Постанова

від 16.09.2014 по справі 917/175/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" вересня 2014 р. Справа № 917/175/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А. , суддя Лакіза В.В. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Передрій Г.С.

за участю представників:

позивача - Колесника Р.Ю. за довіреністю №103 від 13.03.2014 р.,

відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ (вх. №1693П/2-8) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.14 у справі № 917/175/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ

до Приватного підприємства "Мар"янівське", с. Мар'янівка Гребінківського району Полтавської області

про стягнення 962 543,70 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2014 р. Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ звернулось до господарського суду Полтавської області з позовною заявою, в якій просило стягнути з Приватного підприємства "Мар'янівське", с. Мар'янівка Гребінківського району Полтавської області 962543,70 грн., у т. ч. 374378,45 грн. - коштів, перерахованих за договором поставки зерна майбутнього врожаю №К017POL-F від 02.04.2013 р., 126000,00 грн. договірної санкції, 350000,00 грн. штрафу, 112165,25 грн. 24% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 р. у справі №917/175/14 (головуючий суддя Кльопов І.Г., суддя Іваницький О.Т., суддя Сірош Д.М.) в задоволенні позову відмовлено.

Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду, подало до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенння судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати повністю рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 р. у справі №917/175/14 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а також стягнути витрати за сплачений судовий збір за подання позову та за подання апеляційної скарги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник, зокрема, посилається на те, що ним відповідно до умов договору (п.4.1., п. 4.2., п. 4.1.1.) було здійснено попередню оплату у повному обсязі на загальну суму 700000,00 грн. (в тому числі, 52500,00 грн. - платіж за договором №МН/АК-13 №0142 КВ комплексного (мультиризикового)страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур)

Також скаржник зазначає, що висновок суду першої інстанції щодо того, що позивач попередню оплату здійснив з порушенням встановлено п. 4.1. договору строку, є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

Крім того, заявник скарги вказує на те, що під час укладення спірного договору з ним відповідач усвідомлював та погодився (п. 2.2. договору) з тим, що в разі невиконання ним своїх зобов'язань перед позивачем, які передбачені п. 1.1. договору та полягали в тому, що відповідач поставить позивачу товар в термін (строк), передбачений п. 1.2. договору, позивач має право задовольнити свої вимоги у спосіб, який обере на власний розсуд та в повному обсязі, що визначатиметься на момент фактичного задоволення таких вимог, включаючи розмір договірних санкцій, процентів, неустойки, штрафів, пені, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання зобов'язань, витрати, пов'язані із зверненням стягнення на товар та його реалізацію. Пунктом 8.7. договору сторони підтвердили, що штрафні санкції, передбачені договором, прийнятні для обох сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.06.2014 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" прийнято до провадження та призначено до розгляду на 22.07.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу (вх. №5781 від 21.07.2014 р.) відповідач зазначає про те, що вважає рішення Полтавської області від 15.05.2014 р. у справі №917/175/14 законним та обгрунтованим, таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу позивача безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідач надав заяву (вх. №5779 від 21.07.2014 р.)про відкладення розгляду справи на інший день у зв'язку з хворобою його представника.

В судове засідання 22.07.2014 р. з'явився представник позивача, який підтримав вимоги апеляційної скарги та надав пояснення у справі, а також відповіді на питання колегії суддів.

Також представник позивача надав клопотання про продовження строку розгляду справи №917/175/14 за межі двохмісячного строку та відкладення в зв'язку з цим розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України.

З метою повного дослідження всіх обставин справи заявлене клопотання позивача було задоволено, розгляд справи відкладено на 09.09.2014 р.

В судове засідання 09.09.2014 р. прибув представник позивача та підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, також на виконання вимог ухвали суду від 22.07.2014 р. надав пояснення щодо правильності нарахування штрафних санкцій від 08.09.2014 р. №2-1-10/325.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення 31.07.2014 р. (т. 2 а. с. 95), про причини не прибуття суд не повідомив.

Враховуючи факт належного повідомлення сторін про час та місце розгляду апеляційної скарги, та те, що норми ст. 38 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, що п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, повторно розглянувши справу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення, встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, 02.04.2013 р. між Публічним акціонерним товариством "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Приватним підприємством "Мар'янівське" був укладений договір поставки зерна майбутнього врожаю № K017POL-F (далі - "договір").

