Рішення

від 15.09.2014 по справі 916/2578/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р.Справа № 916/2578/14

За позовом: Публічного акціонерного товариства „Державна продовольчо-зернова корпорація України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива"

про стягнення 64213,98грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники сторін:

від позивача: Прокоф’єва Л.С., довіреність №291 від 03.06.2014р.; Алексєєв В.В., довіреність №558 від 27.08.2014р.

від відповідача: Чумаченко А.А., довіреність №55 від 19.10.2013р.

В засіданні 15.09.2014р. приймали участь представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: Чумаченко А.А., довіреність №55 від 19.10.2013р.

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Нива" на користь ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" 48242,26грн. основного боргу, 5261,12грн. інфляційних витрат за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., 3629,07грн. три проценти річних за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., 3704,57грн. пені за період з 06.12.2011р. по 06.08.2012р., 3376,96грн. штрафу.

Представник позивача в процесі розгляду справи вказував про підтримання заявлених позовних вимог, в їх обґрунтування зазначає, що між ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України", правонаступником якої є ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" відповідно до Постанови КМУ від 06.06.2011р. №593, 31.10.2011р. було укладено договір №160 складського зберігання зерна, за яким позивач прийняв від відповідача на зберігання зерно. В свою чергу, відповідач надані позивачем послуги зі зберігання зерна не оплатив, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за листопад, грудень 2011р., січень 2012р. На існуючу заборгованість позивачем було нараховано пеню, штраф, три проценти річних та індекс інфляції.

В судовому засіданні 12.09.2014р. представник позивача оголосив уточнення позовних вимог, вказав про часткову оплату відповідачем основної заборгованості, однак, з врахуванням того, що до суду не було подано відповідної заяви, то підлягають судом розгляду первісні позовні вимоги позивача.

Відповідач проти позову заперечує, подав відзив на позов від 04.09.2014р. за вх.№23017/14, де відмічає, що нарахування позивачем одночасно пені та штрафу є подвійним стягненням однієї і тієї ж штрафної санкції за одне й те саме господарське правопорушення. Відповідач вказує, що при нарахуванні пені позивачем було порушено строки, встановлені ч.6 ст.232 ГК України, ст.258 ЦК України, що є підставою для відмови йому у позові в частині стягнення пені, штрафу, індексу інфляції та трьох процентів річних, як таких що, на думку відповідача, теж є штрафними санкціями. При цьому, відповідач подав до суду докази оплати основного боргу.

Клопотання сторін від 11.08.2014р. за вх.№21079/14, від 03.09.2014р. за вх.№22926/14 про долучення до матеріалів справи документів судом задоволені.

У судовому засіданні 12.09.2014р. за присутні представників обох сторін відповідно до ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 15.09.2014р. о 12год.45хв.

Ухвалою суду від 11.08.2014р., за клопотанням сторін від 11.08.2014р. за вх.№2-3303/14, згідно ч.3 ст.69 ГПК України, строк розгляду справи було продовжено до 16.09.2014р.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши пояснення представників сторін та їх правові позиції, суд встановив наступне:

31.10.2011р. між Філією ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України" (зерновий склад) та ТОВ „Нива" (поклажодавець) було укладено договір складського зберігання №160, за умовами якого поклажодавець за умовами цього договору зобов'язується передати, а зерновий склад зобов'язується прийняти на зберігання зернові та олійні культури врожаю 2011р. та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, відповідно до якісних показників, передбачених цим договором. Зерно передається на зберігання протягом строку дії договору за умови зберігання „до запитання", але не пізніше ніж до 31.12.2011р. (п.1.1., 1.5.2. договору).

Розмір плати за зберігання зерна і надання додаткових послуг визначається за діючими тарифами, які затверджені зерновим складом та погоджені з ДП „Державна продовольчо-зернова корпорація України", згідно з додатком 1 до договору, який є невід'ємною частиною цього договору. Зерновий склад зобов'язаний до 3 числа наступного за звітним місяця надати поклажодавцю акт виконаних робіт та виставити рахунок для оплати послуг, що надані зерновим складом. Оплата послуг, що надані зерновим складом зі зберігання, відвантаження, переоформлення зерна, а також інших послуг, які можуть бути надані зерновим складом на підставі додаткової угоди, укладеної між сторонами, повинні бути оплачені поклажодавцем протягом 3 робочих днів з дня одержання виставленого зерновим складом рахунку (п.п.6.1., 6.3., 6.4. договору №160 від 31.10.2011р.).

За умовами п.7.4.1. договору №160 від 31.10.2011р. за прострочку оплати вартості послуг, наданих зерновим складом, поклажодавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.

Відповідно до п.11.1. договору №160 від 31.10.2011р. він вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 01.06.2012р., а в частині розрахунків до повного виконання умов цього договору.

На підтвердження надання позивачем та прийняття відповідачем послуг за договором №160 від 31.10.2011р. сторонами підписано та скріплено печатками акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000545 від 30.11.2011р., №ОУ-0000544 від 30.11.2011р., №ОУ-0000049 від 31.01.2012р., №ОУ-00000636 від 31.12.2011р. на загальну суму 48242,26грн. Крім того, позивач на підтвердження надання відповідачу послуг подав звіти про рух хлібопродуктів за 03.11.2011р., 04.11.2011р., 07.11.2011р., 08.11.2011р., 09.11.2011р., 10.11.2011р., 15.11.2011р., 16.11.2011р., розпорядження №27 від 03.11.2011р., товарно-транспортні накладні №№268449, 268450 від 03.11.2011р., №193410 від 04.11.2011р., №193411 від 07.11.2011р., №№193412, 884001 від 08.11.2011р., №№193413, 884002 від 09.11.2011р., №908343 від 14.11.2011р., реєстри накладних на прийняте зерно №262 від 03.11.2011р., №266 від 04.11.2011р., №272 від 08.11.2011р., №273 від 09.11.2011р., №268 від 07.11.2011р., №274 від 10.11.2011р., №277 від 14.11.2011р., картки аналізу зерна №252 від 04.11.2011р., №254 від 07.11.2011р., №258 від 09.11.2011р., №260 від 10.1.2011р., №261 від 14.11.2011р., №261 від 14.11.2011р., реєстри автомашин за 04.11.2011р., 07.11.2011р., 08.11.2011р., 09.11.2011р., 10.11.2011р., 14.11.2011р., 16.11.2011р., 17.11.2011р., 22.11.2011р., 23.11.2011р., 24.11.2011р., 25.11.2011р., 29.11.2011р., 30.11.2011р., 01.12.2011р., 29.12.2011р., 12.01.2012р., 29.02.2012р., 13.02.2012р., 13.03.2012р.

Зерно зі зберігання було повернуто позивачем повноважному представнику відповідача за довіреностями №15 від 02.03.2015р., №222461 від 14.03.2012р., на підставі заяви ТОВ „Нива" №13 від 02.03.2012р., що підтверджується звітами про переміщення хлібопродуктів за 03.03.2012р., 05.03.2012р., 14.03.2012р., відомостями відвантаження та відпуску зерна від 03.03.2012р., від 05.03.2012р., від 14.03.2012р., товарно-транспортними накладними №№069447, 069448, 069446 від 03.03.2012р., №№069450, 069449 від 05.03.2012р., №069354 від 14.03.2012р., реєстрами відвантажених автомобілів за 03.03.2012р., 05.03.2012р., 14.03.2012р., наказами №100 від 02.03.2012р., №101 від 05.03.2012р., №104 від 14.03.2012р.

На оплату наданих послуг позивачем відповідачу було виставлено рахунки-фактури №СФ-0000528 від 30.11.2011р., №СФ-0000527 від 30.11.2011р., №СФ-0000051 від 31.01.2012р., №СФ-0000616 від 31.12.2011р. При цьому, відповідач у судовому засіданні 12.09.2014р. підтвердив факт отримання даних рахунків фактур від позивача в момент підписання актів здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Як вбачається із акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.11.2012р. по договору №160 у відповідача наявна заборгованість в сумі 48242,26грн.

14.04.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію про сплату наявної заборгованості.

Під час розгляду справи відповідач оплатив основну суму боргу по договору №160 від 31.10.2011р. в розмірі 48242,26грн. та судовий збір в сумі 1827грн. згідно платіжних доручень №1681 від 11.08.2014р., №1682 від 11.08.2014р.

Так, п.4.4. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань... Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З врахуванням того, що відповідач оплатив основну суму боргу по договору №160 від 31.10.2011р. в розмірі 48242,26грн. згідно платіжного доручення №1681 від 11.08.2014р., суд вважає за доцільне застосувати до правовідносин, що склались між сторонами в частині основного боргу, положення п.1-1 ст. 80 ГПК України, згідно якого суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору, та припинити провадження у справі №916/2578/14 в частині позовних вимог ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з ТОВ „Нива" 48242,26грн. основного боргу.

Заявлені ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3704,57грн. пені за період з 06.12.2011р. по 06.08.2012р., 3376,96грн. штрафу суд вважає не правомірними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України. За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік. Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

Як передбачають положення ч.2 ст.267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.

Таким чином, як пояснив відповідач у судовому засіданні, йому було передано рахунки-фактури на оплату послуг одночасно із актами приймання-передачі робіт (надання послуг), таким чином з врахуванням того, що вказані акти сторонами було підписано, про що вказує дата на них, 30.11.2011р., 31.01.2012р., 31.12.2011р., мало місце звернення позивача із вимогою про стягнення пені та штрафу із порушенням строку спеціальної позовної даності, який визначений п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, що є підставою для застосування до позовних вимог позивача про стягнення пені та штрафу строку позовної давності та відмови з цієї підстави у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення 3704,57грн. пені за період з 06.12.2011р. по 06.08.2012р., 3376,96грн. штрафу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 5261,12грн. інфляційних витрат за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., 3629,07грн. три проценти річних за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р.

У відповідності з п. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, індексу інфляції, зроблені позивачем, суд встановив, що при розрахунках позивач припустився помилки. Так, за перерахунком суду сума індексі інфляції складає 5814,89грн., три проценти річних - 3652,15грн., що є більшими від розрахованих позивачем, однак, з врахуванням того, що позивач заявив до стягнення 5261,12грн. інфляційних витрат за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., 3629,07грн. три проценти річних за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., вони підлягають задоволенню саме згідно до заявлених позивачем сум.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

За таких обставин, суд припиняє провадження у справі в частині заявленого позову щодо стягнення 48242,26грн. основного боргу, решту частину заявлених позовних вимог задовльняє частково, у зв'язку з чим стягненню з ТОВ „Нива" на користь ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" піддлягає 5261,12грн. інфляційних витрат за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р., 3629,07грн. три проценти річних за період з 06.12.2011р. по 16.06.2014р. В решті частині позовних вимог позивача суд відмовляє у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Враховуючи те, що відповідач платіжним дорученням №1682 від 11.08.2014р. відшкодував позивачу сплачений ним за розгляд даного спору судовий збір в сумі 1827грн., суд не стягує з відповідача на користь позивача судовий збір.

Керуючись п.1-1 ст.80, ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Припинити провадження у справі №916/2578/14 в частині позовних вимог ПАТ „Державна продовольчо-зернова корпорація України" про стягнення з ТОВ „Нива" 48242,26грн. основного боргу.

2. Задовольнити позов позивача частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Нива" (67154, Одеська область, Великомихайлівський район, с. Першотравневе, вул. Димитрова,19-А, код 13903962) на користь Державного підприємства „Державна продовольчо-зернова корпорація України" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського,1, код 37243279) 5261 (п'ять тисяч двісті шістдесят одну) грн. 12коп. інфляційних витрат, 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев'ять) грн. 07коп. три проценти річних

4. Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст складено 19.09.2014р.

Суддя І.А. Малярчук