Рішення

від 18.09.2014 по справі 927/1443/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

.Іменем України

РІШЕННЯ

18 вересня 2014 року Справа №927/1443/14

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Т.Г.Оленич

розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/1443/14

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС К»,

вул. Паризьскої Комуни, 2, м.Миронівка, Київська область, 08800

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю « КОРДОН-80»,

вул. Дудко, 64-А, м. Корюківка, Чернігівська область, 15300

про стягнення 108827грн.73коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Талан Н.В. - представник, довір.пост. №б/н від 28.05.14р.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 92418грн.28коп. боргу за продукцію, відпущену відповідачу по товарно-транспортній накладній №КР-00000248 від 04.03.2014р. на підставі договору поставки №420 від 04.02.2014р., 8553грн.89коп. пені, нарахованої за період з 09.03.2014 по 01.09.2014 та 7855грн.56коп. штрафу, обчисленого за період з 09.03.2014 по 01.09.2014.

Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. В силу ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В засіданні господарського суду, яке відбулось 18.09.2014р., про що складено протокол, прийняв участь представник позивача.

Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення адресату, проте уповноваженого представника в засідання господарського суду не направив. Про поважність причин неявки суд не повідомлено. Клопотань процесуального характеру на час слухання справи від відповідача не надходило.

Враховуючи, що явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яким відповідач не скористався. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про можливість здійснення розгляду справи без участі представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у справі матеріалами.

У зв'язку із задоволенням клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведені без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколах судових засідань.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:

04 лютого 2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС К» (позивач у справі, постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «КОРДОН-80» (відповідач у справі, покупець за договором) укладено договір поставки №420 (далі за текстом - договір поставки), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача нафтопродукти (надалі - товар), а відповідач, в свою чергу, зобов'язувався на умовах та в строки, обумовлені цим договором та у додаткових угодах, прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до п.1.2. та п. 1.3. договору поставки предметом поставки є світлі та інші нафтопродукти, одиницею виміру яких є літри, тони.

В розділі 2 договору поставки сторони узгодили умови поставки товару та домовились, що відповідач на поставку товару зобов'язаний надати позивачу замовлення, яке повинно бути направлено позивачу у письмові формі за 2-3 дня до поставки товару (п.2.1.). Згідно отриманого замовлення позивач виписує рахунок-фактуру, який передається відповідачу по факсу та електронній пошті та в якому міститься кількість замовленого товару та його ціна (п.2.2.). Передача покупцю партії товару здійснюється зі складу позивача на умовах - само вивіз «EXW», правила ІНКОТЕРМС (ред.2000р.) автомобільним транспортом відповідача, або за домовленістю сторін поставка товару може бути здійснена автотранспортом позивача, з покладанням на відповідача витрат на транспортування.

В розділі 3 договору поставки сторони узгодили умови щодо ціни товару та порядок розрахунків та встановили, що ціна, кількість, асортимент кожної конкретної партії товару узгоджуються сторонами та відображаються у рахунку-фактурі та видатковій накладній на поставку товару (п.3.1.). Оплата вартості кожної партії товару здійснюється на основі повної передплати, якщо інше не передбачено відповідним рахунком-фактурою або додатковою угодою. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості відповідної партії товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок позивача, підставою оплати є рахунок-фактура або видаткова накладна, в залежності від того, який з документів був отриманий відповідачем перший. Датою оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Розділом 4 договору передбачаються умови щодо визначення моменту переходу права власності на товар та ризику випадкової загибелі товару.

В розділі 5 договору містяться умови про відповідальність сторін.

Відповідно до п.7.1. договору поставки договір вступає в дію з дня його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Аналіз змісту договору №420 від 04.02.2014р. свідчить, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки, які регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Аналіз договору поставки №420 від 04.02.2014р. свідчить, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин між сторонами положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

Як свідчать матеріали справи, позивач на виконання умов договору поставки поставив відповідачу по видатковій накладній №242 від 03.03.2014 бензин автомобільний на суму 121018грн.28коп.

Про отримання відповідачем товару свідчать підписи уповноваженої особи відповідача на видатковій накладній №242 від 03.03.2014, товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № КР00000248 від 04.03.2014р., а також наявна у матеріалах справи копія довіреності №3 від 04.03.2014 на отримання товарно-матеріальних цінностей, виданої відповідачем на ім'я ОСОБА_2.

Відповідачем не надано суду доказів, які спростовують факт отримання ним товару по вищевказаній видатковій накладній, а тому суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару на загальну суму 121018грн.28коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання за договором поставки.

Згідно із ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановлено судом вище, в п.3.2 договору поставки сторони узгодили, що кожна конкретна партія товару здійснюється по повній передплаті, якщо інше не передбачено відповідним рахунком фактурою або додатковою угодою.

На підставі пункту 2.2. договору поставки, згідно з яким кількість і ціна продукції фіксується у рахунках-фактурах, позивачем був виготовлений рахунок на оплату №248 від 03.03.2014. Разом з тим, доказів, які підтверджують момент вручення цього рахунку відповідачу, позивач суду не представив.

Згідно з пунктом 3.4. підставою для оплати товару є рахунок-фактура або видаткова накладна, в залежності від того, який з документів був отриманий перший.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази моменту вручення позивачем відповідачу рахунку на оплату, тому, виходячи із умов договору, суд приходить до висновку, що оплата за товар мала бути здійснена на підставі видаткової накладної.

За загальними правилами, як зазначено судом вище, оплата товару здійснюється після його прийняття, якщо договором не передбачений іншій строк оплати товару.

Оскільки поставка товару по видатковій накладній №242 від 03.03.2014 була здійснення всупереч умовам договору без попередньої оплати і в накладній відсутнє зазначення строку оплати товару, тому суд приходить до висновку, що товар мав бути оплачений після його отримання.

Разом з тим, в п.5.3. договору передбачено, що у випадку затримки покупцем оплати або неповної оплати за товар більше ніж на 3 календарних дні від дати відвантаження, покупець сплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення.

Отже, на підставі вказаної умови договору можна прийти до висновку про встановлення сторонами відстрочки платежу на 3 календарних дні від дати відвантаження товару.

Як вбачається із товарно-транспортної накладної на відпуск нафтопродуктів №КР-00000248 товар був відвантажений 04.03.2014.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити товар до 07 березня 2014 року включно.

Відповідач свої зобов'язання по своєчасній оплати товару належним чином не виконав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач здійснив часткову оплату товару в сумі 28600грн., що підтверджується наявними у справі платіжними дорученнями №764 від 24.03.2014, №765 від 25.03.2014, №766 від 26.03.2014, №767 від 27.03.2014, №770 від 28.03.2014.

Таким чином, залишок вартості неоплаченого товару становить 92418грн.20коп.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав суду докази, які підтверджують факт оплати ним отриманого товару в повному обсязі або в іншому розмірі.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманого товару не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем становить 92418грн.28коп.

Приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи та вирішення даного спору відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості повністю або частково, суд приходить до висновку, що наявність заборгованості у сумі 92418грн.28коп. підтверджується матеріалами справи, а тому вимоги позивача в частині стягнення даної суми заборгованості є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.3 та 5.4 у випадку затримки відповідачем оплати товару або неповної оплати товару більше ніж на три календарні дні відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за весь час прострочення та штраф в розмірі 0,5% від вартості неоплаченого товару кожні 10 (десять) календарних днів від дати відвантаження.

З посиланням на наведені умови договору поставки позивач просить стягнути з відповідача 8553грн.89коп. пені, нарахованої за період з 09.03.2014 по 01.09.2014, та 7855грн.56коп. штрафу нарахованого за період з 09.03.2014 по 01.09.2014.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч.2 ст. 193, ч.1 ст. 216 та ч.1 ст. 218 Господарський кодекс України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч.2 ст.217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч.1 ст.230 Господарського кодексу України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до положень ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

Як вбачається із розрахунку пені, наведеного позивачем, пеня обчислювалася за період з 09.03.14, а не з наступного дня після закінчення строку відстрочки по оплаті товару - з 08.03.14. Крім того, починаючи з 09.03.14 пеня нараховується на суму заборгованості, яка виникла лише з 28.03.14 після проведення відповідачем часткових платежів. В зв'язку чим сума пеня, яка мала бути нарахована на суму вартості товару в період з 09.03.14 по 01.09.14 з урахуванням часткових платежів, становить 8845грн.43коп., що є більше ніж заявлено до стягнення позивачем.

Проте, відповідно до господарсько-процесуального законодавства при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги. Враховуючи, що позивачем не подано клопотання про вихід суду за межі позовних вимог, та заяви про збільшення розміру позовних вимог, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом суд не вправі самостійно змінювати (збільшувати) розмір позовних вимог.

Таким чином, вимога про стягнення пені, розглядається судом в межах заявленої суми.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань по оплаті отриманого від позивача товару та наявність заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 8553грн.89коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч.4 ст.231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст.627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

А відтак вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення покупцем оплати товару більше ніж на 3 календарних дні є правомірною та обґрунтованою.

Разом з тим, оскільки позивачем сума штрафу також обчислена на суму боргу, яка виникла після проведених відповідачем платежів, тому з урахуванням права позивача самостійно визначати обсяг порушених прав, а також враховуючи доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем строків оплати, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача 7855грн.56коп. штрафу.

З огляду на вищевикладене позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі і з відповідача підлягає стягненню 92418грн.28коп. боргу, 8553грн.89коп. пені, 7855грн.56коп. штрафу.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.193, 216, 217, 218, 230, 231, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.530, 549, 610, 611, 627, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 33, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «КОРДОН-80», Чернігівська область, м. Корюківка, вул. Дудко, 64-А (ідентифікаційний код 37371140, відомості про рахунок відсутні) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС К», Київська область, м. Миронівка, вул. Паризької Комуни, 2, (ідентифікаційний код 33345248, р/р 26000000027530 в ПАТ «Укрсоцбанк» м.Київ, МФО 300023) 92418грн.28коп. боргу, 8553грн.89коп. пені, 7855грн.56коп. штрафу, 2716грн.55коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписано 19 вересня 2014 року.

Суддя Т.Г. Оленич

.