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах цього договору постачальник у визначений сторонами строк (термін) поставляє покупцю наступну сільськогосподарську продукцію (далі - "товар") : найменування товару - зерно кукурудзи 3 класу; одиниця виміру товару - метрична тонна; кількість товару - 1000,000; а покупець зобов'язується прийняти товар (поставлений насипом) та оплатити його.

Згідно з пунктами 1.2. - 1.3.1. договору термін поставки: до 01.11.2013 р. включно. Поставка відповідної партії товару вважається здійсненою в момент підписання між покупцем та постачальником акту приймання-передачі відповідної партії товару на умовах поставки, передбачених цим договором.

Умови поставки: EXW - ПАТ "ДПЗКУ" (філія Гребінківський елеватор), 37400, провул. Пирятинський, буд. 46, м. Гребінка, Полтавська обл., Україна (згідно ІНКОТЕРМС 2010), якщо інший сертифікований зерновий склад (зерносховище) не вказаний(е) у листі покупця, що направлений на адресу для листування постачальника, який є невід'ємною частиною цього договору.

Мінімальна партія товару для передачі покупцю - 500 тонн. У випадку, якщо загальна кількість товару згідно з п. 1.1. договору становить менш ніж 500 тонн, покупець має право приймати товар у повному обсязі одноразово.

На виконання п. 2.2. договору між позивачем (заставодержатель) та відповідачем (заставодавець) 02.04.2013 р. було укладено договір застави майбутнього врожаю, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 02.04.2013 р. за реєстровим № 970 (далі - "договір застави") .

Згідно з пунктами 3.1.-3.2. договору попередня оплата товару здійснюється з розрахунку ціни одиниці виміру товару (станом на момент укладення договору), яка складає 700,00 грн. за одиницю виміру товару.

Сума попередньої оплати за товар становить 700000,00 грн.

Ціна одиниці виміру товару з ПДВ (відповідної партії товару), за якою здійснюються остаточні розрахунки (п. 4.2. договору), визначається як середньозважена ціна рівноваги (фіксінгу) на одиницю виміру товару, що склалася протягом останніх трьох торгових сесій на Аграрній біржі на найближчий робочий день, що передує дню, у який поставка відповідної партії товару вважається здійсненою (п. 1.2.1. договору), за вирахуванням знижки у розмірі 100,00 грн. за кожну одиницю виміру товару, яка надається постачальником покупцю. Ціна на партію товару відображається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору.

У пунктах 4.1., 4.2. сторони договору погодили порядок розрахунків.

Пунктом 5.4. договору встановлено, що у разі невиконання постачальником своїх зобов'язань покупець має право зупинити виконання своїх зобов'язань, відмовитися від їх виконання частково або в повному обсязі, при цьому постачальник зобов'язаний повернути покупцю всі кошти, перераховані на користь постачальника на виконання умов цього договору (у т.ч. суму грошових коштів, що визначена згідно з п. 4.1.1. договору) протягом З банківських днів з моменту отримання листа-вимоги покупця.

Сторони погодили, що достатнім доказом наявності обставин, що визначені попереднім реченням, є лист-вимога покупця. У випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Відповідно до пункту 5.5. постачальник зобов'язаний укласти зі страховою компанією, яка погоджена покупцем, договір комплексного страхування, умовами якого буде передбачено, що у випадку настання страхового випадку у відповідності до умов договору комплексного страхування, розмір всієї страхової виплати перераховується страховою компанією покупцю, а також передбачити, що вигодо набувачем за таким договором є покупець. Покупець сплачує за постачальника страховий платіж за договором комплексного страхування (к порядку, що передбачений договором комплексного страхування)/, у розмірі, передбаченому п. 4.1.1. договору.

Відповідно до п.5.6. договору покупець має право не здійснювати платежі, передбачені п.4.1. та/або п.4.1. договору у випадку відсутності укладеного та чинного договору комплексного страхування.

Умовами договору, а саме пунктом 6.3., визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

Згідно з п .8.2 договору він набуває чинності з моменту його укладення.

У відповідності до п. 5.5. договору між відповідачем (страхувальник) та товариством з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" (страховик) 02.04.2013 р. було укладено договір №МП/АК-13 №0142 KB комплексного (мультиризикового) страхування майбутньою врожаю сільськогосподарських культур (далі - "договір комплексного страхування").

