Рішення

від 18.09.2014 по справі 911/2705/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 911/2705/14

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київобленерго»

до Старівської сільської ради

про стягнення 66 792,79грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Кошман В.О. (дов. № 83 від 20.05.2014р.);

від відповідача Курилко О.П. (дов. № 46 від 17.07.2014р.).

Обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Київобленерго» (далі - позивач) звернулося з позовом до Старівської сільської ради (далі - відповідач) про стягнення 66 792,79грн. заборгованості, з яких: 61 313,71грн. боргу за спожиту активну електроенергію, який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. та 5 479,08грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з розрахунку за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2014р. порушено провадження у справі 911/2705/14, розгляд справи призначено на 18.07.2014р.

18.07.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 341/02-17 від 18.07.2014р. (вх. № 14289/14 від 18.07.2014р.), згідно якого останній просив суд відмовити у задоволенні позову повністю, який прийнято судом.

У судовому засіданні 18.07.2014р. оголошено перерву до 08.08.2014р.

У судовому засіданні 08.08.2014р. оголошено перерву до 29.08.2014р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 29.08.2014р. продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 18.09.2014р.

У судовому засіданні 18.09.2014р. представник позивача підтримав позовні вимоги в частині стягнення 5 479,08грн. пені, представник відповідача зазначив про відсутність основного боргу у зв'язку з повним погашенням та не заперечив проти стягнення пені.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

06.03.2014р. між Публічним акціонерним товариством «Київобленерго» (Постачальник) та Старівською сільською радою (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 0580, який є продовженням договору про постачання електричної енергії № 580 від 16.10.2009р. за умовами якого постачальник зобов'язався продати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 93 кВт, а споживач - оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснювати інші платежі за умовами договору.

Споживач зобов'язується: - оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 „Порядок розрахунків за активну електроенергію" та Додатку № 6 „Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку"; - здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача, згідно з умовами Додатку № 5 (5а) „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії" (п.п. 2.3., 2.3.3., 2.3.4. договору).

Відповідно до п. 9.4. договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 01.01.2015р.

Згідно п. 2.1. додатку № 4 до договору (Порядок розрахунків за активну електроенергію) порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової оплати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду авансовий платіж на поточне споживання розрахункового періоду повинен бути оплачений до дати початку розрахункового періоду у розмірі 100 % вартості.

На виконання договору про постачання електричної енергії № 580 від 16.10.2009р. та договору про постачання електричної енергії № 0580 від 06.03.2014р. позивач за період з листопада 2013р. по червень 2014р. поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 252 571,32грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Також позивачем для оплати відповідачу виставлено рахунок за електроенергію на суму 61 313,71грн. (а.с. 34), який залишився частково оплаченим відповідачем.

Відповідач за отриману від позивача електричну енергію розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 195 050,23грн. боргу за електроенергію, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 35), реєстром платежів (а.с. 47) та платіжними дорученнями (а.с. 51-54), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію, який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. на момент порушення провадження у справі (03.07.2014р.) склав 57 521,09грн. (252 571,32грн. - 195 050,23грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 51-54).

Крім того, суд встановив, що після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 65 213,92грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, з яких 57 521,09грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію у відповідача відсутній.

Предметом позову є вимоги про стягнення 61 313,71грн. боргу за спожиту активну електроенергію та 5 479,08грн. пені.

Суд встановив, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.

Частиною першою ст. 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Суд встановив, що на виконання договору про постачання електричної енергії № 580 від 16.10.2009р. та договору про постачання електричної енергії № 0580 від 06.03.2014р. позивач за період з листопада 2013р. по червень 2014р. поставив відповідачу активну електричну енергію на загальну суму 252 571,32грн., що підтверджується наявними матеріалами справи; відповідач за отриману від позивача електричну енергію розрахувався частково, сплативши на рахунок позивача 195 050,23грн. боргу за електроенергію, що підтверджується розрахунком суми заборгованості (а.с. 35), реєстром платежів (а.с. 47) та платіжними дорученнями (а.с. 51-54), внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за спожиту активну електроенергію, який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. на момент порушення провадження у справі (03.07.2014р.) склав 57 521,09грн. (252 571,32грн. - 195 050,23грн.), що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 51-54); після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 65 213,92грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, з яких 57 521,09грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію, внаслідок чого борг відповідача перед позивачем за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію у відповідача відсутній.

Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення 3 792,62грн. боргу за спожиту активну електроенергію згідно договору про постачання електричної енергії № 0580 від 06.03.2014р., який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. є такою, що не підлягає задоволенню судом, оскільки вказана вимога задоволена в добровільному порядку відповідачем до 03.07.2014р. (моменту порушення провадження у справі).

Пунктом 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Визнання боржником претензії кредитора не є способом припинення зобов'язання і не свідчить про відсутність спору; особа, претензія якої визнана боржником, вправі звернутися до господарського суду з позовом про стягнення визнаної суми коштів. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на те, що після порушення провадження у справі (03.07.2014р.) відповідач сплатив на рахунок позивача 65 213,92грн., що підтверджується наявними матеріалами справи, з яких 57 521,09грн. були зараховані позивачем в рахунок погашення заборгованості за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію, внаслідок чого на момент прийняття рішення у справі борг відповідача перед позивачем за отриману за період з листопада 2013р. по червень 2014р. активну електроенергію у відповідача відсутній, суд вважає, що провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 57 521,09грн. боргу за спожиту активну електроенергію, який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманої активної електроенергії, позивачем за період з 01.05.2013р. по 31.05.2014р. нарахована пеня в сумі 5 479,08грн.

Частинами першою і третьою ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.

У сфері господарювання згідно ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2.1. договору сторонами погоджено, що за невнесення платежів, передбачених договором, з порушенням термінів, визначених в Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати та три проценти річних від простроченої суми.

Враховуючи положення вищезазначених норм, а також періоди нарахування пені, що вказані позивачем в поданому ним розрахунку пені (а.с. 36-38), арифметично вірний розмір пені, нарахованої за період з 01.05.2013р. по 31.05.2014р. становить загалом 5 479,08грн. Відтак, вимога про стягнення з відповідача 5 479,08грн. пені підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення 5 479,08грн. пені є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами і відповідно підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Провадження у справі в частині вимоги Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» до Старівської сільської ради про стягнення 57 521 (п'ятдесяти семи тисяч п'ятиста двадцяти однієї гривні) 09 коп. боргу за спожиту активну електроенергію, який виник за період з листопада 2013р. по червень 2014р. припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Старівської сільської ради (08362, Київська обл., Бориспільский район, с. Старе, вул. Радянська, буд. 49-А; ідентифікаційний код 04363633) на користь Публічного акціонерного товариства «Київобленерго» (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул. Київська, буд. 2-Б; ідентифікаційний код 23243188) 5 479 (п'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять гривень) 08 коп. пені та 1 723 (одну тисячу сімсот двадцять три гривні) 26 коп. судового збору.

4. У задоволенні решти позову - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 19.09.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко