Рішення

від 15.09.2014 по справі 914/3083/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2014 р. Справа № 914/3083/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «50х50», м.Миколаїв, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства «Фірма «Любе», м. Львів

про стягнення 17 818 грн. 21 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Борачок В.М., представник (довіреність від 23.04.2014 р.);

від відповідача: не з'явився

Товариство з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Фірма «Любе», м. Львів про стягнення 17818грн. 21 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 29.08.2014р. призначив розгляд справи на 15.09.2014 р.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату звернення до суду заборгованість становила 6 577 грн. 20 коп. Крім цього, у зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару нараховано пеню у сумі 3392грн. 09 коп., 3% річних у сумі 2 428 грн. 66 коп., інфляційні втрати в сумі 5420грн. 26 коп. Відтак, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 17 818 грн. 21 коп. та судові витрати.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив та подав клопотання (вх. №38619/14 від 10.09.2014 р.) про відкладення розгляду справи для надання сторонам можливості врегулювати спір у добровільному порядку.

Представник позивача проти відкладення розгляду справи заперечив, зазначив, що заходів для добровільного врегулювання спору відповідачем не вживалося, документи, які знаходяться в матеріалах справи є в розпорядженні відповідача, в справі достатньо доказів, щоб розглядати за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач мав достатньо часу, щоб надати суду додаткові пояснення з приводу заявленого позову, зважаючи на заперечення представника позивача щодо відкладення, відсутність доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні, суд відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Представнику роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

16 січня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «50х50» (продавець) та Приватним підприємством «Фірма «Любе» (покупець) було укладено договір №П-007 купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався поставити, а покупець (відповідач) прийняти й оплатити цемент та інші будівельні матеріали (далі-товар) та послуги у кількості, асортименті і за ціною відповідно до умов даного договору та додатково погоджених специфікацій, що є невід'ємною частиною даного договору.

На виконання умов вищевказаного договору та специфікацій №8 від 24.09.2012 р., №9 від 12.03.2013 р., №10 від 15.04.2014 р. позивач передав у власність відповідачу згідно видаткових накладних №1205 від 05.12.2012 р., №175 від 25.03.2013 р., №391 від 30.04.2013 р., №392 від 30.04.2013 р. (оригінали видаткових накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 172 816 грн. 56 коп.

Згідно п. 4.2. договору оплата покупцем за товар проводиться коштами на умовах 100% попередньої оплати на поточний рахунок продавця. До окремих поставок за умови попереднього погодження з продавцем можливе відтермінування оплати товару до 15-ти календарних днів з моменту відвантаження.

Відповідач здійснив оплату вартості товару частково в сумі 166 239 грн. 36 коп., що підтверджується виписками з банківських рахунків (копіями платіжних доручень).

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представника позивача, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 6 577 грн. 20 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 5.2. договору, у випадку порушення покупцем термінів оплати, згідно умов даного договору, він сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день протермінування.

З врахуванням цих положень, позивачем за період з 15.02.2014 р. по 15.08.2014 р. нараховано пеню в розмірі 3 392 грн. 09 коп.

Як вбачається з умов договору, строк виконання зобов'язання щодо оплати вартості товару на суму 58 752 грн. 00 коп., отриманого відповідачем згідно накладної №391 від 30.04.2013 р., наступив 15.05.2013 р.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України та умов договору, право на нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати вартості товару згідно накладної №391 від 30.04.2013 р. виникло у позивача з 15.05.2013 р. та припинилося 14.11.2013 р.

З долученого до позовної заяви розрахунку вбачається, що нарахування пені за порушення відповідачем строків сплати вартості товару згідно накладної №391 від 30.04.2013 р. позивачем здійснено за період з 15.02.2014 р. по 15.08.2014 р., тобто, після закінчення шестимісячного строку, встановленого п. 6 ст. 232 ГК України. З огляду на наведене, вимога про стягнення пені в розмірі 3 392 грн. 09 коп. є безпідставною та до задоволення не підлягає.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З врахуванням цих положень позивачем правомірно нараховано інфляційні втрати в сумі 5 420 грн. 26 коп. та 3% річних в сумі 2 428 грн. 66 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 6 577 грн. 20 коп. основного боргу, 5 420 грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2428грн. 66 коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Любе», м. Львів, вул.Погулянка, 12Г/1 (ідентифікаційний код 23956020) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50», м. Миколаїв, вул. Болоня, 22, Львівська область (ідентифікаційний код 32991624) 6 577 грн. 20 коп. основного боргу, 5420грн. 26 коп. інфляційних втрат, 2 428 грн. 66 коп. 3% річних, 1 479 грн. 13коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 15.09.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 19.09.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.