Пунктом 6.3. договору страхування передбачено, що перша частина страхового платежу має бути сплачена у 30-денний строк з моменту підписання цього договору, а друга частина страхового платежу має бути сплачена у 30-денний строк з моменту підписання Акту посівів сільськогосподарських культур.

Згідно з п.7.1. договору страхування він набирає чинності з дня оплати страхового платежу в повному обсязі в строки, визначені в п.6.3. договору страхування.

Згідно з платіжним дорученням №325 від 26.04.2013 р. (т. 1 а. с. 61) позивач перерахував на користь відповідача кошти у сумі 647500,00 грн.

Крім того, за платіжним дорученням №326 від 26.04.2013 р. він перерахував Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" 10500,00 грн. та за платіжним доручення №879 від 09.07.2013 р. 42000,00 грн.

В порушення умов договору відповідачем 18.12.2013 р. було поставлено позивачу товар частково (325,030 метричних тонн кукурудзи 3-го класу) - на суму 325621,55 грн., отже в термін до 01.11.2013 р. не здійснено поставку покупцю 674,97 метричних тонн зерна кукурудзи 3-го класу.

10.01.2013 р. позивачем на дві адреси відповідача було направлено лист-вимогу №04-02/01, що підтверджується фіскальними чеками №8319 від 1.01.2014 р. і №8320 від 10.01.2014 р. та описами вкладень (т. 1 а. с. 64 - 66).

В листі-вимозі позивач повідомив відповідача про відмову від подальшого виконання ним зобов'язань за договором поставки майбутнього врожаю та вимагав протягом 3-х банківських днів з моменту отримання цього листа-вимоги повернути отримані за договором кошти в розмірі 374378,45 грн. Крім того, позивач вимагав перерахувати суму договірної санкції у розмірі 98000,00 грн. та суму штрафу у розмірі 350000,00 грн.

Лист-вимога був отриманий відповідачем 14.01.2014 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а. с. 67).

Позивач, вважаючи свої права порушеними, оскільки відповідач свої зобов'язання щодо поставки товару не виконав, передоплату не повернув, 06.02.2014 р. звернувся до господарського суду Полтавської області з відповідним позовом.

15.05.2014 р. господарським судом Полтавської області було прийнято оскаржуване рішення.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач (покупець) свої зобов'язання за договором поставки зерна майбутнього врожаю №К017POL-F від 02.04.2013 р., а саме попередню оплату, здійснив не у повному обсязі та з порушенням встановленого п. 4.1. договору строку, що згідно зі ст. 538 Цивільного кодексу України свідчить про наявність підстав у відповідача (продавця) для відмови від зобов'язання з поставки товару. Також місцевим господарським судом встановлено, що в діяннях відповідача відсутні правопорушення у сфері господарювання, передбачені ст. 218 Господарського кодексу України, що виключає притягнення відповідача до господарсько-правової відповідальності у вигляді сплати договірної санкції у розмірі 126000,00 грн., штрафу у розмірі 350000,00 грн., а також 24% річних за весь час користування грошовими коштами у розмірі 112165,25 грн.

Проаналізувавши надані докази та оцінюючи їх у сукупності з нормами чинного законодавства, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, З ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Статтею 663 Цивільного кодексу України унормовано, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Колегією суддів встановлено, що позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним договором поставки щодо здійснення ним попередньої оплати.

Так, як вже було зазначено вище, на виконання вимог п.3.1.та п.4.1.1 договору позивач перерахував кошти на загальну суму 700 000 грн. відповідно до платіжних доручень: №325 від 26.04.2013 р. на суму 647 500,00 грн. (відповідачу), №326 від 26.04.2013 р. на суму 10 500,00 грн. та №879 від 09.07.2013 р. на суму 42000,00 грн. (Товариству з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта").

Згідно з п. 6.3. договору комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур від 02.04.2013 р. № МН/АК-13 №0142 КВ загальний страховий платіж складає 52 500 грн.

