Рішення

від 16.09.2014 по справі 914/2457/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2014 р. Справа №914/2457/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Білані О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Прокурора Лановецького району Тернопільської області в інтересах держави в особі Лановецького міжрайонного управління водного господарства, м.Ланівці Тернопільської області

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Галичина", м.Радехів Львівської області

про стягнення заборгованості в сумі 29036грн. 21коп.

За участю представників:

від прокуратури : Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова;

від позивача : Лучків В.Т. - представник (довіреність б/н від 18.07.2014р.);

від відповідача: не з'явився.

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутніх представників прокуратури та позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Прокурора Лановецького району Тернопільської області в інтересах держави в особі Лановецького міжрайонного управління водного господарства до Приватного акціонерного товариства "Галичина" про стягнення основного боргу в сумі 24012грн. 00коп., пені у розмірі 1973грн. 75коп., інфляційних втрат в розмірі 2665грн. 03коп. та 3% річних у розмірі 385грн. 34коп.

Ухвалою суду від 11.07.2014р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 21.07.2014р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представника відповідача, невиконання сторонами в повному обсязі вимог попередньої ухвали суду, продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 16.09.2014р.

В судове засідання 16.09.2014р. прокурор та представник позивача явку забезпечили, позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві і просять суд позов задоволити.

В судове засідання 16.09.2014р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги попередніх ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8020001157671. Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 16.09.2014р. не поступало.

Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України .

Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області, в с т а н о в и в:

15.01.2013р. між Лановецьким міжрайонним управлінням водного господарства (підрядчик) та Приватним акціонерним товариством «Галичина» (замовник) укладено договір №2, згідно до розділу 1, якого підрядчик зобов'язується у відповідності до кошторисної документації виконати роботи по наданню платних послуг ремонтно-механічною майстернею (усіма видами механічних станків, естакадою, оглядовою ямою і ін.). Виконання робіт оформляється актом приймання-передачі виконаних робіт. Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи згідно акту виконаних робіт.

Згідно п.2.1. та п.2.2. договору №2 від 15.01.2013р. строки виконання робіт узгоджуються за взаємною згодою сторін, але в будь якому випадку до 31.12.2013р. Виконання робіт здійснюється згідно законодавства з дотриманням правил приймання-здачі виконаних робіт.

Пунктами 3.2., 3.4.-3.6. договору №2 від 15.01.2013р. передбачено, що загальна вартість договору становить 72 (сімдесят дві) тис. грн. Порядок розрахунків - безготівковий. Розрахунок за виконані роботи проводитися - щомісячно на протязі 20 календарних днів після підписання акту виконаних робіт. Остаточний розрахунок за даним договором здійснюється замовником не пізніше ніж 20 днів після повного закінчення робіт, включаючи усунення виявлених в процесі приймання недоліків.

На виконання договірних зобов'язань позивачем з вересня по грудень. 2013 року надано послуги ремонтно-механічною майстернею на загальну суму 24012грн. 00коп., що підтверджується актами актами приймання-передачі виконаних робіт (послуг) (копії яких долучені до матеріалів справи). Відповідач свої зобов'язання щодо оплати на виконання умов укладеного договору не виконував, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 24012грн. 00коп., яка станом на день подання позову не була оплачена.

Позивач на адресу відповідача направив претензію №144 від 30.04.2014р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №8020001129627, в якій позивач просив відповідача погасити заборгованість разом із пенею, інфляційними втратами та 3% річних. Проте, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Між позивачем та відповідачем був складений акт звірки розрахунків, за період з 15.01.2013р. по 15.07.2014р., підписаний та скріплений печатками обох сторін. З цього акту звірки вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 24012грн. 00коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день прийняття рішення суду, доказів в спростування вищенаведених обставин не поступало, доказів щодо оплати заборгованості не представлено, відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 24012грн. 00коп.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

В силу ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором. Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 4.2. договору №2 від 15.01.2013р. за невиконання або неналежне виконання термінів даного договору сторона, яка порушила сплачує іншій стороні пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення. Так, згідно п.4.2. договору №2 від 15.01.2013р. позивач за період з 29.10.2013р. по 30.06.2014р. по кожному акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) нарахував відповідачу пеню у розмірі 1973грн. 75коп.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В п.2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, за період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. З огляду на викладене, суд, здійснюючи перерахунок пені по кожному акту в межах строків, передбачених ч.6 ст.232 ГК України та із врахуванням п.3.5. договору №2 від 15.01.2013р. щодо строків оплати, встановив, що позивач при обрахунку припустився помилки, та в перерахунку фактичний розмір пені складає 1667грн. 51коп., тому в іншій частині заявленої суми пені належить відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 2665грн. 03коп. та 3% річних в розмірі 385грн. 34коп. по кожному акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) за період з 29.10.2013р. по 30.06.2014р.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача з основного боргу в сумі в сумі 24012грн. 00коп., пені у розмірі 1667грн. 51коп., інфляційних втрат в розмірі 2665грн. 03коп. та 3% річних у розмірі 385грн. 34коп. є обґрунтованими, не спростованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню. В решті позовних вимог щодо пені у розмірі 306грн. 24коп. належить відмовити.

Відповідно до ст.121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів держави в суді, у випадках передбачених законом. І згідно із ч.3 ст.2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовує необхідність її захисту.

Згідно з ч.1 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави (ч.3 ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру»).

Частиною 3 ст.49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору; у разі ж повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор.

Враховуючи те, що спір виник з вини відповідача, судовий збір в розмірі 1807грн. 73коп., стягується з відповідача в дохід Державного бюджету України, а також враховуючи і те, що у позові відмовлено частково, судовий збір у розмірі 19грн. 27коп. пропорційно до суми позовних вимог, в яких відмовлено у позові, стягується з позивача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4-3, 12, 29, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) на користь Лановецького міжрайонного управління водного господарства (47400, Тернопільська область, м.Ланівці, вул.Миру, 18, код ЄДРПОУ 01035466) 24012грн. 00коп. - основного боргу, 1667грн. 51коп. - пені, 2665грн. 03коп. - інфляційних втрат та 385грн. 34коп. - 3% річних.

Стягнути з Лановецького міжрайонного управління водного господарства (47400, Тернопільська область, м.Ланівці, вул.Миру, 18, код ЄДРПОУ 01035466) в дохід Державного бюджету України 19грн. 27коп. судового збору.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Галичина» (80200, Львівська область, м.Радехів, вул.Б.Хмельницького, 120, код ЄДРПОУ 25553579) в дохід Державного бюджету України 1807грн. 73коп. судового збору.

Накази видати відповідно до ст.116 ГПК України.

В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя Іванчук С.В.

Повне рішення складено 19.09.2014р.