Рішення

від 16.09.2014 по справі 911/3487/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа № 911/3487/14

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп», м. Бровари

про стягнення 174 563,42 грн.

Суддя: Кошик А.Ю.

За участю представників:

від позивача: Тищенко К.А.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР» (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп» (далі - Відповідач) про стягнення 174 563,42 грн.

Провадження у справі N 911/3487/14 порушено відповідно до ухвали суду від 15.08.2014 року та призначено справу до розгляду на 02.09.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 02.09.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Розгляд справи було відкладено на 16.09.2014 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 16.09.2014 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки, суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, відзив на позов не надав.

Представник Позивача у судовому засіданні 16.09.2014 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

За таких обставин, суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані ними докази, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР» (Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп» (Відповідач) було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту № 1 від 01.02.2011 року (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору, Позивач зобов'язався поставити Відповідачу засоби захисту тварин (далі - товар) на умовах товарного кредиту, а Відповідач в свою чергу відповідно до пункту 4.3. Договору зобов'язався повністю розрахуватись за товар протягом 10 календарних днів від дати поставки товару.

Відповідно до п. 4.4. Договору вартість за користування товарним кредитом складає: до 10 днів від дня поставки Товару - 0 (нуль) %; починаючи з 11-го - 3% річних від вартості отриманого та неоплаченого товару за кожний день користування товарним кредитом.

Факт отримання товару Відповідачем підтверджується наступними видатковими накладними: № 208679 від 21.11.2011 року на суму 37 819,68 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності № 332 від 21.11.2011 року; № 208866 від 02.12.2011 року на суму 42 700,54 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності № 343 від 30.11.2011 року; № 400518 від 25.01.2012 року на суму 8 740,44 грн., за якою товар отримано на підставі довіреності № 6 від 24.01.2012 року; № 400643 від 30.01.2012 року на суму 48 988,25 грн. Всього за вказаними накладними Позивач здійснив поставку товару Відповідачу на суму 138248,91 грн.

Згідно умов договору Відповідач зобов'язувався оплатити отриманий товар, однак, в порушення умов Договору поставки, Відповідач своєчасно та в повному обсязі товар не оплатив, частково сплативши 21 716,84 грн.

Таким чином, заборгованість Відповідача станом на момент розгляду спору складає 116 532,07 грн., що Відповідачем не заперечено та не спростовано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вказані вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач заявлених до нього вимог щодо стягнення заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту № 1 від 01.02.2011 року не заперечивта не спростував.Врпховуючи, що строк оплати товару відповідно до Договору настав, доказів оплати товару Відповідачем не надано, борг перед Позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Відповідача боргу є доведеними, обґрунтованими, підтверджені належними доказами і підлягають задоволенню.

Крім того, Позивач, у зв'язку з простроченням оплати поставленого товару, просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку прострочення від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало було виконано. Згідно п. 7.2. Договору сторони дійшли згоди і встановили, що для цілей Договору п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не застосовується.

Таким чином, за розрахунком Позивача, сума пені за період прострочення складає 36 883,75 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно наданого Позивачем розрахунку, пеня нарахована на заявлену суму боргу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України, п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового забов'язання, на вимогу кредитора забов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку Позивача, 3% річних від простроченої суми складають 7 330,10 грн., інфляційні збитки 13 817,50 грн. Оскільки відповідні нарахування проведені за фактичний період існування заборгованості у відповідності до вимог чинного законодавства, суд вважає вимоги Позивача правомірними і обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Відповідача 174 563,42 грн. заборгованості за Договором поставки на умовах товарного кредиту № 1 від 01.02.2011 року, з яких: 116 532,07 грн. основного боргу, 36 883,75 грн. пені, 7 330,10 грн. 3% річних та 13 817,50 грн. інфляційних збитків є доведеними, підтверджені доказами і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються судом на Відповідача в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорда Груп» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Степана Разіна, буд. 7, код 37495671) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЙЄР» (04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 4-б, код 22911794) 116 532,07 грн. основного боргу, 36 883,75 грн. пені, 7 330,10 грн. 3% річних, 13 817,50 грн. інфляційних збитків та 3 491,27 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Кошик А.Ю.