Відповідно до п. п. 4.1, 4.2 договору поставки сторони погодили наступний порядок розрахунків: покупець протягом 15 календарних днів з моменту набрання чинності цим договором зобов'язується перерахувати кошти (попередня оплата товару), передбачені п.3.1.1 договору на поточний рахунок постачальника (на підставі рахунку-фактури останнього), за вирахуванням грошової суми, передбаченої у п. 4.1.1. цього договору, постачальник доручає покупцю сплатити грошову суму, яку покупець утримує із коштів, які належні до виплати постачальнику у відповідності до п. 4.1 цього договору, у розмірі, зазначеному в договорі комплексного (мультиризикового) страхування майбутнього врожаю сільськогосподарських культур, що є невід'ємною частиною цього договору, як страховий платіж. Грошові кошти, визначені п. 4.1.1. договору, вважаються сплаченими покупцем на користь постачальника з моменту сплати покупцем за постачальника страхового платежу за договором комплексного страхування (в порядку, що передбачений договором комплексного страхування).Остаточний розрахунок (за мінусом суми попередньої оплати за товар, що визначена п. З.1.1. договору) за поставлений покупцю товар (у кількості, яка не може бути більшою, ніж це визначено пунктом 1.1. договору), здійснюється покупцем (на підставі рахунку-фактури постачальника) протягом 10 робочих днів з моменту отримання покупцем усіх документів (належним чином оформлених), передбачених у пунктах 2. 3., 2.4. цього договору, із розрахунку ціни за одиницю виміру товару з ПДВ (грн.), що визначена на підставі п. З.2. договору.

Таким чином, позивачем відповідно до умов договору поставки було здійснено попередню оплату відповідно до умов договору поставки у повному обсязі на загальну суму 700000,00 грн. (в тому числі 52500,00 грн. - платіж за договором страхування).

Крім того, колегія суддів зазначає, що висновки господарського суду першої інстанції щодо несвоєчасності сплати позивачем всієї суми попередньої оплати відповідачу є такими, що не відповідають дійсності, оскільки виконання позивачем своїх зобов'язань щодо оплати товару було здійснено повністю і вчасно.

Так, місцевим господарським судом не було належним чином досліджено умови договору та інші фактичні обставини справи що мають значення для справи, а саме: умови п. 5.6. договору поставки, строки набрання чинності договору страхування, строки виконання зобов'язань за договором страхування, своєчасність виконання обов'язку відповідача щодо виставлення рахунків.

Відповідно до п.5.6. договору поставки покупець має право не здійснювати платежі, передбачені п.4.1. та/або п.4.1. договору у випадку відсутності укладеного та чинного договору комплексного страхування.

Згідно з п. 7.1. договору страхування він набирає чинності з дня оплати страхового платежу в повному обсязі в строки визначені п.6.3. договору страхування.

Пунктом 6.3. договору страхування передбачено, що перша частина страхового платежу має бути сплачена у 30-денний строк з моменту підписання цього договору.

Дата підписання договору страхування - 02.04.2014 р., отже, строк сплати платежу на суму 10 500,00 грн повинен відбутися до 02.05.2013 р.

Це зобов'язання було виконано відповідно до платіжного доручення №326 від 26.04.2013 р.

Цим же пунктом договору страхування передбачено, що друга частина страхового платежу має бути сплачена у 30-денний строк з моменту підписання Акту посівів сільськогосподарських культур.

Акт страхового огляду посівів сільськогосподарських культур було складено 19.06.2013 р.(т. 1 а. с. 1015), отже, позивач повинен був сплатити 42 000,00 грн. страхового платежу до 19.07.2013 р.

Це зобов'язання також було виконано згідно з платіжним дорученням №879 від 09.07.2013 р.

Зазначений договір страхування набрав чинності 09.07.2013 р., таким чином, лише з цього часу, відповідно до п. 5.6. договору поставки, у позивача з'явився обов'язок відповідно до п.4.1. договору поставки сплатити відповідачу суму попередньої оплати за вирахуванням суми страхового платежу.

Це зобов'язання також було своєчасно виконано позивачем згідно з платіжним дорученням №325 від 26.04.2013 р.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач попередню оплату здійснив з порушенням встановленого п. 4.1. договору поставки строку є безпідставним та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 374378,45 грн. неповернутої попередньої оплати підтверджені документально, відповідають нормам чинного законодавства, відповідачем не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про їх задоволення.

