ОСОБА_8 тілесних ушкоджень та її лікуванням протягом максимум перших 28 діб вбачається прямий причинно-наслідковий зв`язок.

Аналізуючи зібрані і досліджені в судовому провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_7 , а саме: грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, дійсно мало місце, воно містить склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.

ОСОБА_7 винен у вчиненні даного кримінального правопорушення, оскільки усвідомлював суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно-небезпечні наслідки і бажав їх настання.

ОСОБА_7 підлягає покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення.

Суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_7 , щире каяття, відсутність судимості та вчинення злочину неповнолітнім.

Судом не встановлено обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_7 .

Призначаючи міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейне положення, наявність постійного місця проживання, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обираючи вид і міру покарання ОСОБА_7 , суд приймає до уваги його характеризуючі дані і приходить до висновку про необхідність призначити йому покарання у виді арешту.

Відповідно до п. «а» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов`язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими відповідно до ст. 12 КК України, особи, які на момент вчинення злочину були неповнолітніми.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 296 КК України, є злочином невеликої тяжкості.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_7 на момент вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, був неповнолітнім.

За таких обставин ОСОБА_7 підлягає звільненню від призначеного покарання.

Прокурор заявив цивільний позов про стягнення з законного представника неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_5 збитків за стаціонарне лікування потерпілої.

Згідно з довідкою державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» від 20 травня 2013 року (а.с. 123) на лікування потерпілої ОСОБА_8 за період з 25 грудня 2012 року по 8 січня 2013 року закладом охорони здоров`я витрачено 1562,77 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Розмір витрат на лікування потерпілої не викликає в суду будь-яких сумнівів, підтверджується належними доказами, а тому цивільний позов прокурора підлягає задоволенню.

На час ухвалення вироку ОСОБА_7 досяг повноліття, а тому стягнення необхідно проводити з нього особисто.

Потерпілою ОСОБА_8 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_7 матеріальної шкоди, яку в ході розгляду справи було збідьшено до 9 683,52 грн., які були витрачені потерпілою на лікування, моральної шкоди в розмірі 50000 грн. та судових витрат на правову допомогу в розмірі 2 000 грн.

ОСОБА_8 мотивувала вимоги про відшкодування моральної шкоди тим, що злочинними діями ОСОБА_7 їй заподіяно моральну шкоду, яка проявилася у фізичному болю, психічних стражданнях, вона зазнала нервових зривів, вимушена була витрачати кошти на лікування, докладати додаткові зусилля для органзізації свого життя.

Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1195 ЦК України фізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

В судовому засіданні встановлено, що в зв`язку із травмами, отрманими внаслідок протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 проходила лікування, витрачала кошти на придбання ліків та інших медичних засобів, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до п. 9 постанови пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Врахувавши всі обставини по справі суд приходить до висновку, що вимоги потерпілої про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 15 000 грн.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з обвинуваченого в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 243,60 грн. за вимогу про стягнення матеріальних збитків та в сумі 243,60 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України з обвинуваченого на користь потерпілого підлягають стягненню витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надавав правову допомогу за договором.

В матеріалах справи відсутній акт розрахунку виконаних робіт та квитанція про оплату послуг представника, а тому вимоги потерпілої в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 та ч. 2 ст. 124 КПК України витрати за проведення комісійної судово-медичної експертизи в сумі 4 411 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого на користь потерпілої.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, призначивши покарання у виді арешту на строк сорок діб.

Відповідно ст.1 п «А» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 8 квітня 2014 року ОСОБА_7 звільнити від призначеного судом покарання за даним вироком в зв`язку з актом амністії.

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» (р/р 31251272210131 в ГУДКСУ в Київській області, код 26386770, МФО 820019) грошові кошти в сумі 1 562 (одна тисяча п`ятсот шістдесят дві) грн. 77 коп. в рахунок відшкодування витрат державного закладу «Дорожня клінічна лікарня № 2 ст. Київ ДТГО «Південно-Західна залізниця» на стаціонарне лікування потерпілої від злочину ОСОБА_13 .

Стягнути з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_8 кошти в сумі 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, 9683,52 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 4 411 грн. на відшкодування витрат за проведення судово-медичної експертизи.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судовий збір в сумі 487,20 грн.

На вирок може бути подана апеляційна скарга через Носівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, а потерпілій надіслати.

Суддя ОСОБА_1