Стосовно висновку місцевого господарського суду про наявність у відповідача підстав для відмови від виконання свого обов 'язку, від виконання зобов 'язання з поставки товару відповідно до ч. З ст. 538 Цивільного кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. З ст. 538 Цивільного кодексу України у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Матеріали справи не містять жодних доказів відмови відповідача від виконання своїх обов'язків за договором поставки. Навпаки, відповідач визнав позовні вимоги в частині недопоставки кількості товару, яка складає 674,97 тонн зерна, про що зазначено в оскаржуваному рішенні суду, отже, вищевказані висновки господарського суду першої інстанції безпідставні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача 126000,00 грн. договірної санкції, 350000,00 грн. штрафу, 112165,25 грн. 24% річних колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Положеннями ст. ст. 627. 628, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з п. 3 інформаційного листа Вищого господарського суду України №01-06/249 від 15.03.2011 р. право учасників господарських правовідносин встановлювати інші, ніж передбачено Цивільним кодексом України, види забезпечення виконання зобов'язань визначено частиною 2 ст. 546 Цивільного кодексу України, що узгоджується із свободою договору, яка передбачена ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 р. р. № 3-35гс13 у справі № 908/43/13-г та зазначено, шо в разі невиконання зобов'язань з поставки товару до боржника може бути застосована пеня. При цьому, на цю пеню не розповсюджуються дія Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", оскільки зобов'язання з поставки товару не є грошовим.

Пунктом 6.3.договору поставки сторонами було визначено, що у разі невиконання/неналежного виконання постачальником зобов'язань щодо поставки товару, постачальник зобов'язаний сплатити покупцю договірну санкцію у розмірі 0,2% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору, за кожен день прострочення зобов'язання, а за прострочення зобов'язання щодо поставки товару понад 15 днів, постачальник, окрім договірної санкції, сплачує також штраф у розмірі 50% від суми, що визначена п. 3.1.1. цього договору.

В пункті 8.7. договору поставки сторони підтвердили, що штрафні санкції, передбачені договором, прийнятні для обох сторін.

Таким чином, при укладені договору поставки сторони дійшли згоди щодо стягнення одночасно штрафу та договірних санкцій у разі невиконання відповідачем умов договору, тому їх одночасне застосування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам укладеного між сторонами договору.

При цьому колегією суддів враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі № 06/5026/1052/2011, та презумпцію правомірності правочину відповідно до ст. 204 Цивільного Кодексу України.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 126000,00 грн. договірної санкції за прострочення відповідачем зобов'язання з поставки товару за період з 02.11.2013 р. по 30.01.2014 р. та 350000,00 грн. штрафу, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до п. 4 та п. 6 ст. 231, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України є правомірними, відповідачем не спростованими, а тому підлягають задоволенню.

Згідно з п. З ст. 693 Цивільного кодексу України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до ст. 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Як вже зазначалось вище, у п. 5.4 договору сторони узгодили, що у випадку порушення постачальником грошових зобов'язань, останній зобов'язаний сплатити покупцю проценти у розмірі 24% річних за весь час користування грошовими коштами.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог в частині стягнення з відповідача 24 % річних від простроченої суми у розмірі 112165,25 грн. за період з 08.05.2013 р. по 30.01.2014 р., колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача в цій частині є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 ст. 129 Конституції України та ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

В зв"язку з зазначеним, висновки, викладені в рішенні господарського суду Полтавської області від 15.05.2014 р. у справі №917/175/14, не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а доводи заявника апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, та є підставою для його скасування.

З урахуванням вимог ст. 49 ГПК України та враховуючи приписи постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 101, п. 2 ст. 103, п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України", м. Київ задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 15.05.2014 р. у справі № 917/175/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Мар'янівське" (37412, Полтавська область, Гребінківський район, с. Мар'янівка, вул. Гребінки, 49-а, код ЄДРПОУ 33163860; п/р 2600643121 у ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 380805) на користь Публічного акціонерного товариства Державна продовольчо-зернова корпорація України (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 1, код ЄДРПОУ 00131624; п/р 260025845 ПАТ "Мегабанк" у м. Харків, МФО 351629, п/р 26000302811331 у філії Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харків, МФО 351458) 374378,45 грн. основного боргу, 126000,00 грн. договірної санкції, 350000,00 грн. штрафу, 112165,25 грн. - 24% річних, 19250,87 грн. судового збору та 9625,44 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.09.14

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Хачатрян В.С.